31. Особенности российского абсолютизма.

На кінець XVІІ ст. у Росії розпочинає складатись абсолютна монархія. Для абсолютної монархії характерна наявність сильного, розгалуженого професійного бюрократичного апарату, сильної постійної армії, ліквідація всіх станово-представницьких органів і установ. Усі ці ознаки були характерні і для російського абсолютизму. Але у російського абсолютизму були свої суттєві особливості:  – якщо абсолютна монархія в Європі складалась за умов розвитку капіталістичних відносин і відміни старих феодальних інститутів (особливо кріпосного права), то абсолютизм у Росії співпав з розвитком кріпосництва; – якщо соціальною базою західноєвропейського абсолютизму був союз дворянства з містами (вільними, імперськими), то російський абсолютизм опирався, в основному, на кріпосницьке дворянство, службовий стан. 

32. Арабський халіфат. Основні риси державного ладу.

Арабський халіфат – як середньовічна держава склалася в результаті об’єднання арабських племен. Центром розселення яких був Аравійський півострів. Його історію можно розділити на 3 періоди. Главою арабською держави був Халів, якому належала вища влада в державі. Він вважався представником бога. Другою особою після государя був великий Візир – глава двору Халіфа, керівник військового і фінансового відомства. Центральне управління в Халіфаті здійснювали спеціальні урядові відомства дивани, які відали різноманітними галузями управління.

33. Мусульманське право: виникнення та джерела.

Головним джерелом мусульманського права вважається Коран. Положення якого запозичені з більш ранніх правових пам’яток сходу та звичаїв до Ісламської Аравії. Другим джерелом права була сунна, що складається с Хадисів. (розповідей про судження і вчинки Мухамеда) Із сунни також витікають норми шлюбного і спадкового доказового і судового права. Правила про рабів.

Третє місце займала іджма. Вона укладалась зі схожих думок з релегійних і правових питань. Також джерелами права були кияси, фірмани, кануни, та місцеві звичаї.

На раннем этапе становления ислама богословие и правоведение были еще слиты воедино в рамках исламского правоведения (фикха). Позже возникает суннитское богословие (калам), возникшее на базе фикха и добившееся самостоятельности именно как богословие, свободное от правоведения .

34. Буржуазна революція в Англії. «Довгий» парламент і його законодавство. «Знаряддя управління» 1653 р.

В Англії ще наприкінці ХІV ст. феодальне господарство поступово втрачає свої провідні позиції й поступається місцем капіталістичному. Утворюються мануфактури, розвиваються товарно-грошові відносини. Відтак існуючий державний лад, у формі абсолютизму, перестає відповідати вимогам суспільства.

На початку ХVІІ ст. в Англії спостерігається криза державного ладу. Криза набуває форм відвертого протистояння абсолютної монархії та налаштованих на перетворення елементів англійського суспільства. До останніх належала передусім буржуазія, джентрі (нове дворянство) та нижчі верстви суспільства (наймані робітники, селяни).

Надзвичайно важливим чинником, що підсилював протистояння, були релігійні протиріччя. На противагу англіканській церкві, що повністю контролювалася монархією, посилив позиції протестантизм (кальвінізм). На його основі сформувалася нова ідеологія – пуританізм.

Центром пуританської опозиції став парламент. 3 листопада 1640 р. відкрився, так званий, Довгий парламент. Він і став осередком революційних сил.

Історію англійської буржуазної революції традиційно поділяють на чотири етапи:

- конституційний (1640 - 1642);

- перша громадянська війна (1642 - 1646);

- боротьба за поглиблення революційних перетворень та друга громадянська війна (1646 - 1649);

- індепендентська республіка (1649 - 1653).

Наслідки:

- утворився буржуазний лад з численними пережитками феодальних відносин, внаслідок чого аграрне питання так і не було вирішене;

- буржуазія і джентрі були більш схильні до комп­ромісу зі своїми супротивниками владу, тож бур­жуазії довелося ділити владу з феодальними силами - затвердження конституційної монархії, що було закріплено низкою актів парламенту;

- компроміс між земельною та фінансовою аристократією, що забезпечив стабільний політичний розвиток Великої Британії протягом ХУІІІ – ХІХ ст.

Акти Довгого парламенту (відкрився 3 листопада 1640 р.):

- біль про не розпуск існуючого парламенту;

- трьохрічний акт - закон підписаний королем в 1641 р. Згідно з ним перерви між засіданнями парламенту не могли перевищувати трьох років;

- велика ремонстрація – декларація англійського парламенту. У В.р. викладалися звинувачення королівської влади та програма дій революційно налаштованих сил англійського суспільства: свобода торгівельно-промислової діяльності; заборона стягувати податки без дозволу парламенту; забезпечення приватної власності на землю та рухоме майно; відповідальність уряду перед парламентом; завершення кальвіністської реформації церкви; боротьба з папізмом та ін. вимоги в інтересах буржуазії та нового дворянства. В.р. відіграла величезну роль в мобілізації революційних сил на початковому етапі англійської буржуазної революції середини ХVІІ ст.

“Знаряддя управління” (1653). - конституційним акт, що декларув запровадження в Англії республіки, хоча фактично запроваджувала диктатуру на чолі з О. Кромвелем.