1. Погіршення сальдо торговельного балансу на 0,4 % від ВВП. Потрібно визнати, що з врахуванням коротшого проміжку часу 2000 ‑ 2008 рр. зазначена залежність зростає майже вдвічі ‑ до 0,8 % від ВВП.

2. Прискорення інфляції на 1 %. Вплив на цінову динаміку виглядає менш промовистим, однак потрібно врахувати ефект відкладеної інфляції, коли упродовж певного часу ціновий тиск нейтралізується підвищеним попитом на імпорт, але на віддаленішу перспективу девальвація грошової одиниці надає інфляції відкритого характеру.

3. Підвищення процентної ставки на 1 %.

1. Погіршення динаміки ввп на 1 %.

Таким чином перехід від нинішнього дефіциту бюджету на рівні 2 % від ВВП до збалансованого бюджету поліпшить сальдо експорту-імпорту на щонайменше на 1 % від ВВП, знизить інфляцію на 2 % і позначиться підвищенням темпу зростання ВВП на 2 %. Помітна останнім часом тенденція до погіршення сальдо поточного рахунку здатна порівняно самостійно провокувати очікування знецінення гривні та прискорення інфляції, тим паче за умови активного інформаційного „педалювання” відповідної тематики у ЗМІ.

Збалансований бюджет, а ще краще ‑ профіцит бюджету, здатний забезпечити консолідацію очікувань цінової і грошової стабільності. Це може порівняно самостійно забезпечити взаємопідтримуючий приплив капіталу і зниження процентної ставки. Переконливим прикладом слугують країни Балтії, передусім Естонія, де підтримується збалансований бюджет, або Словенія, де подібне спостерігалося в 1990-х роках і напередодні запровадження євро ‑ в 2006 р. (додаток В, рис. В.1). В 2005 ‑ 2007 рр. у Болгарії контрастний перехід до профіциту бюджету став відповіддю на значний приплив капіталу та супутнє збільшення грошової маси за умов фіксованого обмінного курсу. Тенденція до поліпшення сальдо бюджету простежується останніми роками в усіх країнах ЦСЄ, що відбиває продуману реакцію на зростаючу нестабільність світової економіки.

Загрози і ризики, пов’язані із підтриманням дефіциту бюджету

Для конкретних умов української економіки видається шкідливим навіть поміркований дефіцит бюджету, адже:

1. Немає чітких перспектив європейської інтеграції. Це обмежує можливості надійного залучення іноземного капіталу для фінансування дефіциту бюджету, як це відбувалося у країнах ЦСЄ.

2. Сировинний характер вітчизняної економіки зумовлює підвищену вразливість до зовнішніх чинників на зразок погіршення цінової кон’юнктури чи подорожчання кредитних ресурсів, як це спостерігається останнім часом.

3. Бракує можливостей конструктивного збільшення інвестицій у розвиток інфраструктури, людського капіталу, перспективних науково-технічних проектів. Передусім це зумовлено підвищеною впливовістю потужних фінансово-промислових груп (за таких умов будь-які видатки використовуватимуться не за призначенням).

Доцільніше орієнтуватися на макроекономічні переваги збалансованого бюджету, які повинні сприяти приватним інвестиціям та ефективному використанню приватних заощаджень (зокрема, на потреби освіти і охорони здоров’я).

48. Вплив бюджетного надлишку на економіку та ефекти витіснення.

Бюджетний надлишок - перевищення доходів над видатками.

При натуральному господарстві надлишок продукції виникає лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.

Таким чином, основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ринкова ціна, конкуренція. Без втручання уряду (тобто без встановлення фіксованих цін та інших заходів регулювання) попит і пропозиція зрівноважують ринок і вказують ціну товару й кількість його виробництва. Те, якими будуть ця ціна та кількість, залежить від специфічних характеристик попиту й пропозиції. Зміни ж у цінах і кількості товару у часі залежать від того, як попит й пропозиція реагують на зміни інших факторів. [6, c. 148-149]

Коли існує надлишок продукту, то продавці не можуть продати все, що вони сподівалися продати за даною ціною. У результаті їхні товарні запаси збільшуються й незабаром перевищують той рівень, що був запланований на випадок нормальних змін попиту. Одні продавці скоротять випуск товару. Інші понизять ціни, щоб заохотити покупця споживати більше, і в такий спосіб зменшать свої надмірні запаси. Треті зроблять і те, і інше. Але перш, ніж необхідні кроки будуть початі, необхідно розібратися в причинах виникнення надлишок:

1. Незбалансована ціна (ціна занадто висока для даного ринку або для даного виду товару). Ніхто не буде переплачувати за товар або послугу, якщо ціна на ринку вже встановлена або перевищує розумні межі.

