2. Билет

1. Будівельні процеси їх визначення та класифікація

будівельними процесами називають виробничі процеси, спрямовані на отримання будівельної продукції у вигляді готових промислових корпусів, житлових будинків, інженерних споруд тощо або у вигляді окремих їх частин. Характерними ознаками будівельних процесів є те, що їх виконують здебільшого на відкритому повітрі під впливом різних природно-кліматичних явищ, і те, що робоче місце в процесі створення будівельної продукції переміщується в просторі (із захватай на захватку, з одного будівельного майданчика на інший і т. д.). За ступенем технологічної складності будівельні процеси поділяють на прості й складні (комплексні) процеси, які, у свою чергу, поділяють на операції.

Робоча операція — це технологічно однорідний і організаційно неподільний елемент будівельного процесу, що забезпечує створення пер­винної будівельної продукції. Робочу операцію виконує постійний склад виконавців зі сталим складом предметів і знарядь праці. Кожна робоча операція складається з робочих прийомів і робочих рухів, які виконує один робітник. Чим вони простіші й ритмічніші, чим менше зайвих операцій виконує робітник, тим менше він стомлюється, тим вища продуктивність його праці. Отже, завершений послідовний комплекс рухів називають операцією, в результаті виконання якої отримують продукцію.

Простий робочий процес — це сукупність технологічно пов'язаних робочих операцій, які виконує один (незмінний) склад виконавців (ланка чи бригада). Простий процес виконується зі змінним складом предметів та знарядь праці. Наприклад, одна ланка чи бригада може виконувати роботу з монтажу колон, ригелів, плит перекриття, тобто, не змінюючи свого складу, міняти предмети та знаряддя праці.

Складний (комплексний) процес — це сукупність простих робочих процесів, які технологічно й організаційно пов'язані єдиною кінцевою продукцією (рис. 1.1), наприклад, кладка стін з усіма супутніми допоміжними роботами, монтаж каркаса будівлі, бетонування каркаса, опоряджувальні роботи тощо. Комплексні процеси характеризуються змінним складом виконавців, предметів і знарядь праці. За технологічними ознаками будівельні процеси поділяють на: заготівельні, транспортні та монтажно-укладальні.

Заготівельні процеси — це процеси виготовлення будівельних виробів і напівфабрикатів (розчину, бетонних сумішей, арматури, збірних конструкцій тощо) на спеціалізованих підприємствах будіндустрії, заводах збірного залізобетону, деревообробних комбінатах та безпосередньо на будівельному майданчику.

Транспортні процеси пов'язані з доставкою будівельних вантажів на будівельний майданчик та подаванням їх до місць використання, тобто до робочих місць.

Монтажно-укладальні — це процеси, пов'язані з переробкою, зміною стану, властивостей, форми або положення предметів праці, внаслідок чого створюється будівельна продукція.Монтажно-укладальні процеси виконуються безпосередньо на буді­вельному майданчику. За призначенням їх поділяють на основні (кладка стін, бетонування конструкцій, монтаж збірних залізобетонних деталей) і допоміжні. Допоміжні процеси виконують перед або одночасно з монтажно-укладальними. Вони забезпечують ефективне виконання основних процесів, поліпшення якості продукції або підвищення ступеня безпеки виконання робіт. Це можуть бути контрольно-вимірювальні операції та робочі процеси й операції, які забезпечують безпечні нормативні умови праці, поліпшують технологічні властивості предметів праці.За технологічними особливостями монтажно-укладальні процеси поділяють на безперервні, коли виробничі процеси виконують послідовно один за одним, без зупинок незалежно від місцевих виробничих умов (наприклад, монтаж конструкцій, кам'яна кладка), та переривчасті процеси, виконання яких пов'язане з наявністю технологічних чи організаційних перерв між окремими операціями або процесами.

За значенням у виробництві процеси можуть бути ведучими та сумісними.

Ведучі (провідні) — це процеси, від яких залежить технологічна послідовність виконання робіт і загальний термін будівництва.

