Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
KKR_15-30.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
94.29 Кб
Скачать

Які фактори призвели до утворення унр.

Вперше ідею проголошення УНР було висунуто М. Грушевським у вступній промові у день відкриття з'їзду. Україна вже відійшла від Росії, зберігаючи з нею лише формальний федеративний зв'язок, і завдання полягало лише в тому, щоб юридично оформити цей факт. 7 листопада М. Грушевський відкрив урочисте засідання Української Центральної Ради і після вступного слова зачитав текст Універсалу:

Заявлялося, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.

Україна стає Українською Народною Республікою.

До її території належать землі, населені здебільшого українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина,Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших суміжних з Україною територій з переважно українським населенням мало вирішуватися шляхом переговорів.

На території УНР поміщицьке землеволодіння, право власності на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі скасовувалося. Генеральний Секретаріат зобов'язувався негайно прийняти закон про розпорядження цими землями земельними комітетами до Українських Установчих Зборів.

В Україні проголошувався 8-годинний робочий день.

Запроваджувався державний контроль над виробництвом.

Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами.

Скасовувалася смертна кара й оголошувалася амністія.

В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд.

Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин.

На 27 грудня (9 січня за новим стилем) призначалися вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів, які планувалося скликати 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року.

Після зачитання тексту після невеликої перерви на пропозицію фракції українських есерів III Універсал було поставлено на поіменне голосування в Центральній Раді. Це було вперше. З 50 членів Малої Ради (Комітет Центральної Ради) у залі були присутні 46, з них проголосували:

За Універсал — 42,

Проти — жоден,

Утримуюсь — 4 члени Ради (2 російські есери, 1 — меншовик, 1 — представник польського Централу).

Дайте оцінку “Пакту Молотова -Ріббентропа”. Таємний протокол.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BA%D1%82_%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%E2%80%94_%D0%A0%D1%96%D0%B1%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0

Пакт про нейтралітет між Японією та СРСР був підписаний обома сторонами 13 квітня 1941 року в Москві, двома роками поспіль після прикордонних сутичок на Халхін-Голі в Монголії. З японської сторони договір підписав міністр закордонних справ Японії Мацуока Йосуке та посол Японії в СРСР Татекава Йосіцуґу, а з радянської — Голова РНК СРСР та нарком закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов[2]. Пакт набував чинності від дня його ратифікації обома країнами, що мала місце 25 квітня 1941 року в Токіо.

Положення договору передбачали наступне:

Підтримання дружніх відносин і повага територіальної цілісності і недоторканності обох сторін;

Дотримання нейтралітету обома сторонами у випадку агресії третьої сторони на одну із них;

Дію нейтралітету від дня ратифікації договору протягом 5 років — з 25 квітня 1941 року по 25 квітня 1946 року.

Автоматичне продовження дії договору до 1951 року у випадку відсутності сповіщення однієї зі сторін про його денонсацію.

До пакту додавались спільне комюніке та обмінні листи. В останніх міністр Мацуока обіцяв укласти торгівельний договір з СРСР, вивести японські концесії з Північного Сахаліну та утворити комісію для врегулювання прикордонних питань з представників Японії, Маньчжурії, СРСР та Монголії.

Уряди Японії та СРСР схвально оцінили підписання пакту, а Німеччина та США сприйняли його негативно.

В час німецького наступу на СРСР у 1941 році японці були вірні договору про нейтралітет і фактично допомогли радянському керівництву й армії перегрупувати сили на сході країни та почати з 1943 року масштабний контрнаступ на ворога. У свою чергу, СРСР не збирався робити послуг Японії і фактично перекреслив положення пакту, домовившись у лютому 1945 року з США і Великою Британієювступити у війну проти Японії за таємну обіцянку союзників отримати північні японські території.

5 квітня 1945 року Молотов сповістив японського посла про денонсацію пакту про нейтралітет, відповідно до статті 3[3], натякнувши на його ануляцію. Японська сторона висловила сподівання, що СРСР залишиться вірним договору до 25 квітня 1946 року і не анулюватиме його. На це Молотов відповів, що геополітична ситуація нівелює сенс договору і що СРСР залишатиметься вірним йому лише до 25 квітня 1945 року, після чого односторонньо денонсує пакт[4].

8 серпня 1945 СРСР напав на Японію, зрадивши положенням підписаного пакту. Японські північні території — Маньчжурія, Корея, Південний Сахалін та Курильські острови були окуповані радянськими агресорами. Вторгнення на великий японський острів Хоккайдо, яке планував Сталін, вдалося уникнути лише завдяки підписанню Японією капітуляції 2 вересня 1945 року і закінченню Другої світової війни

Охарактеризуйте вклад українського народу в розгром нацистської Німеччини та її союзників.

http://www.info-works.com.ua/referats/istoria_ukraini/2164.html

Визначте причини поразки та історичне значення української революції.

