30.Міжнародні інвестиції і кредит. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну.

Міжнародний кредит - відносини між суб´єктами міжнародної економічної діяльності з приводу надання, використання та повернення позики. Головною метою будь-якого кредиту є отримання прибутку шляхом пересування капіталу з менш прибуткового економічного простору в більш прибутковий.

Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях, опосередковуючи перехід його з однієї форми в іншу (грошову — у виробничу, виробничу у — товарну, а товарну — знову у грошову). Значення міжнародного кредиту в розвитку світової економіки полягає в тому, що завдяки кредиту відбувається перерозподіл капіталів між країнами у відповідності до потреб і можливостей більш прибуткового застосування. Основні принципи міжнародного кредиту. До них належать: терміновість, обов´язкове повне повернення, платність, матеріальна або гарантійна забезпеченість, цільовий характер, що підтверджується бізнес-планом або іншими документами, що містять економічне обгрунтування майбутнього кредиту. Важливе значення для поняття сутності міжнародного кредиту має чітке визначення його об´єктів та суб´єктів.

Суб´єктами кредитування зазвичай виступають: банки, приватні фірми, урядові кредитні установи, міжнародні кредитні установи та міжнародні організації, транснаціональні корпорації, страхові компанії. Подекуди суб´єктами кредитування виступають змішані установи або організації.

До об´єктів міжнародного кредиту належать грошові кошти та товари, а також види підприємницької діяльності та послуг.

Функції міжнародного кредиту:

• забезпечення перерозподілу фінансових та матеріальних ресурсів між країнами;

• сприяння більш ефективному використанню фінансових та товарних ресурсів;

• сприяння накопиченню фінансових та матеріальних засобів та їх раціональне використання;

• прискорення процесу реалізації товарів, розширення сфери і напрямків міжнародної торгівлі;

• забезпечення сприяння удосконалення методів конкурентної боротьби на світовому ринку;

• сприяння вирішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн;

• зниження платоспроможності країн-постачальників та підвищення рівня їхньої заборгованості кредиторам.

Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:

- прямі іноземні інвестиції; - портфельні іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери.

Широке залучення іноземних інвестицій стримують такі чинники:

• несприятливий інвестиційний клімат через недосконале законодавство, корупцію тощо;

• нестабільність вітчизняного податкового законодавства;

• високий податковий тиск на капітал підприємств;

• різні умови господарювання вітчизняних та іноземних інвесторів;

• відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;

• невисокий рівень національного інвестиційного менеджменту;

•нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури, низька ефективність функціонування національного фондового ринку та ін. Для того щоб зростали обсяги і поширювалося застосування іноземних інвестицій, насамперед необхідне таке:

• максимальне спрощення процедур, що регламентують взаємовідносини держави і підприємців у сфері залучення іноземних інвестицій;

• законодавче створення надійної системи страхування та перестрахування інвестиційних ризиків, заснування за участі держави страхової компанії і забезпечення її виходу на міжнародні страхові ринки;

• надання іноземному інвесторові права оренди на земельну ділянку під розміщення підприємства з іноземним капіталом на вигідний для нього термін;

• створення нормативно-правової бази з питань врегулювання відносин щодо залучення іноземних інвестицій до розробки родовищ корисних копалин;

• забезпечення реалізації спеціальних режимів інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах та територіях пріоритетного розвитку;

• залучення в інвестиційну сферу заощаджень іноземних громадян з використанням гарантійних механізмів їх повернення;

• створення системи гарантій стабільності для забезпечення довгострокового фінансування інвестиційних проектів.