«Методи та засоби комп`ютерних технологій»

1. Створення колонтитулів, закладок, елементів автотексту за допомогою програми Word. Приклад.

Як пронумерувати сторінки 1. Виберіть команду Вставка -> Номера сторінок. З'явиться діалогове вікно Номера сторінок .2. Із списку, що розкривається, Положення виберіть необхідне: Зверху сторінки (верхній колонтитул) або Внизу сторінки (нижній колонтитул).

3. Із списку, що розкривається, Вирівнювання виберіть потрібне: Зліва, Від центру або Справа. Ще можете вибрати Всередині або Зовні, якщо роздруковуєте двосторонні сторінки і хочете, щоб номери сторінок розташовувалися всередині (тобто поряд з палітуркою) або зовні (тобто оддалік його). 4. За умовчанням номери сторінок виводяться арабськими цифрами (1, 2, 3 і т. д.). Щоб змінити формат (наприклад, i, ii, iii), клацніть на кнопці Формат і виберіть потрібний. 5. ОК.

Верхній або нижній колонтитул — це текст вгорі (верхній колонтитул) або внизу (нижній колонтитул) кожної сторінки документа. У верхніх і нижніх колонтитулах можуть бути записані номери сторінок, назва глави, ім'я автора і т.п. Word пропонує декілька параметрів верхніх і нижніх колонтитулів, включаючи такі.

• Один і той же верхній або нижній колонтитул для кожної сторінки документа. • Один верхній або нижній колонтитул для першої сторінки документа і інший — для всієї решти сторінок. • Один верхній або нижній колонтитул для парних сторінок і інший — для непарних. • Якщо ваш документ розбитий на розділи, можна створити різні верхні або нижні колонтитули для кожного розділу.

Створення і редагування верхніх і нижніх колонтитулів

1. Якщо ваш документ розбитий на розділи, встановіть курсор в будь-якому місці розділу, в який ви хочете помістити колонтитул.

2 Виберіть команду Вигляд -> Колонтитули. Word перемкнеться в режим розмітки сторінки і покаже колонтитул поточної сторінки, ув'язнений в недруковану пунктирну рамку. Звичний текст документа стає тьмяним, і з'являється панель інструментів Колонтитули. На цій панелі клацніть на кнопці Верхній/нижній колонтитул для перемикання між різними колонтитулами поточної сторінки.

Закладки – вставка – закладка(даємо імя закладці, тобто створюємо її), далі в тексті виділяємо місце котре хочемо закласти і відкриваючи меню закладки добавити закладку. Для переходу до закладеного місця заходимо з закладки і натискаємо перейти.

Автотекст Часто повторювані фрагменти тексту або ілюстрації можна одного разузберегти за допомогою Автотекст і потім при необхідності швидко вставляти вдокумент.

Автотекст являє собою бібліотеку часто використовуваних фрагментів. Елемент Автотекст може включати в себе текст, графічні об'єкти абополя. Для виклику елемента Автотекст слід задати його ім'я (або декількаперших букв, що відрізняють це ім'я від інших). Кожен елемент Автотекст має унікальне ім'я довжиною до 32 символів,за допомогою якого він викликається і вставляється в поточний текст. Назва елемента Автотекст може містити будь-які символи, навіть пробіли. Якщо були створені нові або змінені старі елементи Автотекст, то позакінчення сеансу роботи програми Word на екран буде виведено запит прозбереження змін у шаблоні документа. Якщо на цей запит ви дастенегативну відповідь, зміни анулюються. За допомогою комбінації клавіш [Ctrl] + [F3] виділений текстовий фрагментдодається до елемента Автотекст з ім'ям Скарбничка (не замінює його!). Здопомогою комбінації клавіш [Shift] + [Ctrl] + [F3] цей елемент вставляється втекст у позиції курсору (і при цьому сам елемент видаляється). Якщо вставитийого за допомогою команди Правка/Автотекст, то він залишається в списку елементів Автотексту.

Швидка вставка елемента Автотекст

Ця процедура застосовується в тих випадках, коли ім'я елемента Автотекст відомо і елемент Автотекст повинен бути вставлений у документ зі збереженимформатуванням. 1. Помістіть курсор в потрібну текстову позицію. 2. Введіть з клавіатури ім'я елемента Автотекст. Перед і після імені рекомендується ставити пробіл або спеціальний символ, щоб програма Word могла правильно розпізнати це ім'я. 3. Клацніть на панелі інструментів кнопку Автотекст. Або: натиснувши [F3], вставте елемент Автотекст. Вставляти елементи замінює в тексті введене раніше ім'я. Під час введення імені елемента Автотекст досить ввести кілька початковихсимволів, щоб програма Word змогла зрозуміти, про яке елементі йдеться. Наприклад, якщо існує тільки один елемент Автотекст, ім'я якогопочинається з букви Е, то даний елемент може бути вставлений у документшляхом введення літери Е та подальшого натискання [F3]. Потрібний елемент Автотекст можна вибрати зі списку всіх існуючихелементів Автотекст.

