2.10. Стійкість кранів. Техніка безпеки

Для безпечної експлуатації всі пересувні крани повинні мати достатню стійкість проти перекидання. Особливо високі вимоги ставляться до стійкості стрілових пересувних кранів, де вона забезпечується лише силою тяжіння власної маси, проекція якої на площину опори завжди повинна розміщуватися всередині опорного контуру (рис. 1.22).

Стрілові крани Рис. 1.22

Перекидними силами є: сила тяжіння вантажу, інерційні сили та вітрові навантаження.

Розрахунок кранів на стійкість слід робити як для робочого положення крана з вантажем (вантажна стійкість), так і для неробочого стану крана без вантажу (власна стійкість) при найбільш несприятливих комбінаціях навантажень. Стійкість крана характеризується коефіцієнтом стійкості.

Коефіцієнтом вантажної стійкості крана називають відношення моменту сил відносно ребра перекидання, який створюється силою тяжіння частин крана з урахуванням усіх додаткових сил (вітрових, інерційних) та сил від найбільшого допустимого при роботі уклону до моменту сил, який створюється робочим вантажем відносно того самого ребра перекидання.

Коефіцієнт власної стійкості крана визначають як відношення моменту від сили тяжіння всіх частин крана з урахуванням уклону шляху в бік перекидання відносно ребра перекидання до моменту від вітрового навантаження неробочого стану крана відносно того самого ребра перекидання.

Коефіцієнт вантажної стійкості

,

(1.75)

де – момент стримувальних сил відносно ребра перекидання ;

– сумарний момент сил інерції крана і вантажу в момент пуску (гальмування);

– момент від вітрових сил;

– момент від сили вантажу номінального відносно ребра .

Коефіцієнт власної стійкості крана

,

(1.76)

де F_в – сила вітру при неробочому стані крана;

– плече дії сили;

– кут нахилу крана;

– відстань від центра мас крана до площини, яка проходить через точку опорного контуру;

– відстань від осі обертання крана до ребра перекидання;

– відстань від площини, яка проходить через вісь повороту крана паралельно ребру перекидання до центра мас крана.

Тема 3. Підйомно-оглядове обладнання

При технічному обслуговуванні і ремонті автомобіля необхідно мати вільний доступ до його агрегатів, вузлів та деталей зверху, збоку та знизу. Обсяг робіт при ТО і ремонті автомобіля на різних його рівнях розподіляється приблизно так: 40-45% - знизу, 10-20% - збоку і 40-45% - зверху.

Підйомно-оглядове обладнання призначене для забезпечення зручного доступу до агрегатів, вузлів та деталей автомобіля в процесі ТО та ремонті.

3.1 Оглядові канави

Оглядові канави використовують при проведенні ТО, ремонті, діагностуванні та контролю якості ремонту автомобіля. Канави забезпечують одночасно фронт робіт знизу, збоку і зверху.

Оглядові канави описані в[28].

3.2 Естакади, домкрати, перекидачі

Естакади представляють собою колійні мости, розміщені вище рівня землі на 0,7...1,4 м з рамками, які мають уклон 20...25% для заїзду і з’їзду автомобіля. Естакади бувають глухі (тупикові) (рис. 1.24, а) і проїзні (рис. 1.24, б).

Широкі канави а) б) а – з міжколісним мостом; б – з виважуванням коліс Рис. 1.23

Схеми будови естакад Рис.1.24

Естакади будують із металу, залізобетону і дерева.

Під невисокими естакадами будують неглибокі оглядові канави.

Естакади використовують для щоденного обслуговування та при обслуговуванні автомобілів, які знаходяться у відриві від основної бази.

Гаражні домкрати служать для підйому передніх і задніх частин автомобіля. Вантажопідйомність домкратів від 1,0 до 20,0 т.

Найбільш розповсюджені гідравлічні домкрати моделей П-310, БС-162, (Угорщина) та пневматичні БС-200, мод.692 фірми “Bet Muller” (Франція).

Перекидачі призначені для бокового нахилу автомобіля при обслуговуванні і ремонті днища. Максимальна вантажопідйомність 2,0 т. Нахил автомобіля до . Найбільш відомий гідравлічний перекидач П-146. Застосовуються також електромеханічні і ручні перекидачі.