2.4. Результати формувального експерименту та їх аналіз

Для одержання достовірних результатів формувального експерименту необхідно було повторно дослідити рівні готовності студентів Інституту педагогіки і психології НПУ імені М.П. Драгоманова в розрізі виокремлених компонентів (мотиваційного, змістового, операційного, оцінного) та їхніх рівнів (,елементарного,низького, середнього, високого). Так, після доповнення робочих програм психолого-педагогічних дисциплін питаннями про дидактичні технології, проведення лекцій занять з відповідних тем цих дисциплін, виконання студентами системи самостійних завдань під час підготовки до практичних, лабораторних і семінарських занять, проходження студентами педагогічної практики в початкових класах було проведено другий зріз за методиками, що вже використовувалися на констатувальному етапі експерименту.

Отримані дані ми порівняли із результатами першого зрізу – констатувального, який був проведений до початку дослідження і був спрямований на визначення вихідного стану готовності студентів до досліджуваного аспекту їхньої майбутньої професійної діяльності. Аналізуючи рівні сформованості готовності майбутніх учителів до впровадження інноваційних технологій навчання, ми виявили позитивну динаміку за всіма компонентами.

Аналіз отриманих під час повторного опитування кількісних показників сформованості мотиваційного компонента готовності майбутніх учителів до впровадження інноваційних технологій навчання виявив, що вони позитивно змінились порівняно з констатувальним етапом (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1.

Динаміка рівнів сформованості у майбутніх учителів початкових класів мотиваційного компоненту готовності до впровадження інноваційних технологій навчання

	Елементарний рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Перший зріз	16%	32%	44%	8%
Другий зріз	12%	26%	50%	12%

Як бачимо з таблиці 2.1., збільшилась кількість студентів (високий рівень готовності), активно зорієнтованих на інноваційну діяльність як необхідну складову професійної діяльності вчителя початкових класів: із 8% до 12%. Вони усвідомили необхідність упровадження інноваційних технологій у навчальній роботі з молодшими школярами під час вивчення різних предметів початкової школи; у них підвищився рівень сформованості професійної вмотивованості упровадження інноваційних технологій навчання. Також зросла кількість майбутніх учителів початкових класів із середнім рівнем із 44% до 50%. У них, у цілому, переважає позитивне ставлення до впровадження інноваційних технологій навчання.

Позитивним є те, що зменшився відсоток майбутніх учителів початкових класів із негативним ставленням до впровадження інноваційних технологій у навчальний процес школи І ступеня (елементарний рівень) із 16% до 12%. У студентів цієї групи з’явився незначний інтерес до інноваційної діяльності, виникла, хоч не стійка, потреба у розширенні компетентності у цій сфері, впровадження інноваційних технологій у майбутній практичній діяльності. Кількість студентів із низьким рівнем сформованості, які пасивно ставилися до інноваційних педагогічних технологій, також змінилася в позитивну сторону: із 32% до 26%. Студенти цієї групи частково почали усвідомлювати необхідність використання інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи.

Якісно змінилася позиція майбутніх учителів початкових класів щодо доцільності й ефективності впровадження інноваційних технологій навчання у процесі вивчення різних предметів початкової школи. Зменшилася частка респондентів, у яких зовсім відсутні погляди щодо необхідності впровадження інноваційних технологій навчання у школі І ступеня: із 8% до 4%. Кількість студентів, які надавали перевагу використанню інноваційних технологій лише під час викладання іноземної мови і математики також зменшилася: із 54% до 48%. Частка студентів середнього рівня готовності, які вважали, що інноваційні технології навчання можуть бути ефективними у процесі вивчення окремих предметів початкової школи також дещо зменшилась: із 32% до 30%. Як позитивний результат проведеної дослідної роботи із формування у майбутніх учителів початкових класів готовності до впровадження інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи збільшилась кількість опитаних, віднесених до високого рівня готовності, які переконані у доцільності впровадження інноваційних технологій у викладанні всіх без винятку предметів початкової школи із урахуванням їхньої специфіки, за умови відповідної підготовки вчителя: із 6% до 20%.

Аналіз відповідей студентів, а також спостереження за їхньою педагогічною діяльністю під час практики свідчив про глибоке осмислення більшістю з них особливостей використання інноваційних технологій навчання у початковій школі, позитивну мотивацію до інноваційної діяльності. Ці зміни свідчать про ефективність змісту занять, застосованих методів навчання та педагогічної практики.

