11.Рівновага споживача з позицій кардиналістської та ординалістської теорії.

Рівновага споживача з позиції кардиналістської теорії. Другий закон Госсена

Споживач досягає рівноваги, якщо одержує максимальну сукупну корисність. Вибір споживача визначається корисністю благ, його доходом та цінами на ринку. Бюджетне обмеження споживача – це та кількість благ, яку він спроможний придбати за свій дохід при певному рівні цін на ринку.

Корисність максимізується якщо відношення граничної корисності до ціни однакове для всіх благ, що споживаються. Тобто, споживач досягає рівноваги, коли розподіляє наявні у нього грошові засоби між різними благами так, що досягає однакового задоволення від кожної останньої одиниці грошей, витраченої на кожне з благ:

MU1/P1 = MU2/P2 = … = MUn/Pn

Зазначена формула відображає правило споживчої рівноваги (правило максимізації корисності), що складає зміст другого закону Госсена: при заданих цінах і бюджеті споживач досягає максимуму корисності тоді, коли відношення граничної корисності до ціни однаково про всіх споживаних благах.

Другий закон Госсена розкриває зміст рівноваги споживача – це ситуація, при якій споживач не може збільшити сукупну корисність, витрачаючи в межах свого доходу більше грошей на одне благо і менше на інше. Розподіляючи дохід відповідно зазначеного закону споживач досягає рівноваги (оптимуму споживача).

Ординалістська (порядкова) теорія корисності є альтернативою кардиналістський (кількісній) теорії. Її представники вважали, що, по-перше, неможливо виміряти граничну корисність у абсолютних величинах (ютілях), по-друге, споживач оцінює корисність не окремого блага, а певного набору благ. . Набор благ – це декілька благ різної кількості, що обираються споживачем та мають певну загальну корисність.

Згідно з ординалістською теорією вимірюється певний порядок уподобань споживача відносно наборів благ. Тобто, споживач упорядковує свої уподобання відносно благ, систематизує вибір набору благ згідно з рівнем задоволення потреб. Інакше кажучи, споживач визначає, якому набору благ від віддає перевагу, а якому – ні.

Можливість упорядкування оцінок корисності різних наборів благ базується на визнанні певних аксіом ординалістської теорії корисності:

–переваги наборів благ вже сформовані, тобто споживач може порівняти і упорядкувати набори благ згідно зі своїми уподобаннями;

–переваги транзитивні, оскільки уподобання споживача певним чином погоджені;

– якщо не враховувати ціни благ, споживач надає перевагу більшій кількості блага, ніж меншій.

Зазначені аксіоми складають основу ординалістської теорії корисності. Треба пам’ятати, що на вибір споживача впливають не тільки його певним чином упорядковані уподобання, а й дохід (бюджетне обмеження), і ціни благ.

Вимоги споживача задовольнить такий набір благ, який знаходиться, по-перше, на найвищій з доступних споживачеві кривій байдужості, максимізує загальну корисність, по-друге, на певній бюджетній лінії. Тобто, обраний споживачем набор благ знаходиться у точці дотику кривої байдужості та бюджетної лінії. Саме в цій точці (A) споживач досягає рівноваги, робіть оптимальний вибір.

Рівновага споживача

Умови рівноваги споживача можливо визначити наступним чином:

P1/P2 = норма заміщення = MU1/MU2