2 .3. Місце позааудиторної роботи у підготовці студентів до впровадження інноваційних технологій у навчальний процес початкової школи

Важливе місце у підготовці майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій посідає позааудиторна робота як складова цілісного педагогічного процесу ВНЗ. Вона має можливості для цілісного формування у майбутніх учителів початкових класів готовності до впровадження інноваційних технологій навчання за всіма виокремленими нами компонентами. Якщо питанням підготовки майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності в процесі навчання присвячена ціла низка наукових досліджень, то використання можливостей позааудиторної роботи студентів педагогічного ВНЗ для формування в них інноваційної компетентності, і як наслідок, підготовки їх до інноваційної психолого-педагогічної діяльності залишаються майже не вивченими.

У “Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти” в розділі про особливості виховного процесу у вищому навчальному закладі зазначається, що вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку свідомої національної інтелігенції, сприяти оновленню та збагаченню інтелектуального генофонду нації, що забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів. Це повинно бути досягнуто через формування “Я”-концепції людини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення студентів [49]. Це є переконливим свідченням значення позааудиторної роботи студентів для професійно-особистісного становлення майбутнього фахівця, спроможного вирішувати найскладніші завдання суспільного життя.

Безперечно, для ефективної організації й раціонального управління таким складним процесом, як позааудиторна діяльність студентів, необхідно визначити його суть, основні характеристики, знати особливості його перебігу на окремих етапах професійного становлення майбутнього фахівця.

Більшість авторів розглядають позанавчальну діяльність студентів у виховному аспекті. Окремі автори, за даними дослідження О.Медведєвої [58], позанавчальну діяльність обмежують в основному пізнавальною діяльністю, розвитком інтелекту, продовженням у відповідних умовах процесу пізнання, водночас для формування особистості, розвитку її творчого й культурно-морального потенціалу місця майже не залишається.

Позааудиторна робота студента є продовженням аудиторної роботи, а може бути й окремим елементом у процесі підготовки майбутнього фахівця. Для нашого дослідження найбільш доцільним підходом до розгляду позааудиторної роботи студентів є системний підхід, оскільки ми погоджуємося з тими авторами, які відносять позааудиторну діяльність до категорії систем, тобто цілісних утворень, що складаються із взаємопов’язаних елементів. У позааудиторній роботі поєднуються різноманітні види праці та спілкування, реалізуються всебічні як виховні, так і навчальні завдання, спрямовані на професійну підготовку майбутнього фахівця.

Позааудиторну роботу у вищому педагогічному навчальному закладі розглядають як систему навчально-виховних заходів, що є невід’ємною складовою у процесі професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів і здійснюється з метою створення умов для інтелектуального, духовного та професійного розвитку студентів та їх самореалізації.

Роль і значення позааудиторної роботи для підготовки майбутнього вчителя початкової школи до використання інноваційних технологій навчання полягає в тому, що вона “стимулює формування особистості майбутнього педагога в контексті професіоналізації всіх виховних впливів на студентів” [16, с.122].

Професіоналізація позааудиторної роботи вміщує, з одного боку, “спеціалізацію”, тобто врахування специфіки факультету, а з іншого – “педагогізацію”, що враховує загальну професіограму вчителя, надаючи всій системі навчально-виховної роботи у вищій школі педагогічної спрямованості, широко застосовуючи в практиці виховання прикладів із професійної діяльності [16].

Ученими аналізується обсяг та структура позааудиторної роботи студентів за період теоретичного навчання у вищих навчальних закладах, розробляються елементи її планування та організації; досліджується бюджет часу студентів; вивчаються фізіологічні та гігієнічні основи організації позааудиторної роботи, аналізуються шляхи вдосконалення методики формування у студентів культури навчальної праці та методики формування вмінь і навичок роботи в позааудиторний час.

З метою формування інноваційної компетентності студентів у сучасному педагогічному ВНЗ дослідики [75] визначили основні принципи організації позааудиторної роботи: гуманізації, гуманітаризації та гармонізації всіх напрямків підготовки майбутнього вчителя до інноваційної діяльності; системності й цілісності навчально-виховного процесу; науковості; орієнтування на розвиток індивідуальності студента, урахування його потреб, інтересів, прагнення до позанавчальної діяльності та творчості; забезпечення творчого характеру позааудиторної роботи; поєднання колективного й особистісно орієнтованого підходів; постійного оновлення змісту та ускладнення процесуальності позааудиторної роботи; урахування добровільності в позааудиторній роботі.

Структура позааудиторної роботи (діяльності) студентів відповідає загальній структурі діяльності, а мотиви (мета), дії (операції) – її конкретному вираженню. Водночас О.Медведєва [58] стверджує, що цю структуру доцільно доповнити формами й засобами позааудиторної роботи. Провідним засобом є діяльність студентів, завдяки якій виробляється особистий досвід – основа механізмів перетворення інноваційних ідей у зміст і практичне втілення нововведень.