Якщо при створенні документа не використаний шаблон, який містить необхідний елемент Автотекст, слід скопіювати цей елемент (або декілька елементів) за допомогою команди Формат/Стиль/Організатор в поточний шаблон документа або за допомогою команди Файл/Шаблони - оголосити шаблон документа з необхідним елементом Автотекст загальним (зміна елемента Автотекст в цьому випадку неможливо!)

2. Виконання обчислень, використання абсолютних та відносних посилань у електронних таблицях. Приклад.

Обчислення в таблицях виконуються за допомогою формул. Формула може складатися з математичних операторів, значень, посилань на вічко й імена функцій. Результатом виконання формули є деяке нове значення, що міститься у вічку, де знаходиться формула. Формула починається зі знаку рівняння "=". У формулі можуть використовуватися арифметичні оператори +, -, *, /. Порядок обчислень визначається звичайними математичними законами.

Приклади формул: =(А4+В8)*С6, =F7*С14+B12.

Константи – текстові або числові значення, що уводяться у вічко і не можуть змінюватися під час обчислень.

Посилання на вічко або групу вічок – спосіб, яким можна зазначити конкретне вічко або декілька вічок. Посилання на окреме вічко – його координати. Значення порожнього вічка дорівнює нулю.

Посилання на вічка бувають двох типів:

відносні, коли вічка позначаються відносним зсувом від вічка з формулою (наприклад: F7).

абсолютні, коли вічка позначають координатами таблиці в сполученні зі знаком $ (наприклад: $F$7).

Комбінація попередніх типів (наприклад: F$7).

При копіюванні формул відносні посилання змінюються на розмір переміщення.

Для звертання до групи вічок використовують спеціальні символи:

: (двокрапка) – формує звертання до вічок, що знаходяться між двома операндами. Наприклад: С4:С7 звертається до вічок С4, С5, С6, С7.

; (крапка з комою) – позначає об'єднання вічок. Наприклад, D2:D4;D6:D8 – звертання до вічок D2, D3, D4, D6, D7, D8.

Для уведення формули у вічко потрібно увести знак '=' і необхідну формулу для обчислення. Після натискання клавіші Enter у вічку з'явиться результат обчислення. Формула з'являється в рядку редагування при виділенні вічка, що містить формулу.

Формула — це сукупність операндів, з'єднаних між собою знаками операцій і круглих дужок. Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса клітинки (посилання на клітинку), функція. У формулах розрізняються ариф­метичні операції і операції відношень. Excel допускає: арифметичні операції + - додавання, - — віднімання, * - множення, / - ділення, ~ — піднесення до степеня; операції відношень > - більше, < - менше, = - дорівнює, <= — менше або дорівнює, >= - більше або дорівнює, <> — не дорівнює.

Арифметичні операції і операції відношень виконуються над числовими операндами. Над текстовими операндами виконується єдина операція &, яка до тексту першого операнда приєднує текст другого операнда. Текстові конс­танти у формулі обмежуються подвійними лапками. При обчисленні формули спочатку виконуються операції у круглих дужках, потім арифметичні опера­ції, за ними — операції відношень.

3. Використання вбудованих функцій Excel. Приклад

Функціями в Microsoft Excel називають об'єднання декількох обчислювальних операцій для розв’язання визначеної задачі. Функції в Microsoft Excel являють собою формули, що мають один або декілька аргументів. В якості аргументів указуються числові значення або адреси вічок.

Excel містить більше ніж 400 вбудованих функцій. Функція має ім'я і список аргументів у круглих дужках. Аргументами можуть бути числові та текстові константи, клітинки, діапазони клітинок. Деякі функції доступні лише тоді, коли відкрита відповідна надбудова. Для відкриття надбудови слід виконати команду Сервис/Надстройки і у діалоговому вікні Надстройки вказати надбудови, які треба відкрити.