2. Помилки в прогнозах продажів. Розповідає закупник однієї з великих торговельних компаній: "Коли ми тільки почали закуповувати цей товар, ніхто не знав, як він буде продаватися. Ми привезли на пробу партію й напрочуд , вона пішла дуже добре. Тоді ми замовили ще три контейнери такого товару... І сіли з річним запасом - раптом дилери, які спочатку товар купили, перестали його брати взагалі...". Закупівля товару на "либонь" і приводить до таких сумних результатів.

3. Зміна моди або смаку споживачів (старіння колекцій). Швидко минула мода на гостроносі туфлі залишила на складах магазинів більші запаси немодних колекцій. Поява на ринку DVD-технологій винесло вирок відеокасетним магнітофонам.

4. Товарний канібалізм (поява одного товару витісняє продажу іншого). Компанія з метою розширення асортиментів вела в асортименти більше дешеву зубну пасту гарної якості. Як наслідок, упав попит на пасту іншої торговельної марки, і через короткий час на складі виявився надлишок цього товару.

5. Закінчився строк придатності. Якщо компанія реалізує продукти харчування або швидкопсувні товари (наприклад, квіти), або товари з обмеженим строком придатності (побутова хімія, косметика, лаки, фарби), то непродаж його в необхідний строк приводить до утворення некондиційного товару. Він практично не підлягає подальшій переробці й реалізації.

6. Законодавчі акти (заборона на реалізацію продукції). Заборона на реалізацію м'яса птаха в деяких країнах через погрозу епідемії пташиного грипу привів до того, що мільйони тонн курячого м'яса були переведені в надлишки, а потім і в некондиційний товар.

7. Некомплектність товару, помилкові пропорції при замовленні комплектних товарів. Як наслідок, по одним товарах спостерігається дефіцит, а по іншим - надлишок. Розповідає закупник однієї торговельної компанії: "Ми продаємо сантехнічну продукцію. Якщо ми помиляємося із замовленням раковин і привозимо менше, те неодмінно на складі утвориться надлишок біде - цей товар, як правило, купують у комплекті. Біде окремо від раковин продається рідко, а от раковини можуть продаватися й без біде".

8. Резервування (наприклад, чекаючи підвищення попиту або цін). Продавці можуть виписувати додаткові рахунки, що б убезпечити себе на випадок дефіциту. Якщо відділ закупівель не знає про такі факти "резервування", то поставка товарів на склад триває. Через короткий час виявляється, що товар перебував у резерві не по запиті клієнтів, а з волі продавців і реальним попитом товар не забезпечений.

9. Надлишкова закупівля. Наприклад, ми продаємо на місяць 30-32 набору посуду. Але закуповувана партія становить 24 набору - така мінімальне впакування зі складу постачальника. Ми не можемо купити менше, і змушені закуповувати більша кількість - 2 партії по 24 наборa, що б задовольнити попит. Якщо ми не стимулюємо попит на ці набори, то дуже незабаром виявимося в ситуації надлишкового запасу продукції. [11, c. 214-216]

Зайвий запас може бути:

- що обертають, але занадто більшим. Тоді має сенс у першу чергу знижувати обсяг поставок або виробництва.

- мати повільну оборотність. У такому випадку більш правильно спочатку знизити ціну й стимулювати збут.

- "мертвим", тобто не продаватися зовсім. Якщо витрата товару за 12 місяців не вироблявся, то він попадає в категорію "мертвого". У такому випадку можна спробувати зробити інші дії. [3, c. 251]

Сутність ефекту витіснення полягає в тому, що стимулююча (дефіцитна) фіскальна політика вестиме до зростання процентних ставок і скорочення інвестиційних витрат, таким чином послаблюючи або повністю підриваючи стимулюючий ефект фіскальної політики.

Виглядає це наступним чином:

Припустимо, що економіка перебуває в стані спаду, і уряд в якості однієї з заходів поточної фіскальної політики збільшує державні витрати. Уряд тепер виходить на грошовий ринок з метою фінансування дефіциту. Наступний за цим зростання попиту на гроші підвищує процентні ставки, тобто ціну, що сплачується за запозичення грошей. Оскільки витрати змінюються назад пропорційно процентним ставкам, деякі інвестиції будуть відкинуті або витіснені. Тоді збільшення урядових витрат може викликати зниження приватних інвестицій. Якби інвестиції скорочувалися на таку ж величину, на яку збільшувались урядові витрати, тоді фіскальна політика була б повністю неефективною.

Масштаби «Ефекту витіснення» є предметом жвавих дискусій. Наприклад, деякі економісти вважають, що в разі високого безробіття це витіснення буде незначним. Раціональне зерно тут полягає в тому, що в умовах спаду стимули, створювані збільшенням урядових витрат, можуть поліпшити очікування прибутковості у підприємців, що є важливою детермінантою попиту на інвестиції. Якщо крива попиту на інвестиції зсувається вправо, тоді інвестиційні витрати не повинні падати - вони можуть навіть збільшитися, хоча ставка відсотка зростає.