Виходячи з особливостей структурних компонентів інноваційної педагогічної діяльності та враховуючи специфіку технологічних етапів підготовки майбутнього вчителя початкової школи до її здійснення, система позааудиторної роботи, яка має на меті формування інноваційної компетентності майбутнього вчителя, має поєднувати такі компоненти, як позааудиторну навчально-дослідницьку та науково-дослідну роботу студентів, “суто” виховну позааудиторну роботу творчого характеру та студентське самоврядування. Зв’язок означених напрямів позааудиторної роботи з підготовкою майбутніх учителів до інноваційної діяльності визначається такими складниками: зв’язком за метою; зв’язком за змістом; зв’язком за прийомами роботи; зв’язком за організаційними формами роботи.

Навчально-дослідницька і науково-дослідницька діяльність майбутніх учителів є найважливішими засобами підвищення якості підготовки та виховання фахівців, здатних розробляти і творчо запроваджувати у практичній діяльності новітні педагогічні технології.

Науково-дослідна робота як складник позааудиторної роботи спрямована на поглиблення мотивації інноваційної професійно-педагогічної діяльності студентів, сприяє поглибленню теоретичних знань студентів про педагогічну інноватику, розвитку творчого мислення студентів, озброєнню студентів дослідницькими вміннями для здійснення цієї діяльності.

Важлива роль науково-дослідної роботи в підготовці майбутніх учителів до використання інноваційних технологій навчання зумовлюється низкою чинників. По-перше, як зазначають дослідники, темп генерації знань сьогодні настільки високий, що випускник вищого навчального закладу тільки тоді може бути обізнаний у нових сучасних освітніх концепціях, технологіях навчання й виховання, якщо він безпосередньо бере участь у наукових розробках. Принцип поєднання наукової роботи з навчанням є дієвим фактором у формування інноваційної компетентності майбутнього фахівця.

По-друге, заохочення студентів та участь їх у науково-дослідній роботі сприяє розвитку в них самостійності й ініціативності, індивідуального професійного стилю, творчих здібностей, без чого неможливе здійснення інноваційної діяльності.

Позааудиторна навчально-дослідницька діяльність – це процес, у якому дослідна робота студента проходить у межах предметних гуртків, при виконанні якої наявність «новизни» не є обов’язковою; саме на цьому, першому рівні необхідне озброєння студентів дослідницькими вміннями, навчання студентів елементів дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості. Науково-дослідницька діяльність – це процес, у якому дослідна робота студентів проводиться вже при вивченні таких навчальних предметів, які тісно пов’язані з майбутньою спеціальністю; результат такої пошуково-творчої діяльності повинен мати новизну.

Як зазначає О.Микитюк [59] та інші вчені, реалізована в комплексі НДР студентів забезпечує вирішення таких основних завдань:

• розвиток у студентів творчого, аналітичного мислення, здатності до творчої роботи за фахом, розширення творчого кругозору;

• формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;

• прищеплення студентам навичок самостійної НДР;

• формування у студентів науково-дослідницьких умінь;

• розвиток ініціативності, формування розуміння потреби постійного оновлення своїх знань.

Як бачимо, завдання НДР повністю відповідають меті й завданням підготовки майбутнього вчителя до інноваційної діяльності.

Науково-дослідна робота студентів поза навчальним процесом передбачає участь студентів у таких організаційних формах НДР:

• у роботі наукових гуртків, проблемних групах, лабораторіях, секціях, студіях, бюро;

• у наукових конференціях, конкурсах, предметних олімпіадах;

• у написанні статей, тез, доповідей;

• у виконанні держбюджетних наукових праць, проведенні досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів [39].

Важливою умовою підвищення ефективності НДР є правильна організація цієї роботи, що передбачає раціональне співвідношення між різними за змістом студентськими науковими роботами (теоретичними, лабораторними й методичними дослідженнями тощо), різноманітними організаційними формами діяльності (лабораторії, індивідуальні заняття, конференції). Необхідно враховувати методику поступового залучення студентів до науково-дослідної роботи: від простого до складного, від підготовки реферату до проведення самостійного дослідження. Головне, не варто забувати про вдосконалення професійної спрямованості самої науково-дослідної роботи студентів. Залучення студентів у такі форми НДР є одним із найбільш ефективних методів вироблення в них уміння самостійної творчої праці, що стає необхідним й обов'язковим елементом навчання [6]. Раціонально організована науково-дослідницька діяльність стає підґрунтям для стимулювання й закріплення стійкого інтересу студентів. Вибір конкретних форм і видів науково-дослідної роботи студентів, обсягів навчально-дослідних завдань і часу на їх виконання не може бути довільним. Він має ґрунтуватися на докладному аналізі навчальних програм і планів. При цьому важливо дотримуватися диференційованого підходу з урахуванням рівня підготовленості студентів. Окрім цього, для ефективного проведення НДР кожний студент, керуючись установленою послідовністю етапів науково-дослідної роботи, має розробляти конкретний варіант робочого плану, ураховуючи особливості дослідження, що проводиться.