Сумісні — це процеси, що виконуються паралельно з ведучими. Суміщення процесів із дотриманням технологічних умов і правил безпеки праці дає змогу значно скоротити терміни будівництва. Зведення будь-якого об'єкта пов'язано з виконанням комплексу різних робіт, які умовно можна поділити на загальнобудівельні (земляні, монтажні, опоряджувальні, покрівельні, кам'яні) та спеціальні (сантехнічні, електромонтажні, монтаж технологічного обладнання тощо) Для виконання будівельного процесу потрібно правильно організувати робоче місце — простір, де перебувають працівники, з потрібним оснащенням, знаряддям і предметами праці. Характерною ознакою робочого місця є те, що воно переміщується по фронту робіт у процесі створення будівельної продукції. Простір, який виділяється бригаді длябезперебійного виконання технологічного процесу впродовж тривалого часу, називають фронтом робіт.Частину будівлі, яку виділено бригаді для виконання технологічного процесу, називають захватною. Розмір захватки має забезпечити достатній фронт робіт, що дає можливість бригаді продуктивно й безпечно працювати упродовж тривалого часу (не менше ніж півзміни) без переходу на нове робоче місце.Частина захватки, виділена для роботи окремої ланки, називається ділянкою. Сукупність будівельних процесів, у результаті яких створюється будівельна продукція у вигляді частин будинків або завершених конструкцій, називають будівельними роботами. Окремі види будівельних робіт дістали назву залежно від виду матеріалу, який перероблюється (земляні, бетонні, кам'яні), інші — відповідно до конструктивних елементів, які є результатом цих робіт (покрівельні, ізоляційні тощо). Зводячи будь-який об'єкт, будівельні процеси об'єднують за виробничими стадіями.

Стадія виробництва — це комплекс технологічно завершених робіт, пов'язаних зі зведенням окремої частини будівлі. Умовно відокремлюють три стадії: до першої належать роботи зі зведення підземної частини будівлі; до другої — роботи зі зведення наземної частини будівлі; до третьої — покрівельні, опоряджувальні, внутрішні, санітарно-технічні та електромонтажні роботи, монтаж технологічного обладнання та ін.

2.технологія ущільнення бетонної суміщі.

Ущільнення б. с. забезпечує щільність і однорідність бетону і, в результаті, його

міцність і довговічність. Ущільнюють

вібруванням протягом 30—100 с. Під дією вібрації суміш розріджується, з неї видаляється

повітря; при цьому опалубна форма щільно заповнюється. Для ущільнення бетонної

суміші використовують вібратори 3 типів: внутрішні (глибинні), поверхневі і зовнішні

(див. рис. 2.51).

Внутрішні вібратори застосовують під час бетонування різноманітних конструкцій, ручні

для конструкцій невеликих розмірів, пакети вібраторів — для бетонування масивних

конструкцій. (глибинні)

Поверхневі вібратори використовують у разі бетонування плит покриття, підлог, доріг.

(площинні, вібростоли.)

Зовнішні вібратори закріплюють із зовнішньої поверхні опалубки і застосовують

у випадку бетонування густоармованих тонкостінних кон­струкцій.

3.Експлуатація та ремонт покрівель.

Кровля азбестовий шифер – забити цвяхи з шайбами, само розтріскування - клей: цементне молоко+ПВА, наклеїти склотканину, фарбування з 2 боків, заповнення пустот, особливо в стиках.

Рулонні – стики в швах мастикою, особливо примикання, захисний шар – пісок, алюмінієва пудра+лак, мармурова крихта.

Черепиця – заповнення, перевірити проволоку, що прикріпляє.

Метало черепиця – розширення в стиках.

Головне - гідроізоляція

Ремонт покрівель. Основними причинами руйнування покрівель можуть бути: природне старіння матеріалів покрівлі або їх низька якість; недосконалість конструктивних рішень як щодо покрівлі, так і щодо даху; порушення технології влаштування покрівлі; неправильна її експлуатація.

Для висушування утеплювача використовують аератори (рис. 4.13), які мають вигляд циліндра діаметром 50 — 70 мм і завдовжки 200 — 400 мм з козирком і перфорованою нижньою частиною. їх ставлять по поверхні покрівлі в шаховому порядку (один аератор на 50 м² покрівлі). Через аератори дифундує пара вологи, яка накопичилася в утеплювачі.

Найчастіше використовують такі способи ремонту рулонного по­крівельного килима:

• підплавлення покрівельного шару рулонних матеріалів;

• нанесення шару (шарів) бітумно-емульсійних або бітумно-полімер­них матеріалів; хімічна модифікація покрівельного шару полімерними гідроізоляційними композиціями («Термабутил», «Бутислан» та ін.);

• напилення на поверхню старої покрівлі поліуретану.