Ввести функції у формулу можна вручну або з використанням майстра функцій. Для роботи з майстром функцій слід натиснути кнопку Мастер функций панелі інструментів Стандартная або виконати команду Встав-ка/Функции. При цьому відкривається діалогове вікно Мастер функций — шаг 1 из 2 (мал. 13.16), в якому можна вибрати категорію функцій. При виборі категорії в поле Функций виводиться список функцій даної категорії. У цьому списку можна вибрати потрібну функцію. У рядку стану виводиться короткий опис функції.

Після вибору функції слід натиснути кнопку Далее, у результаті чого відкриється вікно діалогу Мастер функций — шаг 2 из 2 (мал. 13.17), в якому можна вказати аргументи функції.

Після натискування кнопки Готово формула вставляється в активну клітинку.

Наприклад:

=СУММ(А5:А9) – сума вічок А5, А6, А7, А8, А9;

=СРЗНАЧ(G4:G6) – середнє значення вічок G4, G5, G6.

Функції можуть входити одна в іншу, наприклад:

=СУММ(F1:F20)ОКРУГЛ(СРЗНАЧ(H4:H8);2);

Для уведення функції у вічко необхідно:

­ виділити вічко для формули;

­ викликати Мастер функций за допомогою команди Функция меню Вставка або кнопки ;

­ у діалоговому вікні, що з'явилося, вибрати тип функції в переліку Категория і потім потрібну функцію в переліку Функция;

­ натиснути кнопку ОК;

­ у полях Число1, Число2 та ін. наступного вікна увести аргументи функції (числові значення або посилання на вічка);

­ щоб не указувати аргументи з клавіатури, можна натиснути кнопку , яка знаходиться праворуч поля, і виділити мишею ділянку вічок, що містять аргументи функції; для виходу з цього режиму слід натиснути кнопку , яка знаходиться під рядком формул;

­ натиснути ОК.

Уставити у вічко функцію суми СУММ можна за допомогою кнопки .

4.Призначення і функції програми Mathcad. Вікна программ

Mathcad містить сотні операторів і вбудованих функцій для вирішення різних технічних завдань. Програма дозволяє виконувати чисельні і символьні обчислення, проводити операції з скалярними величинами, векторами і матрицями, автоматично переводити одні одиниці вимірювання в інші.

Серед можливостей Mathcad є: Розв'язання диференційних рівнянь, в тому числі і чисельними методами; Побудова двомірних і тривимірних графіків (в різних системах координат, контурні, векторні тощо).; Використання грецького алфавіту (верхній і нижній регістр) як в тексті, так і у рівняннях. ; Символьні обчислення. ;Операції з векторами і матрицями.; Символьне розв'язання систем рівнянь. ;Згладжування кривих. ;Виконання підпрограм. ;Знаходження коренів функцій і поліномів. ;Статистичні функції і розподіли ймовірностей. ;Пошук власних значень і власних векторів. ;Обчислення з розмірностями.

За допомогою Mathcad інженери можуть документувати всі обчислення в процесі їх проведення.

Математичний редактор MathCad – це інтегро-ваний пакет, за допомогою якого можна робити математичні розрахунки, зосередивши увагу тільки на математичній стороні задачі. MathCad поєднує в собі елегантність математичного написання документа з обчислювальною потужністю персо-

нального комп’ютера. MathCad створений як інструмент розрахунків для інженерів. Він не призначений для професійних математиків – для них є інші системи. MathCad не призначений для програмування складних задач, для цього існує система Mathlab та інші мови програмування. Він створений як потужний інструмент, який дозволяє розв’язувати рутинні задачі, які виникають в інженерній практиці:  розв’язок алгебраїчних рівнянь;  розв’язок систем алгебраїчних рівнянь;  розв’язок диференціальних рівнянь;  аналіз функцій;  пошук екстремумів;  числове та аналітичне диференціювання;  побудова графіків.

Головною перевагою MathCad є легкість та наглядність програмування задачі, відображення складних математичних виразів в тому вигляді, в якому вони звичайно записуються на аркуші паперу, тобто відсутність спеціальної мови програмування, простота використання, можливість створення засобами MathCad високоякісних технічних звітів з таблицями, графіками та текстом.

Склад головного вікна Верхній рядок включає заголовок з ім’ям відкритого документа, кнопки закриття, відкриття та згортання документа. Рядок заголовка вікна .

У рядку 2 знаходиться головне меню системи,

що дає доступ до всіх функцій та команд програми. В правому куті знаходяться кнопки керування відкритим активним вікном документа.

5. Обчислення похідних, інтегралів, сум, добутків, границь за допомогою програми Mathcad. Приклад.