Отже, як засвідчують результати проведеного повторного зрізу, організована у процесі викладання психолого-педагогічних дисциплін, педагогічної практики, в позаудиторний час дослідна робота із формування у майбутніх учителів початкових класів мотиваційного компоненту готовності до впровадження інноваційних технологій навчання підвищила показники за всіма рівнями. Отримані результати дають підстави стверджувати, що проведення цілеспрямованої роботи зі студентами позитивно позначилось на мотивації щодо професійної діяльності, пов’язаною із впровадженням різних дидактичних технологій у початковій школі.

Рівні сформованості змістового компонента готовності майбутніх учителів до впровадження інноваційних технологій навчання також змінилася.

Наведені дані свідчать про те, що після формувального експерименту у студентів суттєво розширилося теоретичні знання щодо сутності інноваційних технологій навчання. Збільшилась кількість респондентів, які засвоїли понятійний апарат технологічного підходу, диференціюють поняття „технологія”, „педагогічна технологія”, „технологія навчання” тощо; засвоїли концептуальні, методологічні і процесуальні основи інноваційних технологій. Зросла частка опитаних, які позитивно оцінюють інноваційні процеси в освіті, розуміють переваги впровадження інноваційних педагогічних технологій перед традиційним навчанням.

Так, повторне проведення анкетування з метою виявлення поінформованості майбутніх учителів початкових класів щодо сутності інноваційних процесів в освіті показало, що зменшилась кількість опитаних, яких ми віднесли до елементарного рівня із 12% до 6%; низького рівня – із 36% до 28%. Відповідно збільшився відсоток опитаних середнього рівня готовності: із 44% до 54%. Пропорційно зросла частка студентів високого рівня сформованості змістового компоненту готовності пов’язують інноваційні процеси зі змінами, оновленням, удосконаленням процесу навчання, які розкривали сутність інноваційного підходу, називали переваги впровадження педагогічних технологій у навчальний процес початкової школи: із 8% до 12%. Порівняльні дані за цим критерієм змістового компоненту готовності подано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Динаміка рівнів сформованості у майбутніх учителів початкових класів змістового компоненту готовності до впровадження інноваційних технологій навчання (обізнаність із теоретичними й процесуальними основами інноваційних технологій навчання)

	Елементарний рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Перший зріз	12%	36%	44%	8%
Другий зріз	6%	28%	54%	12%

Як показав подальший аналіз відповідей респондентів, підвищився рівень засвоєння і усвідомлення категоріально-понятійного апарату технологічного підходу. Про це свідчить зменшення кількості студентів елементарного (із 10% до 6%) і низького (із 48% до 40%) рівнів готовності. Натомість майбутні вчителі середнього рівня підвищили свої знання сутності головних понять технологічного підходу; однак не завжди їм вдавалося їх диференціювати. Кількість студентів середнього рівня готовності також стала більшою: із 36% до 46%. Відзначимо, як позитивне те, що зросла частина майбутніх учителів початкових класів високого рівня готовності із 6% до 8%.

Змінилися під час повторного дослідження рівні змістового компоненту готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання у напрямі підвищення обізнаності теорії та алгоритму конкретних інноваційних технологій навчання. Зросла кількість студентів, які називали відомі інноваційні технології навчання, розкривали історію їх становлення, показували алгоритм впровадження у навчальному процесі початкової школи. недостатня обізнаність щодо сутності інноваційних процесів підтвердилась під час їхніх відповідей на наступне запитання: “Які ви знаєте сучасні інноваційні технології?”. У кількісному еквіваленті динаміка наступна: зменшилась кількість студентів елементарно (із 12% до 6%) і низького (із 44% до 36%) рівнів; збільшилась частка респондентів середнього (із 38% до 46%) і високого рівнів (із 6% до 12%).

Таким чином, аналіз відповідей повторного опитування студентів виявив, що майбутні вчителі початкових класів підвищили свій рівень обізнаності з теоретичними й процесуальними основами впровадження інноваційних технологій навчання у початковій школі. Рівень їхньої теоретичної обізнаності із сутністю інноваційних процесів і технологічних підходів знаходиться переважно на середньому й високому рівнях.

Після проведення формувального етапу експерименту було також зафіксовано підвищення результатів ступенів сформованості операційного компонента готовності студентів до впровадження інноваційних технологій навчання.