Під час ремонту мастикових покрівель, залежно від їхнього стану, найчастіше виконують такі процеси: заміну або підсилення елементів примикань на карнизних звисах і розжолобках; нанесення додаткових шарів мастикового покриття з ремонтом окремих місць старої покрівлі; нанесення нового захисного шару.

Під час ремонту металевих покрівель найчастіше замінюють кляме-ри; якщо на поверхні покрівлі утворилася іржа, покрівлю вкривають захисним шаром на основі бітумного лаку або епоксидної смоли в суміші з алюмінієвою пудрою; підтягують гайки на кріпленнях профільова­них листів до лат; інколи замінюють окремі картини покрівлі. Під час капітального ремонту замінюють окремі елементи конструкції даху, оновлюють на них захисні покриття.

У процесі ремонту азбестоцементних покрівель частіше виконують такі операції: зняття дефектних азбестоцементних листів, підготовка й установлення нових листів з приготуванням ущільнювачів (шайби, роз­чин), ліквідація тріщин в окремих листах азбошиферу, фарбування покрівлі спеціальними фарбами. Під час капітального ремонту заміню­ють окремі крокви, лати, азбошиферне покриття (якщо закінчився уста­новлений термін його експлуатації).

Перелік операцій під час ремонту черепичних покрівель залежить від виду черепиці. Так, для покрівель із керамічної (глиняної) та цемент­но-піщаної черепиці здійснюють заміну окремих пошкоджених плиток, ремонт елементів примикань, ущільнення стиків між окремими рядами черепиці. Під час ремонту покрівель із металочерепиці слід перевірити надійність її кріплення до лат, герметизацію в місцях перелому скату покрівлі, а також фарбування окремих місць, які мають механічні по­шкодження.

За потокового ремонту індустріальних покрівель зазвичай заміню­ють фартухи в місцях примикань і переливних патрубків, нащілинники над стиками збірних покрівельних елементів та захисне покриття.

У процесі ремонту багатофункціональних (експлуатованих) по­крівель частіше ремонтують пішохідні доріжки, замінюють окремі еле­менти примикань між обладнанням і покрівлею, замінюють або підси­люють окремі гідрозахисні елементи покрівлі та захисний шар.

4. Методи опорядження фасадів та методика їх вибору та обґрунтування

Аактуальною стала проблема розроблення і впровадження методики вибору оптимальних технологічних вирішень опорядження фасадів з високими показниками технологічності та довговічності. основу цієї методики покладено параметри взаємозв'язку між конструктивним вирішенням фасаду з матеріалами для його опорядження, врахування залежності технологічних рішень від типу і класу споруди, будівельно-кліматичної зони, місця виконання робіт (завод — будівельний майданчик) тощо

Проблема створення образу в архітектурі, зокрема образу міського середовища, надзвичайно складна. Основа художнього образу архітектурної споруди, як і об'єктів дизайну чи будь-якого іншого реального об'єкта, складається з суми закладеної у нього у різному співвідношенні змістовної, емоційної та естетичної інформації, яка його формує у свідомості людини. Усвідомлення використання матеріалів з різних позицій (естетичних, технологічних, економічних) дасть можливість архітекторові впевненіше створювати художній образ, орієнтуючись у великій кількості систем опорядження фасадів та в їхніх технологічних можливостях, які нам сьогодні пропонує ринок будівельних матеріалів.

Вибираючи оптимальні технологічні рішення для опорядження фасадів, потрібно розглядати не лише нові перспективні методи (облицювання сайдингом, обпалення бетону, нанесення розплавленого металу, метод трафаретного друку, використання поливи, наклеювання фасадних шпалер, метод «Сенерджі» тощо), а й традиційні, (облицювання, декоративна штукатурка, фарбування, оголення декоративного заповнювача, використання матриць тощо).

Приймаючи рішення щодо опорядження як інтер'єру, так і екстер'єру, треба враховувати також можливу негативну дію атмосферних та інших руйнівних чинників і вимог санітарної гігієни.

Фасадні системи мокрого типу

-утеплювач

-армуючий шар

-облицювальне покриття (набризг, вирівняльний шар, фінішний)

Фасадні системи сухого типу

-вентильовані системи – з повітряним зазором