9. Грошова пропозиція та попит на гроші. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку.

Грошовий ринок – це такий сегмент фінансового ринку, на якому здійснюється купівля-продажа лише короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких складає менше ніж один рік. Основним параметрами грошового ринку є пропозиція грошей і попит на гроші, які взаємодіють між собою за допомогою процентної ставки. Грошова пропозиція складається з грошових активів, які мають різну ліквідність. Грошові агрегати - це специфічний показник грошової маси,що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Пропозиція грошей – це активи, що широко застосовуються та приймаються як платіжний засіб . Поряд з терміном грошова пропозиція макроекономісти при визначенні сукупності грошей використовують термін грошова маса – це всі гроші,які функціанцють в економіці(наличн+безнал). З кількісної точки зору грошова пропозиція і грошова маса є рівнозначними поняттями. Відмінність між ними полягає в тому, що термін грошова маса використовується тоді, коли абстрагуються від грошового ринку і зосереджують увагу лише на кількісних характеристиках грошей.

Грошова пропозиція складається з грошових активів, які мають різну ліквідність (здатність активів перетворюватися в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості).

Грошові агрегати	Склад грошових агрегатів
М0	Готівка (гроші поза банками)
М1	М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті
М2	М1 + строкові кошти в національній валюті та валютні кошти М0+ М1
М3	М2 + кошти клієнтів у довірчому управлінні та цінні папери власного боргу банків(вся грошова маса)

Попит на гроші – це кількість ліквідних активів, які населення бажає мати у розпорядженні у даний час.

В основі класичного підходу до функції попиту на гроші лежить рівняння кількісної теорії грошей, яке пов’язують з ім’ям Фішера: P ^. Y= M ^. V , добуток P^.Y – це номінальний ВВП, який відображає вартість кінцевих товарів і послуг, а добуток M ^. V характеризує номінальну платоспроможність економіки, яка залежить від кількості грошей і швидкості їх обігу. Виходячи з рівняння Фішера, можна отримати функцію попиту на гроші в умовах рівноваги на грошовому ринку: ,де – попит на гроші, k – коефіцієнт пропорційності, що показує кількість грошей на кожну одиницю доходу (P^.Y), якою люди бажають володіти, k=1/V, є постійним.

Отже, згідно з кількісною теорією грошей Фішера попит на гроші є виключно функцією доходу, а процентна ставка на нього не впливає.

Кейнсіанська функція попиту на гроші-попит виникає лише наті інвестиції, вигоди від яких у формі прибутку перевищують інвестиційні витрати. Кейнс визначив три мотиви, що викликають у людей бажання зберігати грошові запаси: трансакційний мотив, застережений мотив, спекулятивний мотив. Трансакційний і застережений мотиви Кейнс пов’язував з потребою людей в грошах для фінансування купівельних операцій. Оскільки заощадження пов’язані з бажанням отримати процентній дохід, то мотив до здійснення заощаджень він назвав спекулятивним мотивом. Виходячи з цього Кейнс прийшов до висновку, що попит на гроші залежить не лише від доходу а й від процентної ставки– головна відмінність його позиції від поглядів Фішера і кембріджських економістів на функцію грошового попиту. Але крім цього Кейнс звернув увагу на необхідність розрізняти номінальну і реальну кількість грошей. Він виходив з того, що для людей користь від грошей полягає не в їх кількості, а в кількості товарів, які можна купити за гроші.

Фрідменська функція попиту на гроші

По-перше, у Фрідмана як і в Кейнса дохід є головним чинником попиту на гроші. Але якщо Кейнс спирається на поточний дохід, то Фрідман використовує іншу визначеність доходу – постійний дохід. На відміну від поточного доходу, постійний дохід розглядається як очікуваний середній дохід у довгостроковому періоді, який в процесі економічних коливань змінюється менше, ніж поточний дохід. По-друге, якщо у Кейнса процентна ставка є одним із чинників попиту на гроші, то у Фрідмана вона не може справляти вплив на грошовий попит. Це пояснюється тим, що процентні ставки на всі фінансові активи змінюються приблизно однаково. Тому альтернативна вартість зберігання грошей, яка визначається як різниця між процентними ставками по негрошовим активам і процентним ставками по грошовим активам, не може змінюватися.У підсумку попит на гроші у фрідмена є лише зростаючою функцією від постійного реального доходу.

Рівновага на грошовому ринку – рівність кількості грошей, що господарські суб’єкти хочуть зберігати у своїх портфелях у вигляді трансакційних та спекулятивних залишків, до кількості грошей, що пропонується банківською системою на поточний момент. В умовах конкурентного грошового ринку діє два механізми встановлення рівноваги:

1) Механізм автоматичного саморегулювання грошового обігу;

2)Механізм держ. регулювання грошового ринку або інституціонального встановлення рівноваги за допомогою тих інструментів, які є у Центрального Банку. Ці два механізми не є автономними, бо вони завжди взаємодіють один з одним. Рівновага грошового ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції. Точці рівноваги грошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка. Модель грошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші і пропозиція грошей збігаються (мал. 7.4).