Змінним надають значення за допомогою спеціального оператору присвоєння (:=). Ім’я змінної в шаблоні ( := )записується зліва. Оператор присвоєння передбачає передачу конкретного значення чи математичного виразу справа на ліво. Якщо в будь-якій формулі числових розрахунків не визначена та чи інша зміна, то MathCad висвітлить її червоним кольором.

Проведення простих розрахунків у MathCad

Приклад 12.1. Необхідно визначити довжину кола L.обчислення здійснюється в три етапи. На першому етапі необхідно задати значення змінної радіуса кола R. На другому етапі необхідно ввести розрахункову формулу, де іменовану константу π вводимо завдяки панелі Греческие меню Математика. На останньому кроці необхідно набрати L та натиснути знак і MathCad видасть відповідь. Набір виразів здійснюємо за допомогою панелі інструментів Калькулятор.

Обчислення похідних Система MathCad дозволяє обчислювати похідні будьякого порядку при необмеженій кількості символьних змінних. При цьому використовуються два різних способи. Перший спосіб ґрунтується на символьних обчисленнях.

Цей спосіб виконується за допомогою команд меню Символика→Переменные →Дифференцировать.

Технологія реалізації цього методу базується на виконанні таких кроків:

введення виразу, похідну якого необхідно знайти;

виділення за допомогою подвійного клацання мишки змінної диференціюваня;

звертання до команд меню Символика→Переменные →Дифференцировать; Після виконання команди Дифференцировать на екрані з’явиться значення похідної.

Другий спосіб ґрунтується на зверненні до маркерів введення похідної. При використанні цього способу на екрані виводиться відповідний шаблон введення, в чорні позиційні маркери вводяться вирази для функції, змінна диференціювання та порядок похідної. Для одержання розв’язку досить натиснути клавішу виводу розв’язку.

Технологія цього способу полягає в виконанні таких операцій:  виклик на екран шаблону похідної;

 введення функції, змінної та порядку диференціювання;  одержання результату.

Обчислення границь

Границі в MathCAD визначаються за допомогою функції lim. Шаблони викликаються клацанням мишки на кнопках панелі інструментів Исчисления чи за допомогою комбінації клавіш Ctrl+L, Ctrl+A, Ctrl+B. Символ ∞ (нескінченість) при визначені границь вводиться за допомогою комбінації клавіш Ctrl+Z чи клацанням мишею по кнопці ∞ панелі інструментів Исчисление. Технологія обчислення границь складається з таких кроків: введення знака lim; заповнення маркерів шаблону lim; одержання відповіді.

Обчислення інтегралів

Операція інтегрування в інженерній діяльності на практиці зустрічається досить часто. При цьому доводиться обчислювати інтеграли невизначені, визначені, кратні та невласні. Система MathCAD успішно виконує задачу інтегрування. Розглянемо обчислення різних видів інтегралів.Технологія обчислення невизначеного інтеграла виконується при виборі відповідного шаблону з панелі інструментів Исчислений або за допомогою команди меню Символика→Переменная→Интегрировать.При обчислені невизначеного інтеграла за допомогою шаблону необхідно вибрати шаблон d, під знаком інтегралу в шаблоні набрати потрібний вираз, вказати зміну за якою буде

здійснюватися операція інтегрування. Для одержання відповіді необхідно з панелі Символика вибрати знак «→» та поставити його після інтеграла і натиснути мишкою в будьякому пустому місці документа.

Обчислення кратних інтегралів у системі MathCAD можна здійснювати двома шляхами. Перший полягає в обчисленні n-кратного інтеграла, використовуючи результати попереднього розв’язку. Відповідь одержана двократним обчисленням інтеграла. Інший спосіб обчислення n-кратного інтеграла полягає в обчисленні без проміжних значень. Технологія цього способу полягає в виконанні таких дій:

1. Викликати визначений чи не визначений інтеграл стільки разів, якої кратності інтеграл необхідно обчислити

2. Заповнити маркери підінтегральних функцій та їх границь.

3. Відповідь одержуємо натисненням клавіші «→» для невизначеного інтеграла та клавіші «=» визначеного.

6.Застосування оформлення і анімації слайдів у програмі PowerPoint. Приклад.

Шаблони оформлення

Шаблон оформлення в Microsoft PowerPoint — це файл, що містить стилі презентації, (наприклад, розміри маркерів і шрифтів, розміри і положення рамок, параметри оформлення фону, колірні схеми, зразок слайдів і додатковий зразок заголовків), які можуть застосовуватися в презентації, щоб надати їй завершеного, професійного вигляду.Вибраний шаблон (команда Оформлення слайду меню Формат) може застосовуватися до всіх слайдів або тільки до визначених з них. Крім того, при оформленні однієї і тієї ж презентації можуть використовуватися декілька типів шаблонів.