Протягом проведення дослідної роботи під час виконання системи завдань до практичних, семінарських, лабораторних занять, проходження різних видів педагогічної практики майбутні вчителі початкових класів підвищили свій рівень сформованості вмінь, необхідних для впровадження інноваційних технологій у навчальний процес початкової школи. Майбутні вчителі переважно справлялись із впровадженням різних видів навчальних технологій (проектної, розвивального навчання, ігрової, особистісно зорієнтованої тощо) під час проведення на педагогічній практиці пробних і залікових уроків.

Студентам також було запропоновано повторно заповнити карти самооцінки вмінь , необхідних для використання інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи і готовності до інноваційної діяльності у навчальній роботі з молодшими школярами. Порівняння до- і після експериментальних даних виявили позитивну тенденцію: зменшення кількості студентів елементарно (із 12% до 6%) і початкового (із 48% до 38%) рівнів і, відповідно, збільшення частки студентів середнього (із 32% до 42%) і високого рівнів (із8% до 14%). Порівняльні дані самооцінювання вмінь використання студентами інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи на початку і в кінці проведення експерименту представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Динаміка рівнів сформованості у майбутніх учителів початкових класів умінь, необхідних для впровадження інноваційних технологій навчання у початковій школі (за результатами самооцінювання)

	Елементарний рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Перший зріз	12%	48%	32%	8%
Другий зріз	6%	38%	42%	14%

Результати підсумкового опитування та оцінювання педагогічної діяльності під час практики показали, що більшість студентів на середньому та високому рівнях оволоділи вміннями добирати та застосовувати оптимальні технології, адаптувати відомі до конкретних навчальних ситуацій. Спостереження за студентами під час педагогічної практики в ході проведення повторного зрізу виявила збільшення кількості майбутніх учителів початкових класів, у яких сформовані проектувальні вміння, вміння організовувати, спрямовувати й активізувати пізнавальну діяльність молодшого школяра у навчальному процесі, визначати конкретні завдання і керувати розвитком і учінням дітей у процесі використання конкретної технології навчання. Зросла частка студентів, які оволоділи алгоритмом упровадження інноваційних технологій. Отже, використання система розроблених для виконання студентами практичних завдань під час проведення семінарський, практичних, лабораторних занять, активне включення майбутніх учителів початкових класів у позааудиторну роботу, якісне оновлення педагогічної практики сприяло покращенню рівнів операційного компоненту готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій у навчальний процес початкової школи.

З метою виявлення динаміки сформованості у майбутніх учителів початкових класів готовності до впровадження інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи було запропоновано респондентам повторно заповнити карти самооцінки готовності. Порівняння і до- і післяекспериментальних даних самооцінки студентами рівня готовності до впровадження інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи показало позитивну динаміку рівнів сформованості.

Аналіз карти самооцінки готовності виявив, що вже, на думку респонедів, 10% студентів вважають, що вони готові до впровадження інноваційної діяльності за всіма показниками на високому рівні. 42% респондентів оцінюють свій рівень готовності як середній, 40% – як низький, 8% - як елементарний. Порівняльні дані самооцінювання студентами готовності до використання інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи представлено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Динаміка рівнів сформованості у майбутніх учителів початкових класів готовності до впровадження інноваційних технологій навчання (за результатами самоцінювання)

	Елементарний рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Перший зріз	10	48%	34%	8%
Другий зріз	8%	40%	42%	10%

За результатами повторного дослідження збільшилась кількість студентів, у яких сформувалось прагнення до постійного самовдосконалення, здатність до самоаналізу власної діяльності із використання інноваційних технологій навчання під час педагогічної практики. підвищився інтерес до використання інноваційних технологій навчання.

Отже, проведена дослідна робота під час формувального експерименту з апробації і впровадження методики формування в майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання у школі І ступеня, за оцінками студентів, сприяла підвищенню рівнів готовності у цілому. Нами також узагальнені дані щодо виявлення рівнів сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання за всіма виокремленими компонентами під час повторного зрізу. Порівняння до- і після експериментальних даних показала позитивну динаміку в цілому, яка представлена на діаграмі (рис.2.1.).

Кількість

студентів, %

Рис. 2.1. Динаміка сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання (за результатами двох замірів)

Як видно із діаграми (рис.2.1.), у цілому, збільшилась кількість студентів високого рівня із 8% до 12%, середнього – 36% до 48%. Пропорційно зменшилась частка респондентів низького рівня із 42% до 34%, елементарного – із 12% до 6%.

