23. Правовий статус держави як суб'єкта міжнародного економічного права.

The main subject of international economic law is the state. By existing in domestic and foreign literature defined the state - a political form of society, which expresses the agreed economic affably political power of the ruling class or the entire nation.

States are the only sovereign subjects of international law that international legal personality inherent in the power of the very fact of their existence.

States play a major role in the international arena not only because they have a territory, population, vehicle power and control (public power), but also because they have sovereignty, which makes them legally equal to each other in relationships in the international arena.

Basic rights and obligations of States as subjects of international law are inseparable unity and out of the most important principles of international law. Among the most important human right to self-produce, the right to political and economic independence, the right to inviolability of its territory and free use in the national interest of their natural wealth and resources, the right to equality with other subjects of international law and others. them to meet responsibilities: exercise tolerance and live in peace with each other, respect the status system and form of government elected by other nations, refusal to impose any of the people some form of organization or administration.

International Economic Law as a whole reflects the principles of market economy. However, this does not mean limiting the sovereign rights of states and reducing its role in the economic sphere. On the contrary, there is a complication of the task management of economic processes, leading to increased role of the state and therefore increase the possibilities of international economic law in the development of a national economy and world economy as a whole.

The State may directly enter into business relations with the international character of individuals and entities belonging to other states (to create joint ventures to enter into concession agreements and production sharing agreements in the mining, etc.). These relations are pryvatnopravovymy and regulated by national law. However, part of the state makes a specific regulation of such relations. She expressed that the State, its property, the agreement with her own immunity from the jurisdiction of a foreign state.

Головним суб'єктом міжнародного економічного права є держава. За існуючими як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі визначеннями, держава — це політична форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу.

Держави є єдиними суверенними суб'єктами міжнародного права тому, що міжнародна правосуб'єктність властива їм у силу самого факту їх існування.

Держави відіграють основну роль на міжнародній арені не тільки через те, що вони мають територію, населення, апарат влади і управління (публічна влада), але і тому, що мають суверенітет, який робить їх юридично рівними між собою при взаємовідносинах на міжнародній арені.

Основні права й обов'язки держав як суб'єктів міжнародного права перебувають у нерозривній єдності й виходять із найважливіших принципів сучасного міжнародного права. Серед найважливіших прав виділяють право на самовизначення; право на політичну й економічну незалежність; право на недоторканність своєї території і вільне використання в національних інтересах своїх природних багатств і ресурсів; право на рівність з іншими суб'єктами міжнародного права та ін. їм відповідають обов'язки: проявляти терпимість і жити у мирі одна з одною; поважати статус, системи і форми правління, обрані іншими народами, відмова від нав'язування будь-якому народові певної форми організації чи управління тощо.

Міжнародне економічне право в цілому відбиває закономірності ринкової економіки. Однак це не означає обмеження суверенних прав держави та зменшення її ролі в економічній сфері. Навпаки, відбувається ускладнення завдань з управління економічними процесами, що призводить до посилення ролі держави і, отже, до збільшення можливостей міжнародного економічного права у розвитку як національної економіки, так і світового господарства в цілому.

Держава може безпосередньо вступати в господарські відносини міжнародного характеру з фізичними та юридичними особами, що належать іншим державам (створювати спільні підприємства, укладати концесійні угоди або угоди про розподіл продукції у сфері видобутку корисних копалин та ін.) Такі відносини є приватноправовими і регламентуються національним правом. Однак, участь держави вносить певну специфіку в регулювання таких відносин. Вона виражається в тому, що держава, її власність, угоди з її участю володіють імунітетом від юрисдикції іноземної держави.