Макроекономіка

1.Макроекономіка та економічна політика держави

Одне з головних завдань макроекономіки - обґрунтування економічноїполітики та механізму управління економікою.

У зв'язку з тим, що макроекономічна наука формулює наукові уявлення про функціонування економічної системи на національному рівні, вона може дати практичні рекомендації та пропозиції щодо активного впливу держави на економічні процеси і явища.

В макроекономіці виділяються такі основні засоби державного управління ринковою економікою, як бюджет; податки; процентна ставка за централізованими кредитами; валютний курс; митні збори.

Різні комбінації цих засобів визначають конкретний зміст макроекономічної політики.

Завдання макроекономіста — чітко визначити стратегію розвитку національної економіки та її перспективу, розробити ефективну программу досягнення мети. Значення макроекономічної науки зростає у зв'язку з глибинними трансформаційними процесами, що відбуваються в Україні.

Держава змушена втручатись в економічні відносини і певним чином їх корегувати. Дії керівництва, спрямовані на стабілізацію і розвиток економічних відносин, називаються економічною політикою.

Держава встановлює “правила гри” на національному ринку, а саме визначає податкову політику, тарифні ставки, квоти, дотації, а також закони, згідно з якими діють учасники економічних відносин.

Мета економічної політики:

1. економічне зростання;

2. підвищення економічної ефективності виробництва на базі НТП;

3. економічна свобода;

4. повна зайнятість;

5. справедливий розподіл доходів;

6. соціальний захист.

2.Валовий національний продукт: сутність та методи обчислювання.

ВВП – вимірює вартість кінцевих товарів і послуг що вироблені на території країни незалежно від того,хто виробив ці продукти: вітчизняні чи іноземні фірми.

Способи обчислення ВВП:

1. за доданою вартістю ( виробничий метод): ВВП – сума вартостей, які додані на кожній стадії вир-ва кінцевої продукції;

2. за витратами ( метод кінцевого використання): при цьому йдеться про сукупний попит на вироблений ВВП=С+І+G+NX, де С – особисті споживчі витрати( витрати дом. госп.-в.); І – валові приватні інвестиції( вир.-че капіталовкладення); G – державні закупівлі товарів і послуг( державні витрати на утримання армії, шкіл, доріг…); NX -- чистий експорт товарів та послуг.

3. за доходами( розподільчий метод): при цьому додаються первинні доходи, які виплачені ії доданої вартості виробничими одиницями-резидентами. До них відносять: оплата праці найманих працівників, відрахування на соц..заходи; податки на вир.-во та імпорт; валовиц прибуток.

3.Ринок праці та механізм його функціонування. Попит, пропозиція та ціна на ринку праці.

Ринок праці визначається як інститут або механізм, у якому покупці та продавці здійснюють процеси купівлі-продажу товару „робоча сила", вступаючи у відносини товарного обміну.

Сучасний ринок праці - це система механізмів:

а) купівлі-продажу робочої сили: визначення вартості та ціни робочої сили; організації оплати праці та соціального страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки;

б) забезпечення зайнятості найманою працею як частини механізму забезпечення зайнятості всього населення;

в) соціального захисту найманих працівників як частини механізму соціального захисту всього населення;

г) формування та розвитку робочої сили;

д) узгодження попиту та пропозиції робочої сили тощо. Функціонування ринку праці відбувається за певними принципами: особиста й економічна свобода працівників, які вирішують працювати їм чи ні, яку професію вибрати, керуються при цьому вони особистими мотивами; право власника підприємства самостійно вирішувати питання про кількість працівників, про рівень професійної підготовки тощо; визначення рівня заробітної плати на основі попиту і пропозиції, а також взаємної домовленості сторін; регулювання ринку праці здійснює держава.

Механізм функціонування ринку праці, як і будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову рівновагу.

Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо.

Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:

1) від попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;

2) продуктивності праці кожного найнятого працівника (продуктивність визначається кількістю продукції, яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність -кількість часу яку витрачають на виробництво одиниці продукції);

3) економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні;

4) втілення нових технологій;

5) структури економіки, сукупності галузей і підприємств.