
- •31. Особенности российского абсолютизма.
- •32. Арабський халіфат. Основні риси державного ладу.
- •33. Мусульманське право: виникнення та джерела.
- •34. Буржуазна революція в Англії. «Довгий» парламент і його законодавство. «Знаряддя управління» 1653 р.
- •35. «Хабеас корпус» акт 1679 р.: основні положення та історичне значення.
- •36. .«Славна революція» 1688 р. Закріплення конституційної монархії в Англії («Білль про права» 1689 р., «Акт про влаштування» 1701 р.).
- •38. Статті Конфедерації сша 1781 р.
- •39. Конституція сша 1787 р.: основні принципи та система органів державної влади.
- •40. Білль про права 1791 р. В сша. Загальна характеристика.
- •41. Громадянська війна 1861-1865 рр. В сша та її державно-правові наслідки.
- •42. Велика французька революція та її вплив на становлення держави нового типу.
- •43. «Декларація прав людини і громадянина» 1789 р. У Франції: основні положення й історичне значення.
- •44. Державний устрій Франції за Конституцією 1791 р.
- •45. Державний лад якобінської диктатури. «Декларація прав людини і громадянина» 1793 р.
- •46.Особливості буржуазної держави.
- •47. Основні риси буржуазного права.
- •48.Формування буржуазного права у Франції та його кодифікація.
- •49. Цивільний кодекс 1804 р. У Франції.
- •50.Розвиток цивільного буржуазного права в Німеччині.
- •51. Державний лад Німецької імперії за Конституцією 1871 р.
- •52. Законодавство «Нового курсу» ф. Рузвельта.
- •53. Загальні закономірності державно-правового розвитку провідних країн світу в хх ст.
- •54. Альтернативні моделі державно-правового розвитку країн у хх ст.
- •55. Розвиток трудового законодавства в хх ст.
- •56. Зміни у цивільному праві в новітній час.
- •57. Основні тенденції в розвитку кримінального процесу в новітній час.К!
- •58. Розвиток соціального законодавства в хх ст.
- •59. Особливості розвитку парламентаризму в хх ст.
- •60. Зміни в праві після Другої світової війни. Нові джерела та принципи міжнародного права.
49. Цивільний кодекс 1804 р. У Франції.
ФРАНЦУЗЬКИЙ ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС 1804 р. - видатна пам'ятка світової правової думки. До кінця XVIII ст. Франція не мала єдиного цивільного законодавства. В різних частинах країни діяло своє право (римське право, звичаєве право). Відтак, одним з найважливіших завдань, що постало перед буржуазною державою в період Великої французької революції було оновлення правової системи. Після довготривалих суперечок, викликаних консерватизмом проекту, зокрема відсутністю багатьох положень революційного законодавства, 21 березня 1804 р. 36 титулів (частин) кодексу були затверджені й набули чинності. Усі кутю ми, ордонанси й закони, що діяли до цього, втрачали юридичну силу.
13 липня 1800 р. була призначена комісія для розробки проекту кодексу. До її складу ввійшли крупні юристи того часу —Тронше, Порталіс, Малльвіль, Біго-Преамне. У своїй роботі вони спиралися на законодавство, доктрину, попередні проекти кодексу, римське право (особливо яскраво очевидний вплив римського права в зобов'язальному праві), звичаї, які вони прагнули викласти і переробити у відповідності з духом буржуазного суспільства. Наполеон особисто брав участь в обговоренні ряду статей кодексу, усуваючи з проекту деякі положення, що затвердилися у французькому праві в період революції і тепер уявлялися для крупної буржуазії надмірно радикальними. Протягом чотирьох місяців проект був складений і надісланий на обговорення вищих судів. Останні менше ніж у річний термін подали свої зауваження, після чого проект був розглянутий у Державній раді. Потім проект належало розглянути в Трибунаті, Законодавчому корпусі і Сенаті. При проходженні через Трибунат проект кодексу зустрів серйозну опозицію: ряд членів Трибунату не міг погодитися з ліквідацією завоювань революції, проведених у проекті кодексу. І перший титул «Про право і закони взагалі» був відхилений. Така ж доля судилася і титулу другому. Тоді уряд забрав проект і Наполеон здійснив насильницькі заходи: члени Трибунату, які були основними критиками проекту, були виключені з його складу, чим була створена слухняна волі Наполеона більшість. Після цього розгляд проекту пішов швидко і всі титули кодексу були прийняті. Закон 21 березня 1804р. об'єднав усі прийняті 36 титулів до складу єдиного кодексу за назвою Code civil (Цивільний кодекс). У 1807 р. кодекс був названий Кодексом Наполеона. Кодекс закріпив ліквідацію феодальних відносин - і в цьому було його прогресивне значення. В основу кодексу були покладені принципи формально рівної правоздатності всіх громадян і необмеженої приватної власності. Це призводило до свободи підприємництва, у селі — до закріплення права власності селян на землі, придбані ними в аси революції. Незважаючи на консервативну переробку, цивільне право Франції, яке дістало в Кодексі Наполеона класичне вираження, мало революційне значення для своєї епохи. Цей кодекс найзначніший за своїм обсягом (при початковому виданні в ньому налічувалася 2281 стаття), він вважається найдосконалішим із класичних кодексів за формою викладу, в тому числі й за структурою. Кодекс виходить із поділу приватного права на цивільне і торгове. У складі кодексу можна побачити принципи побудови інституцій римського права: особи, речі, зобов'язання. Така структура кодексу в буржуазному цивільному праві дістала назву інституційної. Книга перша – «Про осіб» вводить такі принципи буржуазії, як рівність і свобода, в конкретну сферу регулювання майнових відносин, перекладає буржуазні уявлення про рівність на мову цивільно-правових норм., друга- «Про майна і різні видозміни власності» присвячена регламентації майнових прав і також виходить із класичного римського поділу: право власності, узуфрукт, узус та ін. Центральне місце тут займає інститут власності. Третя, найбільша за обсягом книга «Про різні засоби, якими набувається власність», містить у собі правила, що регулюють придбання власності.