26. Форми та методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначає зовнішньоекономічна політика держави на тому чи іншому етапі. Державне регулювання ЗЕД в Україні повинне забезпечувати та­ке: захист економічних інтересів країни та інтересів суб'єктів цієї ді­яльності; створення однакових можливостей для суб'єктів ЗЕД у роз­витку всіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм влас­ності та самостійному визначенні напрямів використання доходів та вкладення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монопо­лізму в сфері ЗЕД. У кінцевому результаті регулювання повинне під­порядковувати цю діяльність розвитку економіки України, насампе­ред забезпечити її збалансованість і рівновагу на внутрішньому рин­ку, сприяти структурним змінам у виробництві, створювати сприят­ливі умови для входження країни в міжнародний поділ праці. Регулюючи зовнішньоекономічне співробітництво, держава та її органи не можуть безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів, що діють у цій сфері, за винятком випадків, коли таке втручання передбачене законами. Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі: тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД. Адміністративними важелями є ембарго (повна заборона зовніш­ньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні ви­моги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних процедур (запрова­дження підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів). Серед нетарифних важелів регулювання ЗЕД важливу роль відігра­ють валютні обмеження, тобто регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, яка може обмежувати зовніш­ньоекономічну діяльність або її стимулювати. Важливим напрямом державного регулювання ЗЕД є регулюван­ня ввезень і вивезень капіталу. Воно спрямоване на ефективне вико­ристання іноземного капіталу для розвитку національної економіки. Регулювання ввезень капіталу з-за кордону має двоякий характер. З одного боку, держава зацікавлена у залученні іноземного капіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цього відповідний клімат за допомогою гарантій від націоналізації, переведення прибутків, репат­ріації капіталу, надання різних пільг, а з іншого - провадить політику обмеження впливу закордонного капіталу на національну економіку. Іноземні інвестиції в Україну можна робити у вигляді: іноземної валюти, яку НБУ визначає конвертованою; валюти України - у разі реінвестицій в об'єкт первинного інвес­тування або в інші об'єкти інвестування; будь-якого рухомого або нерухомого майна і пов'язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті України; грошових вимог і права на вимоги виконання договірних зо­бов'язань, гарантованих першокласними банками; будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвер­тованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора і міжнародними торговельними звичаями та експертною оцінкою в Україні; прав на ведення господарської діяльності, у тому числі прав на використання природних ресурсів, поданих відповідно до законодав­ства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтвердже­на згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговель­ними звичаями. Іноземні інвестиції в Україні є в таких формах: часткова участь у підприємствах, створених спільно з українськи­ми юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; створення підприємств, які повністю належать іноземним інвес­торам, а також філій та інших відособлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання ними у повну власність уже діючих підприємств; придбання нерухомого і рухомого майна, зокрема, будинків, квар­тир, приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших об'єк­тів власності, шляхом одержання майна або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; придбання самостійно або за участю українських юридичних і фі­зичних осіб прав на користування землею і використання природних ресурсів на території України. Крім того, іноземні інвестиції можуть бути і в інших формах, не заборонених законодавством України. Для іноземних інвесторів на території України запроваджено на­ціональний режим інвестиційної і господарської діяльності. Він ви­значений як режим економічних відносин між державами, за якого одна держава створює фізичним і юридичним особам інших держав економічні умови для їхньої діяльності не гірші, ніж, умови в яких діють національні фізичні та юридичні особи.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами Державне регулювання ЗЕД — це система заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалити ЗЕД в інтересах національної економіки. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб'єктів господарювання в різних країнах Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з Законом України «Про зовнішньоеконмічну діяльність» та іншими законами України Мета регулювання:сприяння забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці; створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн; захист економічних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для всіх суб'єктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності; заохочення до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері Принципи регулювання: адекватності національним інтересам та забезпеченню економічної безпеки країни; врахування вимог сучасного світового розвитку, поділу праці, глобалізаційних процесів; формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку, зорієнтованої на європейську інтеграцію, набуття повноправного членства в ЄС; забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальних параметрів відкритості національної економіки; паритетності у відносинах з іншими державами; демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв'язків; підтримки експортного виробництва на основі критеріїв ефективності та конкурентоспроможності Адміністративні засоби й інструменти державного регулювання ЗЕД: 1)порядок реєстрації суб'єктів ЗЕД; 2)виконання вимог міжнародних документів, зокрема статутів міжнародних організацій; 3)нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі; 4)оперативне реагування на різноманітні події економічного і неекономічного характеру; 5)інші форми Основні економічні засоби й інструменти регулювання держави: 1)пряме й непряме фінансування, зокрема кредитування експортерів; 2)державне страхування; 3)фіскальні пільги й обмеження; 4)тарифне регулювання; 5)валютне регулювання; 6)інші форми

Суб'єкти державного регулювання ЗЕД: держава; недержавні органи управління, економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки тощо), які діють на основі статутних документів; безпосередньо суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (підприємства, фірми, організації); міждержавні та міжрегіональні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: відповідних законів України; засобів тарифного і нетарифного регулювання; економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного); рішень недержавних органів управління економікою; укладених угод між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності

27. Поняття структури економіки. Структуру економіки можна розглядати у вузькому і широкому значенні. У вузькому значенні це — комплекс галузей з виробництва товарів і послуг з відповідними технологічними і міжгалузевими зв'язками. В широкому значенні це поняття охоплює не тільки пропорції виробництва, а й форми його організації та управління, механізм державного ринкового регулювання. Структура економіки — це співвідношення між сферами виробництва, яке виражає господарські пропорції, стан суспільного поділу праці. Вона являє собою сукупність стійких зв'язків між елементами системи, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різких зовнішніх і внутрішніх змінах. Це поняття вживається для вираження всіх господарських пропорцій і сукупності стійких зв'язків виробництва, які забезпечують його цілісність. Структура суспільного виробництва виміряється як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутрішній продукт, чисельність зайнятих, вартість основних фондів (основного капіталу)). Вона характеризується такими пропорціями: 1) відтворювальними — між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, у використанні валового внутрішнього продукту на заміщення спожитих засобів виробництва і особисте споживання і нагромадження; 2) галузевими -- співвідношення між різними галузями економіки; 3) територіальними — у розміщенні виробництва по окремих економічних районах; 4) зовнішньоекономічними — ввезення і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.

Державне регулювання структурних зрушень та інвестиційної діяльності.

В основу державного регулювання інвестиційної діяльності було покладено такі принципи:–  послідовна децентралізація інвестиційного процесу;– збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів господарювання у фінансові інвестиційні проекти; –  перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування; –виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки; – фінансування об'єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі; –надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств; –здійснення відповідними державними організаціями контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій; –розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів; –  удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій; –   запровадження системи страхування інвестицій Інвестиційна діяльність – це послідовна сукупність дій її суб'єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку. Кожна держава як суб'єкт інвестиційної діяльності визначає правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності в своєму законодавстві. У вужчому тлумаченні цього поняття застосовують термін "інвестиційний процес". Це поняття звичайно пов'язується з обґрунтуванням і реалізацією інвестиційних проектів. За формами власності інвестиції розподіляються на: – державні – що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами; –   приватні – кошти населення (індивідуальних інвесторів), комерційних структур, колективних підприємств;

–  іноземні – запозичені і кредитні ресурси міжнародних інвестиційних інституцій, зарубіжних корпорацій і фірм, спільних підприємств.