Наукові дискусії про причини поразки української революції розпочалися зразу ж після самої поразки. Тут зіткнулися два діаметрально протилежні підходи, які в спрощеному вигляді зводилися до питання, хто винен: народ чи політичні лідери (еліта)? Одна група – представлена українськими соціалістами різних спрямувань, вбачала головну причину поразки у низькій національній і політичній свідомості народних мас. Друга – консервативна група – перекладала всю вину на українську революційну еліту. Звичайно, було багато інших думок проміжкового, компромісного характеру. Синтезуючи основні погляди, можна виділити головні причини поразки української революції 1917–1920 рр.:

1. Слабка соціальна база українського національного руху як результат неповної соціальної структури української нації (відсутністьсереднього класу, промислової буржуазії, міського елементу тощо). З усіх соціальних верств найбільш національно свідомою булаінтелігенція, але вона складала лише 2–3 % усього населення.

2. Міста переважно не були осередками українства, оскільки були зрусифіковані і стали базою впливу більшовиків.

3. Український рух під час революції спирався на дві наймінливіші і непостійні у політичному відношенні соціальні групи – солдат і селян. Вони були ще не досить політично зрілими, ще не осягнули ідею національної незалежності в повному обсязі і легко піддавались демагогічним гаслам більшовиків.

4. Лідери української революції не змогли розв'язати дилему, які проблеми потребують першочергового вирішення: соціальні (земля, 8-годинний робочий день і т. п.) чи національне визволення, чим і скористалися більшовики.

5. Нерішучість у питанні про національну незалежність, панування ідей федералізму та автономізму також стримували наступальний темп української революції.

6. Відсутність дійового адміністративного апарату на місцях, брак відповідно підготовлених кадрів. Українські лідери дуже мало уваги приділяли будівництву власних державних структур, очікуючи, що до влади в Росії прийдуть помірковані, демократичні і федералістськи налаштовані сили.

7. Неповне усвідомлення нагальної потреби створення боєздатної національної армії (особливо це стосується Центральної Ради).

8. Соціальний максималізм лідерів українського руху (особливо Директорії) відштовхнули від революції велику частину потенційних спільників, які з пересторогою ставилися до соціалістичних експериментів.

9. В Україні була відсутня сильна центристська сила, котра б об'єднала політичні сили в боротьбі за національну незалежність (так, Центральна Рада і Директорія спиралися на ліві сили, гетьман П. Скоропадський – лише на праві).

10. Відсутність ясних, не дуже складних для сприйняття, привабливих і простих гасел; недооцінка значення пропаганди і роз'яснення цілей української революції серед народу.

11. Українські лідери були перейняті не духом прагматизму та реалізму, а знаходилися в полоні революційної романтики і соціальногоутопізму.

12. Відсутність єдності серед лідерів національного руху (досить згадати антагонізм між керівниками Директорії В. Винниченком та С.Петлюрою). Хоча роль особистостей в поразці української революції не варто переоцінювати. Можна погодитися з думкою В. Винниченка про те, що "коли б (весною 1918 р.) ожив Олександр Македонський чи Наполеон і захотів допомогти Центральній Раді та Генеральному секретаріатові, то й то не помогло б".

13. Державне будівництво, спроба самоутвердження України відбувалися не в стабільній, мирній обстановці, а в умовах нескінченних воєн (досить сказати, що лише у Києві влада переходила з рук в руки 14 разів!). Україна перебувала в оточенні ворожих сил, не маючи на міжнародній арені жодного союзника, котрий би підтримав її національні змагання.

14. Трагізм ситуації полягав і в тому, що Антанта відмовилася поширити принцип права націй на самовизначення (відомі 14 пунктів американського президента В. Вільсона) на українців. Проголосивши свою незалежність від Росії й уклавши сепаратний мир з Німеччиною та іншими державами Четвертного союзу, Україна автоматично потрапила у табір ворогів переможної Антанти тощо.

Отже, поразку української революції 1917–1920 рр. спричинила ціла низка причин як внутрішнього, так і зовнішнього порядку. Але говорячи про причини поразки, слід погодитися з досить слушною думкою українського історика з діаспори І. Лисяка-Рудницького, що "було б помилкою говорити про абсолютну поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети, але вона внутрішньо переродила суспільство України…" і що "…немає сорому в тому, щоб бути переможеним у боротьбі за свободу. Навпаки, така поразка може стати джерелом духовної обнови, що з нього черпатимуть силу наступні покоління, продовжувачі цієї самої боротьби на новому історичному етапі”.

Розкрийте суть “українського питання” напередодні та початку 2-ї світової війни.

http://www.history.vn.ua/book/history3/41.html

Визначте проти кого і за що боролась УПА? Які були особливості тактики і стратегії УПА?

Оскільки деякі особи на цьому форумі дуже полюбляють викладати тут фото «бандєровскіх звірств», думаю, не зайвим буде ознайомити тих, хто досі милується большевицький ладом, совєтським «розквітом» і «подвигами» «нєпабєдімай і лєгєндарнай» краснай армії, яка нібито несла «визволення», зі свідченнями справжніх, а не агітаційно-лубочних дій російських комуністів на окупованих ними теренами. Присвячується тим, хто досі вважає, що вояки УПА та інших українських збройних формувань боролися проти невинних громадян, а не проти жорстокого, божевільного і безжалісного ворога України і всього людства – совєтського большевизму.

http://oun-upa.org.ua/articles/rozvidka.html

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]