57) Форми виходу на зовнішні ринки.

Основні способи виходу на зовнішні ринки такі:

Експорт — вивіз за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання, продажу або для перероблення.

Непрямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку за допомогою незалежних маркетингових посередників.

Прямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку самостійно.

Спільне підприємництво — об’єднання зусиль партнерів щонаймен-ше з двох країн з метою організації спільної комерційної справи.

Ліцензування — форма спільного підприємництва, яка базується на тому, що ліцензіар (продавець) передає ліцензіату (покупцеві) право на використання виробничого процесу, патенту, товарного знака в обмін на гонорар або ліцензійний платіж.

Підрядне виробництво — форма спільного підприємництва, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонними виробниками на виготовлення своєї продукції.

Управління за контрактом –– форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає зарубіжному партнеру «ноу-хау» в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.

Спільне володіння — форма спільного підприємництва, за якої об’єднуються зусилля зарубіжних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, котрим вони володіють та керують спільно.

Пряме інвестування — розміщення капіталу у власні закордонні складальні або виробничі підприємства, збутові філії.

60) Посередники у зед. Винагорода посередників.

Посередники - фірми або окремі особи, що приймають на себе або допомагають передати комусь іншому право на конкретний товар або послугу на їхньому шляху від виробника до споживача.

Торгове посередництво - поняття, яке включає значне коло послуг: пере продаж товарів, пошук закордонного контрагента, підготовка і завершення угоди, кредитування сторін, здійснення транспортно-експедиторських операцій, страхових операцій, проведення рекламних заходів, здійснення технічного обслуговування. До торгових посередників належать:

• підприємства оптової торгівлі з повним і обмеженим циклами обслуговування (з правом власності на товари);

• посередницькі структури, які не мають права власності на товари (агенти, оптовики-консигнатори, комісіонери, брокери тощо);

• організатори оптового обороту (товарні біржі, виставки та ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки);

• підприємства роздрібної торгівлі.

Так як в міжнародній торгівлі використовуються тільки оптові партії товарів, то зупинимося більш докладно на оптових посередниках.

Оптова торгівля - підприємницька діяльність із продажу товарів або послуг тим, хто здобуває їх з метою перепродажу організаціям роздрібної торгівлі або іншим оптовим організаціям.

Оптовики-купці здобувають право власності на товар. Брокери й агенти не беруть на себе права власності на товар. Оптові відділення і контори виробників є підрозділами виробників, що займаються оптовою торгівлею.

ВИНАГОРОДИ ПОСЕРЕДНИКІВ: Виплата різниці між ціною реалізації товару на ринку збуту та ціною, за якій товар передається посереднику. Стимулює посередника у збільшенні обсягів реалізації, але не зацікавлює у підвищенні ціни, за якою він отримує товар від постачальника. Застосовувати можна тоді, коли постачальник добре знає ціни реалізації подібних товарів на ринку.

Змішана форма розрахунків: нарахування винагороди у вигляді відсотка відпродажів і різниці цін. Встановлюється номінальна ціна реалізації товару і ціна, за якою товар передається посереднику. Застосовувати цей спосіб можна,якщо постачальник в змозі контролювати фактичні ціни, за якими посередник реалізує його товар.

Винагорода у твердій, заздалегідь обумовленій сумі. Застосовується в розрахунках за окремі види послуг посередника: за цільове дослідження ринку за новим товару; рекламний захід; отримання юридичної консультації.

Розрахунки винагороди за системою "вартість + премія". У розрахунках за виконання окремих доручень постачальника. Посередник надає документи, що підтверджують витрати, а постачальник оплачує їх і виплачує премію, розраховану обумовленим методом.