Для створення презентації з використанням шаблону оформлення в списку Створити меню Файл виберіть пункт з шаблону оформлення Для застосування шаблонів оформлення до окремих слайдів, необхідно виділити ескізи цих слайдів (у області Слайди) і вказати потрібний шаблон оформлення, вибравши команду Застосувати до виділених слайдів.

Макети слайдів

Термін «макет» відноситься до розташування об'єктів на слайді. У макетах містяться рамки, тобто поля з межами. В ці рамки поміщаються заголовки, основний текст або такі об'єкти, як діаграми, таблиці і малюнки Щоразу при додаванні нового слайду можна вибрати для нього макет в області Розмітка слайду. Дана область містить великий набір макетів, у тому числі і порожній макет

У Microsoft PowerPoint проводиться автоматична зміна макету при вставці об'єктів, що не вписуються в початковий макет. Наприклад, при використанні макету тільки з однією рамкою після розміщення таблиці і вставки малюнка услід за нею макет змінюється, в нього додається ще одна рамка для малюнка. Якщо новий макет не подобається, можна повернутися до початкового за допомогою кнопки Параметри автоматичної розмітки, яка з'являється справа в нижній частині слайду.

Можна міняти розташування рамок усередині макету, змінювати їхні розміри, додавати заливку і межі, можна змінювати тільки рамки колон-титулів або зразок видач. Для узгодженості оформлення у всій презентації бажано вносити зміни в зразки слайдів.

Можливості анімації в презентаціях Power Point

Анімація — це додавання до тексту або об'єкта спеціального відео- або звукового ефекту. Наприклад, можна створити елементи текстового списку, що влітають на сторінку зліва по одному слову, або додати звук аплодисментів при відкритті малюнка.

Анімація тексту, малюнків, звуків, фільмів і інших об'єктів на слайдах підкреслює різні аспекти змісту, управляє потоком інформації, робить презентацію цікавішої. Для тексту або будь-якого об'єкта можна задати спосіб появи на екрані, задати поведінку тексту або об'єктів при додаванні нового елементу.

Порядок і час показу анімованих об'єктів можна змінювати, а показ можна автоматизувати, щоб не користуватися мишею. Можна заздалегідь проглянути і, якщо потрібний, змінити загальний вид ефектів анімації тексту і об'єктів.

Анімація тексту і об'єктів задається в режимі Слайду за допомогою команди Настройка анімації в меню Показ слайдів.

На вкладці Видозміну необхідно вибрати об'єкти, що підлягають анімації і задати порядок анімації і спосіб її запуску на вкладці Порядок і час. При автоматичному запуску показу анімації подальша анімація буде показана через задану кількість секунд після попередньої. Для запуску анімації клацанням на тексті або об'єкті використовується варіант за клацанням.

У розділах Виберіть ефект і звук і Появу тексту (для анімації тексту) задаються необхідні параметри для кожного об'єкта, що підлягає анімації.

Для попереднього перегляду анімації використовується кнопка Перегляд.

Для швидкого створення простої анімації необхідно виділити потрібний об'єкт і вибрати відповідний варіант анімації за допомогою команди Вбудована анімація в меню Показ слайдів.

Проглянути ефекти анімації і зміни слайдів можна за допомогою команди Перегляд анімації меню Показ слайдів Можна визначити ефект визначального стан анімованого об'єкта після його появи. Для цього потрібно вибрати ефект в списку Після анімації на вкладці Видозміна вікна . Настройка анімації

Анімація елементів діаграми можлива для діаграми, створеної в Microsoft Graph або Microsoft Excel.. Анімація діаграми задається на вкладці Видозміна в діаграмі команди Настройка анімації. у меню Показ слайдів. Спосіб анімації діаграми залежить від типу вибраної діаграми.

Під час показу слайдів можна задати появу діаграми у супроводі певного візуального ефекту, траєкторію появи, візуальний ефект зникнення і т. д., використовуючи параметри вікна Настройка анімації.

Для анімації елементів організаційної діаграми в області завдань Настройка анімації виберіть анімацію, яку потрібно застосувати в діаграмі, і виберіть команду Параметри ефектів. На вкладці Анімація діаграми в списку Угрупування діаграми виберіть потрібний параметр.