12.Інфляція: сутність, види та методи вимірювання.

інфляція –дисбаланс попиту і пропозиції. Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці. За величиною темпів розрізняють такі види інфляції : повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;

гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі);

стагфляція – при якій гіперінфляція, доповнюється стрімким ростом безробіття.

Економісти поділяють інфляцію з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого – на збалансовану і незбалансовану.

Передбачена – це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб’єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносин цін товарів, послуг та ресурсів, тобто ціни на товари змінюються неоднаковими темпами.

Інфляція попиту - породжується надлишком сукупного попиту в порівнянні з реальним обсягом виробництва (дефіцит товару).

Інфляція пропозиції (витрат) - зростання цін викликане збільшенням витрат виробництва в умовах недовикористаних виробничих ресурсів.

Найбільш поширеним методом вимірювання інфляції є індекс споживчих цін, який розраховується по відношенню до базового періоду. Індекс цін виробників - відбиває собівартість виробництва без обліку додаткової ціни дистрибуції і податків з продажуІндекс ціни активів: акцій, нерухомості, ціни позикового капіталу та інше. Зазвичай ціни на активи ростуть швидше цін споживчих товарів і вартості грошей. Тому власники активів внаслідок інфляції тільки багатіють.

Дефлятор ВВП - розраховується як зміна в ціні на групи однакових товарів.

Паритет купівельної спроможності національної валюти і зміна курсу валют.

Індекс Пааше - показує відношення поточних споживчих витрат до витрат на придбання такого ж асортиментного набору в цінах базисного періоду.

Індекс Фішера – середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, який усуває їх обмеженість.

Індекс Ласпейреса – показник рівня цін, що розраховуються на базі цін певного набору товарів.

13.Основні причини та наслідки інфляції. Особливості антиінфляційної політики в Україні.

В економічній науці розрізняють такі причини інфляції:

1. Зростання державних витрат, для фінансування яких держава вдається до грошової емісії, збільшуючи грошову масу понад потреби товарного обігу. Найбільш яскраво виражено у воєнні та кризові періоди.

2. Понадпланове розширення грошової маси за рахунок масового кредитування.

3.Монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат виробництва, особливо в сировинних галузях.

4. Монополія профспілок, яка обмежує можливості ринкового механізму визначати прийнятний для економіки рівень заробітної плати.

5.Скорочення реального обсягу національного виробництва, яке при стабільному рівні грошової маси приводить до зростання цін, тому що меншому обсягу товарів і послуг відповідає колишнє кількість грошей.

Наслідки очікуваної інфляції: деформація економіки, викликана різким збільшенням попиту. Наслідки неочікуваної інфляції – пояснюються різким падінням попиту: перерозподіл багатства та доходів, інфляційний податок – втрата реальних доходів населення внаслідок інфляції, сеньйораж – прибуток, що одержує національний банк від випуску грошей, деформація і розподіл коштів між позичальниками і кредиторами, зменшення стимулів до праці, деформація ринкового механізму ціноутворення.

Антиінфляційна політика – це система заходів впливаючих на макроекономічну ситуацію з метою досягнення відповідності між темпами росту грошової маси і темпами росту благ.

1.адаптивні заходи – пристосування до інфляції: контроль за заробітною платою та цінами, індексація доходів;

2. активні заходи – спрямовані на ліквідацію причин інфляції: політика дезінфляції: стрімке скорочення пропозиції грошей, внаслідок гроші дорожчають, сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і падіння економічної активності, антиінфляційне стимулювання пропозиції: макроекономічна політика, направлена на збільшення національного продукту з метою скорочення інфляції.

3. антиінфляційна стратегія – недопущення галопуючої інфляції у майбутньому що передбачає: гасіння інфляційних очікувань, монетарна політика, скорочення бюджетного дефіциту.

14.”Рівень життя”: сутність, поняття, фактори та показники. Особливості динаміки рівня життя в Україні.

Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб. Єкономічні фактори: кількість споживання матеріальних благ і послуг, реальна заробітна плата, рівень доходів і зберігання, структура предметів споживання і послуг, рівень зайнятості, умови для роботи та відпочинку. Соціальні фактори: забезпечення прав і свобод людини, гарантія прав на роботу, безкоштовну освіту, охорону здоров*я, соціальне забезпечення, рівень соціально- культурної інфраструктури.

Якість життя – це характеристика усіх сфер діяльності людини визначена реалізацією її спосібностей. Якість життя визначаеться показниками: середній дохід на душу населення, ВВП на душу малозабезпечених верств населення, мінімальна заробітна плата, рівень безробіття, міграції населення та їх причини, рівень освіти. На рівень життя впливає прожитковий мінімум визначається ціною мінімального набору товарів і послуг які необхідні для нормального функціонування людини.

Окрім цього встановлюється середня величина прожиткового мінімуму- 1004 грн.

Подолання бідності — першочергове завдання нашого суспільства. Його розв'язанню сприятиме встановлення офіційного статусу бідної сім'ї. Це дасть можливість надавати таким сім'ям адресну соціальну допомогу. Підвищення рівня життя виступає водночас метою та пріоритетним напрямом суспільного розвитку й асоціюється з соціальним прогресом суспільства. Динаміка показників рівня життя свідчить про результати економічного розвитку країни, а також про ступінь соціалізації економіки. Особливого значення підвищення рівня життя набуває у орієнтованому на людський розвиток суспільстві.