Роль інвестиції в розвитку економіки

Будь-яка господарська діяльність господарюючого суб'єкта в умовах ринкової економіки досягає успіху тільки при впровадженні нових технологій. Застосування сучасних технології обумовлено наявністю фінансових ресурсів. При вкладенні вільних фінансових ресурсів в операційну, фінансову та інвестиційну діяльність, з одного боку, виникає проблема ефективності використання вкладеного капіталу, з іншого - проблема виявлення вільних фінансових ресурсів, їх акумуляції. Рішення даної проблеми можливе при ретельному вивченні таких питань як: що таке інвестиції, яка роль інвестицій в підйомі економіки держави.

В умовах ринкової економіки отримання прибутку є рушійним мотивом інвестиційної діяльності. Дана мета опосередковується виробництвом конкретних товарів, наданням послуг, які знаходять визнання на ринку без цього інвестиції виявляться марними.

Інвестиційний процес в ринковому господарстві - один з найбільш цікавих і складних об'єктів дослідження. Він найгірше піддається прогнозуванню, особливо у фазах криз. Під час будь-якої кризи саме інвестиції скорочуються сильніше всього, оскільки вони фінансуються значною мірою за рахунок прибутку і позик та направлення на майбутнє збільшення доходу при ухваленні серйозного комерційного ризику.

Інвестиції необхідні для досягнення наступних цілей:

-Збільшення і розширення сфери діяльності;

-Недопущення надмірного морального і фізичного зносу основних виробничих фондів;

-Зниження собівартості виробництва і реалізації продукції;

-Підвищення технічного рівня виробництва на основі впровадження нової техніки і технології;

-Прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

-Створення необхідної сировинної бази;

-Збільшення та покращення структури експорту;

-Забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці;

-Придбання цінних паперів та вкладення коштів в активи інших підприємств;

-Збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;

-Вирішення соціальних проблем, в тому числі і проблеми безробіття;

-Перерозподілу власності між суб'єктами господарювання та ін

Інвестиційна діяльність у державі спрямована на пожвавлення процесу відтворення за рахунок внутрішніх і зовнішніх фінансування. Тому держава тримає курс на всебічне залучення іноземного капіталу для цього комплексу привабливих факторів.

20. Заощадження й інвестиції.

аощадження – це відстрочене споживання або та частина доходу кінцевого використання домашніх господарств, яка не споживається.

З =ДКВ – СВ (5.1), де:

З – заощадження;

ДКВ – дохід кінцевого використання;

СВ – споживчі витрати домашніх господарств.

Заощадження являє собою процес, пов’язаний із забезпеченням у майбутньому виробничих і споживчих потреб.

Отже, заощадження – це економічний процес, пов’язаний із інвестуванням; частина доходу, що залишається невикористаною при витратах на поточні виробничі та споживчі потреби, накопичується.

Заощадження здійснюються як фірмами, так і домашніми господарствами. Фірми заощаджують для інвестування – на розширення виробництва та збільшення прибутку. Домашні господарства заощаджують з ряду причин, як то: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування.

Заощадження та інвестування здійснюються незалежно одне від одного, різними економічними суб’єктами і внаслідок різних причин.

Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівкових грошей, рахунків у банках, придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Економічні дослідження свідчать: дохід кінцевого використання є визначальним фактором споживання і заощадження.

Споживання і заощадження безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни та зайнятість. Для того щоб зрозуміти цей вплив, необхідно ввести поняття функції споживання і функції заощадження.

Графічно функцію заощадження зображують, віднімаючи по вертикалі функцію споживання від лінії бісектриси. Розглянемо графік функції заощадження, яка є дзеркальним відображенням функції споживання.

 

Рис.5.2. Графік функції заощадження

Обсяг заощаджень визначається відстанню від лінії доходу до кривої функції заощадження. Ця відстань повністю збігається з відстанню від кривої споживання до бісектриси на попередньому графіку функції споживання. Точка Б на графіку так само показує нульове заощадження. На відрізку ліворуч від точки Б заощадження домашніх господарств є від’ємними (функція заощадження лежить нижче нульової горизонтальної лінії). З наведених графіків функцій споживання та заощадження видно, що і споживання, і заощадження прямо залежать від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу і зменшуючись при його скороченні.

Оскільки споживчі витрати прямо залежать від доходу кінцевого використання, то функція споживання математично виражається таким чином: CВ = f (ДКВ) (5.2).

Щоб математично вивести функцію заощадження, слід зазначити, що свої заощадження населення спрямовує на фінансові ринки. Тому заощадження не тільки є функцією доходу, а й залежить від процентної ставки (ПС).. Функція заощадження математично виражається так:

З = f (ДКВ,ПС) (5.3), де:

З – заощадження;

ДКВ – дохід кінцевого використання;

ПС – процентна ставка.

Функція заощаджень надалі пов’язується з функцією інвестицій і застосовується для пояснення рівноваги на ринку інвестицій.

Інвестиції є другим, після особистих споживчих витрат, компонентом сукупних витрат. Під інвестиціями прийнято розуміти використання заощаджень із метою створення нових виробничих потужностей і капітальних активів. До інвестицій належать усі витрати на придбання основного капіталу, житлове будівництво і зміна запасів. Інвестиції в основний капітал – це інвестиції в основні виробничі фонди: машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств. Рух цінних паперів (купівля-продаж державних облігацій) до інвестицій прямого стосунку не має та означає тільки передачу з рук у руки титулу власності на вже існуючі активи. Здійснення інвестицій безпосередньо пов’язане з товарним ринком, тоді як купівля–продаж облігацій – із ринком цінних паперів. При цьому інвестиції виявляють не однаковий вплив на ринок благ у короткостроковому й довгостроковому періодах. У результаті інвестування в короткостроковому періоді на ринку благ збільшується тільки попит. Обсяг пропозиції залишається незмінним, бо об’єкти, що будуються, ще не дають віддачі у вигляді продукції та послуг. А в довгостроковому періоді під впливом інвестицій на ринку благ змінюватимуться як попит, так і пропозиція.

Таким чином, інвестують і фірми, і домашні господарства. Фірми купують інвестиційні товари для збільшення капіталу й заміни діючого капіталу в процесі його вибуття. Домашні господарства купують житло, що також є інвестиціями.

Отже, інвестиції суттєво впливають на сукупний попит, обсяг національного виробництва, зайнятість. Крім того, інвестиції сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому. Якщо ж інвестиції використовуються нераціонально, це призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.