Не менш важливою умовою, що забезпечує ефективність НДР є становлення інтересу студентів та принцип заохочення, яким слід уважати створення під час виконання науково-дослідницької діяльності ситуації успіху та свободи вибору для кожного студента, а також розробку у ВНЗ системи морального й матеріального стимулювання роботи студентів-дослідників.

Отже, науково-дослідна робота студентів у ВНЗ – це найважливіша форма позааудиторної діяльності, що сприяє підготовці майбутнього вчителя до інноваційної діяльності, самостійної роботи, що добровільна за вибором та внутрішньо вмотивована. Вона сприяє успішнішій адаптації випускника до реального інноваційного педагогічного процесу.

Суто виховна складова системи позааудиторної роботи студентів сприяє, з одного боку, реалізації цілей і завдань кожного етапу підготовки студентів до інноваційної діяльності (передусім мотиваційно-ціннісного і діяльнісно-творчого), з іншого - досягненню цілей і завдань, пов’язаних із забезпеченням особистісного компонента структури інноваційної компетентності майбутнього вчителя, а саме: формування високоморальної й інтелектуально розвиненої особистості, яка здатна до швидкої й безболісної адаптації до складних умов реального навчально-виховного процесу школи; уміє розкривати, аналізувати й активно використовувати свої потенційні можливості. “Позааудиторна робота, - слушно зазначає С.Вітвицька, - дозволяє надати процесу набуття професії особистісного забарвлення” [16, с.122].

Серед форм позааудиторної роботи, спрямованої на підготовку майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій навчання, можна виділити такі: педагогічні інформації; диспути на педагогічні теми; читацькі конференції; усні журнали (можливі такі назви журналів або їх сторінок: “Сторінками педагогічних видань”, “Педагогічний кругозір”, “Серце віддаю дітям”, “Сторінками педагогічних відкриттів”, “У нас у гостях педагоги-новатори” тощо); бесіди за круглим столом; вечори на педагогічні теми; конкурси педагогічної майстерності; педагогічні тижні та олімпіади; педагогічні й наукові гуртки (“Науковець”); студентський клуб “Учитель-дослідник”; педагогічна майстерня “Школа інноваційного пошуку” тощо.

У позааудиторній роботі на всіх етапах підготовки студентів до використання інноваційних технологій у початковій школі діяльності доцільно застосовувати тренінги, бесіди, дискусії, диспути, конференції, рефлексивно-інноваційні методи тощо.

Особливе місце в позааудиторній роботі слід відводити різноманітним дидактичним іграм (ділові, рольові (імітаційні), організаційно-діяльнісні), що сприяють найбільшою мірою відтворенню ситуації творчого професійного пошуку.

Важливим є проведення дискусій і диспутів, які повинні включати в себе гострі актуальні питання, що викликатимуть сильні реакції в учасників. На них доречно обговорювати ставлення до інновацій і традицій в освіті, їх співвідношення, можливості оволодіти методикою інноваційної діяльності кожним учителем, необхідність активної участі в усіх сферах життєдіяльності студентів. Пріоритет в обговоренні слід надавати дивергентним питанням, тобто питанням, на які неможливо було дати однозначні відповіді. Наприклад, диспут “Початкова школа – це консервативний чи інноваційний навчальний заклад?”, який сприятиме усвідомленню більшістю студентів необхідності для сучасного вчителя-початківця оволодіти методикою здійснення інноваційної діяльності.

Розвитку критичного, креативного мислення, поштовхом до інноваційної діяльності, залученню до наукового пошуку сприяють студентські науково-практичні конференції, проведення яких уже стало невід’ємною складовою підготовки студентів до використання інноваційних технологій. Тематика цих конференцій може бути така: “Актуальні проблеми підготовки вчителя початкової школи до інноваційної професійної діяльності”; “Розвиток творчої особистості студента як суб’єкта педагогічної взаємодії”; “Інноваційний пошук студентів” тощо.

Позааудиторна робота зможе дати суттєві результати лише в тому випадку, якщо вона стає органічною частиною навчального процесу та є його продовженням, коли студенти вбачають у ній дієвий засіб розширення свого педагогічного й загальнонаукового кругозору, засобом підготовки до професійної діяльності.

Таким чином, викладачам ВНЗ, обираючи форми й методи позааудиторної роботи, слід ураховувати, наскільки вони сприятимуть розвитку інноваційної активності студента методом стосункового впливу, конкретних індивідуальних доручень, із урахуванням часу на процес виконання, підготовки, з урахуванням індивідуальних фізіологічних можливостей.