
- •1. Поняття про випадкові подій; неможливі; вірогідні; сумісні; несумісні подій.
- •2. Класичне визначення ймовірності, її властивості. Частість її визначення та відміна від ймовірності.
- •3.Геометричне визначення ймовірності.
- •4.Визначення ймовірності за аксіоматичним підходом.
- •5. Прості та складні випадкові подій. Простір елементарних подій. Математичні операції над подіями.
- •6. Використання елементів комбінаторики у теорії ймовірності.
- •7.Теореми додавання ймовірностей.
- •8. І теорема множення ймовірностей.
- •9. Залежні та незалежні події. Умовна ймовірність.
- •15.Теорема Бернуллі (виведення)
- •16. Поняття моди у експериментах за схемою Бернуллі.
- •22. Функція Гауса її властивості і використання в схемах Бернуллі.
- •23. Функція Лапласа, її властивості і використання в схемі Бернуллі.
- •24. Випадкові величини, види та способи їх опису.
- •25. Функція розподілу ймовірностей для дискретної випадкової величини, її властивості.
- •26. Функція розподілу ймовірностей для неперервної випадкової величини, її властивості
- •27. Закон розподілу дискретної випадкової величини.
- •28. Щільність ймовірностей, її властивості.
- •31. Математичне сподівання та його властивості для дискретної випадкової величини.
- •32. Математичне сподівання та його властивості для неперервної випадкової величини.
- •33.Диспесія та середньо-квадратичне відхилення дискретних випадкових величин.
- •34. Мода і медіана випадкової величини.
- •35. Теоретичні моменти дискретної випадкової величини. Зв'язок з іншими характеристиками.
- •36.Диспесія та середньо-квадратичне відхилення неперервних випадкових величин.
- •38. Імовірна твірна функція та її властивості.
- •39. Біноміальний закон. Числові характеристики.
- •40. Пуассонівський закон. Числові характеристики.
- •41. Гіпергеометричний закон. Числові характеристики.
- •42. Закон рівномірного розподілу на проміжку [a,b].
- •43. Пуассонівський (експоненціальний закон) розподілу неперервної випадкової величини.
- •44. Нормальний закон розподілу неперервної випадкової величини.
- •45. Ймовірність влучення нормально розподіленої величини в заданий інтервал
- •46. Ймовірність заданого відхилення. Правило 3ᵟ
- •47. Композиція неперервних випадкових величин. Стійкість розподілу
- •48.Розподіл Хи-квадрат.
- •49. Розподіл Ст’юдента .
- •50. Розподіл Фішера – Снедекора.
- •51. Система двох дискретних випадкових величин. Числові характеристики двомірної випадкової величини.
- •52. Система двох неперервних випадкових величин. Функції розподілу f(X,y) та її властивості.
- •53. Щільність розподілу системи двох випадкових величин.
- •54. Умовні закони розподілу системи двох випадкових величин. Числові характеристики. (Умовне математичне сподівання).
- •55. Кореляційний момент (коваріація, коефіцієнт кореляції). Властивості cov xy, rxy.
- •56. Нерівність Чебишева.(доведення).
- •57. Теорема Чебишева.(доведення).
- •58. Теорема Бернуллі.(доведення).
- •59. Центральна гранична теорема.
- •60.Генеральна та вибіркова сукупність. Співвідношення чисельних характеристик.
- •61. Статистичний розподіл вибірки. Полігон, гістограмма, емпірична функція.
- •62.Вибіркова середня (арифметична), вибіркова дисперсія, середнє квадратичне відхилення.
- •63. Медіана Ме, Мода Мо*, розмах варіації, коефіцієнт варіації.
- •64. Емпіричні моменти: початковий та центральний.
- •65. Асиметрія та ексцес емпіричного розподілу.
56. Нерівність Чебишева.(доведення).
Нехай
-
функція розподілу змінної
.
Тоді:
Звідси одержуємо,
З
того, що
одержуємо
твердження
57. Теорема Чебишева.(доведення).
Нехай
послідовність незалежних випадкових
величин ,які задовольняють умовам:
1.M(Xі)>= aі
2.D(Xі )<= с Для всіх і=1,2,3…..n
Якщо
випадкові величини у послідовності
незалежні, мають скінченні математичні
сподівання і рівномірно обмежені
дисперсії
,
то до послідовності (1) можна застосувати
закон великих чисел. Це означає що
середне арифметичне достатньо великої
кількості незалежних випадкових величин
дуже мало відрізняється від середнього
арифметичного їхніх математичних
сподівань ,взятого за абсолютним
значенням .
Ця теорема є законом великих чисел ,так само як і центральна гранична теорема
58. Теорема Бернуллі.(доведення).
Нехай проводиться n незалежних повторних випробувань, у кожному з яких імовірність настання події А дорівнює р.Якщо ймовірність появи випадкової події А в кожному з незалежних випробувань n є величиною сталою і дорівнює P,то при необмеженому збільшенні числа експериментів n→∞
Імовірність відхилення відносної частоти появи випадкової події W(A) від імовірності p ,взятої за абсолютною величиною на ε(ε>0) прямуватиме до одиниці зі зростанням n ,що можна записати так:
де
— частота події А
у даних випробуваннях. Таким чином при
необмеженому збільшенні числа незалежних
випробувань за схемою Бернулі відносна
частота дуже мало відрізняється від
ймовірності .
Наведена теорема є законом великих чисел ,так само як і центральна гранична теорема
59. Центральна гранична теорема.
Для послідовності випадкових величин розглянемо:
Теорема. Якщо випадкові величини в послідовності незалежні, однаково розподілені і для них існують моменти другого порядку, то
тобто
граничним розподілом для
є нормальний закон розподілу з нульовим
математичним сподіванням і одиничною
дисперсією.
Теорема Ляпунова. Якщо для незалежних випадкових величин, які утворюють послідовність , існують моменти третього порядку і виконується умова
то
для
виконується співвідношен-
ня (2).
Наслідком розглянутих теорем є інтегральна теорема Лапласа.
У схемі незалежних повторних випробувань
де Це випливає з того, що частоту події можна подати як суму n випадкових величин — частот настання події в окремих випробуваннях. При достатньо великих значеннях n закон розподілу цієї суми близький до нормального.
Аналогічними міркуваннями для цієї схеми легко дістати формулу:
де
m
— частота події А
у n
випробуваннях.
60.Генеральна та вибіркова сукупність. Співвідношення чисельних характеристик.
Генеральною
сукупністю
в математичній статистиці називається
множина однотипних об’єктів, кількісна
чи якісна ознака яких підлягає вивченню.
Підмножина об’єктів, дібраних у
відповідний спосіб із генеральної
сукупності, називається вибірковою
сукупністю.
Вважаємо, що ознака, яка вивчається, є
випадковою величиною Х
із функцією розподілу
Результати вибірки розглядатимемо як
послідовність незалежних однаково
розподілених випадкових величин
Закон розподілу для всіх
визначається функцією
Результати вибірки — реалізації
випадкових величин — позначатимемо
відповідно через
Розмістивши ці числа в порядку зростання
і записавши частоти
з якими зустрічаються ці значення,
дістанемо варіаційний,
або статистичний,
ряд:
|
|
|
… |
|
Частоти |
|
|
… |
|
На
підставі такого ряду можна побудувати
статистичну функцію розподілу
Якщо
,
то статистична функція розподілу
збігається д теоретичної функції
розподілу.