Отже, визначення ступеня сформованості кожного із компонентів готовності майбутніх учителів до впровадження інноваційних технологій навчання у сучасній початковій школі позитивно позначилось на стані їхньої готовності у зазначеній сфері педагогічної діяльності. Принагідно зауважимо, що ми розуміли феномен готовність як результат підготовки особистості до професійної діяльності. Є всі підстави стверджувати, що в результаті запровадження експериментальної методики відбулися позитивні зміни.

Узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження та впровадження методики формування в майбутніх учителів початкових класів готовності до використання інноваційних технологій навчання у початковій школі дало можливість розробити методичні рекомендації викладачам ВНЗ щодо вдосконалення педагогічної підготовки студентів в означеній площині.

• У процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій навчання викладачам психолого-педагогічних дисциплін доцільно впроваджувати педагогічні технології безпосередньо під час лекційних, семінарських, практичних занять.

Методична майстерність викладача ВНЗ прямо й опосередковано впливає на формування характеру, стилю і методики викладання майбутніх учителів початкових класів у їхній подальшій професійній діяльності. Студенти свідомо й підсвідомо копіюють методи, прийоми навчання у своїх викладачів, а потім творчо використовують у навчально-виховній роботі з молодшими школярами. У переважній більшості випадків, учителі навчають своїх учнів так, як учили їх самих. Тому існує об’єктивний зв’язок між оновленням навчального процесу ВНЗ, упровадженням педагогічних технологій, нових методів на заняттях із студентами і їх наступним упровадженням у навчальний процес школи випускниками.

Формуючи у студентів готовність до впровадження інноваційних технологій навчання, викладач ВНЗ повинен бути сам взірцем, прикладом для наслідування майбутніми вчителями початкових класів. Теоретичні положення щодо сутності технологічного підходу мають підкріплюватися у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін їх практичним впровадженням викладачами ВНЗ безпосередньо під час проведення різних видів занять. Тому в професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів необхідним є застосування інноваційих педагогічних технологій: проблемного, інтерактивного навчання, проектної технології, технології особистісно- зорієнтованого навчання тощо.

• У процесі розробки робочих програм із психолого-педагогічних дисциплін необхідно доповнити їх темами з основ педагогічної інноватики, сутності технологічного підходу в освіті; збагатити системою понять і теоретичних положень, алгоритмів впровадження конкретних технологій навчання.

Процес підготовки студентів до інноваційної діяльності з використання інноваційних технологій навчання у початковій школі є складним і тривалим, тому потребує системної організації та актуалізації всіх ланок педагогічного процесу ВНЗ. Насамперед, слід використовувати можливості всіх фахових дисциплін для засвоєння студентами системи знань про сутність і послідовність використання технологій навчання. До програм із психолого-педагогічних дисциплін необхідно включати додаткові теми, конкретні питання, які розкривають історичні аспекти технологічного підходу, специфіку інноваційної діяльності, алгоритми використання конкретних технологій, особливості їх впровадження у навчанні молодших школярів. Психолого-педагогічні дисципліни повинні стати основою у формуванні мотиваційного й змістового компонентів готовності студентів до інноваційної діяльності з використання технологій навчання у початковій школі.

Важливим етапом для формування у студентів практичних умінь і навичок впровадження інноваційних технологій є виконання системи практичних завдань. У процесі підготовки до семінарських, практичних, лабораторних занять із психолого-педагогічних дисциплін майбутні вчителі початкових класів отримують конкретні завдання, які передбачають вироблення навичок вибору необхідної технології навчання, її проектування, адаптації до вікових особливостей молодших школярів, моделювання різних форм із використанням технологій навчання, діагностування їх ефективності впровадження тощо.

• Важливим напрямом підготовки студентів до впровадження інноваційних технологій у навчальний процес початкової школи повинно стати вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду роботи окремих учителів і творчих колективів у цьому напрямі.

У процесі оволодіння сучасними педагогічними технологіями майбутні вчителі початкових класів повинні знати не лише теоретичні й методичні основи інноваційної діяльності й технологічного підходу, а й мати у своєму арсеналі зразки їх використання із досвіду роботи окремих учителів-практиків і творчих колективів для подальшого наслідування у власній діяльності. Переконливість і дієвість впливу прикладу буде в тому випадку, якщо студенти не лише прочитають опис педагогічної технології, інтерактивного методу, а безпосередньо будуть спостерігати за їх використанням у практиці початкової школи.

