22.Міжнародно-правовий звичай як джерело міжнародного економічного права.( Alpha

22. International legal custom as a source of international economic law.)

For a long time with international legal custom was the main source, under which in international law duties were performed. In the XX century. growing role played by international treaties began. But so far the international legal practice is important.

Definition of international legal custom is given in Art. 38 Statute of the International Court of Justice and indicates that the custom is formed in the practice of international communication. To has been recognized by the presence of custom, requires adherence to a number of conditions, confirming the existence of practices that is recognized as a legal norm, the relative duration of practice, its identity, general practice, its legality.

If international agreements of international legal practice governing the same relationship, often does not lose its value. First of all, it can be applicable to those entities that recognizing custom, not party to the agreement for any reason. The practice may be wider in scope than the negotiated rate, and in this case, the custom may act along with the international agreement. Termination of an international treaty does not terminate automatically custom action.

The proof of the existence of customary international law may be different illegal sources: resolutions of international organizations and conferences, diplomatic correspondence, joint statement of the communiqué, the decision of national or international courts, the practice of international bodies and more. The value of these sources differently, but together they can either confirm or deny the existence of custom. Thus, based on the example of outer space, you can specify that one of the relevant evidence of custom was resolution of the General Assembly 1962/XVIII «Declaration of the legal principles of activity of research and use of outer space" on December 13, 1963

Протягом тривалого часу саме міжнародно-правовий зви­чай був основним джерелом, на підставі якого в міжнарод­ному праві виконувалися міжнародні зобов’язання. З XX ст. дедалі більшу роль почали відігравати міжнародні договори. Але й дотепер міжнародно-правовий звичай має велике значення.

Визначення міжнародно-правового звичаю наводиться у ст. 38 Статуту Міжнародного Суду і свідчить про те, що зви­чай формується у практиці міжнародного спілкування. Для того щоб була визнана наявність звичаю, потрібне дотри­мання низки умов, які підтверджують існування практи­ки, що визнається у якості правової норми: відносної три­валості практики, її ідентичності, загального характеру практики, її правомірності.

У разі укладення міжнародного договору міжнародно-пра­вовий звичай, що регулює ті самі відносини, нерідко не втра­чає свого значення. Перш за все він може залишатися чинним для тих суб’єктів, що, визнаючи звичай, не приєдналися до угоди з якихось причин. Звичай може бути за своїм обсягом ширшим, ніж договірна норма, і в цьому разі звичай також може діяти поряд із міжнародною угодою. Припинення міжнародного договору не припиняє автоматично дію звичаю.

Доказом існування міжнародно-правового звичаю мо­жуть бути різні неправові джерела: резолюції міжнародних організацій і конференцій, дипломатичне листування, спільні заяви держав, комюніке, рішення національних або міжнародних судових органів, практика міжнародних органів та інше. Значення таких джерел неоднакове, але в сукупності вони можуть або підтверджувати, або заперечу­вати факт існування звичаю. Так, виходячи з наведеного прикладу з космічним простором, можна зазначити, що одним із доказів існування відповідного звичаю була резо­люція Генеральної Асамблеї ООН 1962/XVIII «Декларація правових принципів діяльності держав із дослідження та використання космічного простору» від 13 грудня 1963 р.

23. Рішення (акти) міжнародних організацій як джерело міжнародного економічного права.( Decisions (Acts) international organizations as a source of international economic law.)

The source of international economic law is a decision (acts) of international organizations, they are acts that includes the relevant rules and principles of international economic relations, designed for repeated use and generally have no specific destination, you can and should be viewed as a source of international economic law (resolution 00N of the General Assembly and its organizations. However, there is this idea that since the resolutions and decisions of the General Assembly 00N are recommendations, they are not binding and are not legal. enshrined in the Charter principles 00N international law is the basis for international legal regulation of international economic relations. States - members of 00N, joining this international organization undertake to comply with these principles in all areas of external action, including in international economic relations.

The Statute 00N contains provisions that favor the establishment of equality "large" and "small" nations, the economic advancement of all peoples. They ignore the members of 00N should be viewed as a violation of international law. Important role in international economic relations play instruments and other international organizations. These include the Declaration on the Establishment of New International Economic Order and the Programme for the establishment of a new international economic order, which were adopted at the VI General Assembly Special Session 00N in 1974, the Charter of Economic Rights and Duties of States adopted at the 29 session of the General 00N Assembly in 1974 and others. All of these acts should be considered as a source of international economic law.

Джерелом МЕП є рішення(акти) міжнародних організацій , вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних економічних відносин, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і слід розглядати як джерела міжнародного економічного права( резолюції Генеральної Асамблеї 00Н, а також її міжнародних організацій. Проте є й така думка, що, оскільки резолюції та рішення Генеральної Асамблеї 00Н носять рекомендаційний характер, то вони не є обов'язковими для виконання і не мають правового характеру. Закріплені в Статуті 00Н основні принципи міжнародного права є базою для міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин. Держави — члени 00Н, вступивши до цієї міжнародної організації, беруть на себе зобов'язання дотримуватися цих принципів в усіх напрямах зовнішньої діяльності, зокрема і в сфері міжнародних економічних відносин.

У Статуті 00Н містяться норми, які сприяють утвердженню рівності "великих" і "малих" націй, економічному прогресу всіх народів. Їх ігнорування членами 00Н слід розглядати як порушення норм міжнародного права. Важливу роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграють акти й інших міжнародних організацій. До них можна віднести Декларацію про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програму дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку, які були прийняті на VI спеціальній сесії Генеральної Асамблеї 00Н у 1974 р.; Хартію економічних прав і обов'язків держав, прийняту на 29 сесії Генеральної Асамблеї 00Н у 1974 р. та ін. Всі ці акти слід розглядати як джерела міжнародного економічного права.