Тому в процесі опанування студентами інноваційними технологіями навчання під час педагогічної практики варто передбачити виконання системи завдань, які потребують безпосереднього ознайомлення з реальним навчально-виховним процесом, з роботою тих педагогічних колективів і творчих учителів, які вже використовують у своїй практиці сучасні інноваційні технології. Потрібно ретельно добирати бази практики, орієнтуватися на найкращі загальноосвітні заклади, школи нового типу. Необхідно ширше знайомити студентів з досвідом роботи інноваційних закладів освіти, окремих учителів-предметників, а також залучати їх до проведення експериментально-дослідної роботи під час проходження педагогічної практики в таких освітніх закладах.

Якщо немає можливості безпосереднього проходження студентами практики в інноваційних закладах освіти, оскільки таких немає в регіоні, тоді доцільно організувати екскурсії в межах України (“Школа Штейнера” (м.Харків), авторська школа „АИСТ” (м.Вінниця) тощо).

Під час різних видів педагогічної практики студенти повинні вивчати передовий педагогічний досвід, шукати адреси й авторів педагогічного новаторства. Ефективність вивчення передового педагогічного досвіду підвищиться, якщо запровадити пошук ефективних адрес новаторства через створення пошукових, інноваційних груп тощо.

• З метою створення умов для вироблення в студентів системи вмінь, необхідних для практичного використання інноваційних технологій, слід використовувати можливості педагогічної практики, вдосконаливши її на інноваційній і компетентнісній основі.

Для того, щоб студенти в подальшій професійній діяльності використовували інноваційні технології навчання, їх необхідно виробити інноваційні вміння та інноваційно-професійні якості під час навчання у ВНЗ. Найбільше сприяє розв’язанню цього завдання проходження студентами різних видів практики, які є частиною педагогічного процесу ВНЗ, невід’ємною та важливою складовою їхньої фахової підготовки, в процесі якої теоретичні знання переходять на мову практичних дій, практичних ситуацій, тобто стають засобом розв’язання практичних завдань. Це творча лабораторія, де студенти набувають першого педагогічного досвіду взагалі та досвіду створення виховних ситуацій, зокрема, у них формуються й удосконалюються виховні вміння.

Педагогічна практика майбутнього вчителя початкових класів повинна стати важливим етапом фахової підготовки до використання інноваційних педагогічних технологій у педагогічному процесі школи І ступеня. Педагогічна практика як багатофункціональний, інтегративний механізм сприяє цілісному становленню особистості вчителя, зокрема: розширюються та поглиблюються, узагальнюються та систематизуються знання із педагогічної інноватику й технологічного підходу, отримані під час вивчення психолого-педагогічних дисциплін та окремих методик; виробляються вміння творчо застосовувати знання у власній педагогічній діяльності; формуються професійно-педагогічні якості, без яких неможливо успішно впроваджувати технології навчання; підвищується загальний рівень інноваційної майстерності та компетентності.

• Для розширення можливостей підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій навчання доцільно використовувати потенціал позааудиторної роботи.

У процесі засвоєння студентами програмових психолого-педагогічних дисциплін здійснюється їхня фахова підготовка у цілому до різних аспектів педагогічної діяльності. Включення позааудиторної роботи у систему підготовки майбутніх учителів початкових класів безпосередньо до інноваційної діяльності значно збільшить її можливості у цьому напрямі. Оскільки позааудиторна робота активізує самостійну діяльність студентів, сприяє саморозвитку, самовдосконаленню. Позааудиторна робота досить різнобічна, тому вона має можливості для формування в студентів усіх виокремлених компонентів готовності до впровадження інноваційних технологій навчання в початковій школі. Одним із її важливих складників є науково-дослідна робота, включення студентів у яку суттєво підвищить рівень мотивації до інноваційної професійно-педагогічної діяльності, сприятиме поглибленню теоретичних знань про педагогічну інноватику, розвитку творчого мислення, виробленню студентів дослідницьких та інших вмінь, необхідних для здійснення цієї діяльності.

У процесі організації позааудитоної роботи студентів слід впроваджувати сучасні підходи, добирати інноваційні форми й методи, організовувати спецкурси, наукові гуртки й факультативи з основ інноваційної діяльності.