- •2. Предмет вивчення політології.
- •3. Влада: сутність, структура, джерела та ресурси.
- •4. Політична та державна влада: порівняльні ознаки.
- •5. Політичний режим: сутність та різновиди.
- •6. Ознаки демократичного режиму.
- •7. Ознаки недемократичного режиму.
- •9. Легальність та легітимність політичної влади
- •10. Особистість як суб*єкт і об*єкт політичного процесу.
- •11. Політична поведінка особистості. Абсентеїзм.
- •12. Політичний інтерес та його різновиди.
- •12. Лобізм: поняття та основні форми.
- •14. Поняття та ознаки політичного лідера. «Номенклатура» та вождізм як антипод політичного лідерства.
- •15. Поняття політичної еліти: класичні та сучасні еліти концепції.
- •16. Політичний конфлікт: особливість та його види.
- •17. Елементи політичної системи суспільства.
- •18. Походження та ознаки держави.
- •19. Форми державного правління.
- •20. Форми державного устрою.
- •21. Принципи правової держави: поняття, признаки та функції політичної партії.
- •22. Партійні системи та їх типології.
- •23. Громадські об*єднання та рухи.
- •24. Політична опозиція, її значення у політичному житті.
- •25. Політична ідеологія: походження, сутність та суспільна роль.
- •26. Еволюція ліберальної ідеології.
- •27. Еволюція консерватизма.
- •Негаразди міжвоєнного часу
- •28. Еволюція соціал-демократії.
- •29. Радикалізм у політиці. Екстремізм, тероризм, неонацизм.
- •Українська радикальна партія (урп)
- •[Ред.] Українська Демократично-Радикальна Партія (удрп)
- •30. Релігія як чинник політичного життя суспільства.
- •31. Громадянське суспільство: поняття та принципи його побудови.
- •32. Значення засобів масової інформації в політичній системі суспільства.
- •33. Виборчий процес, його основні етапи.
- •34. Зовнішня політика та її типи.
- •35. Характерні риси та особливості глобальних проблем сучасності.
- •36. Політична глобалістика: поняття та предмет дослідження.
- •37. Світова політика: поняття та зміст.
- •38. Вибори та виборчі системи.
- •39. Що означає поняття «Європейський вибір України»?
- •40. Поняття демократії. Основні елементи демократії.
16. Політичний конфлікт: особливість та його види.
Взаємодія учасників політичного процесу нерідко пов'язана з виникненням між ним суперечностей різного ступеня напруженості, які нерідко переростають в стадію політичних конфліктів. Конфлікт - невід'ємний атрибут політичного життя, політичного процесу. Найважливіші конфлікти між людьми і соціальними групами концентруються у сфері політики. Політика є не що інше, як сфера діяльності по дозволу і відтворюванню конфліктів.
Поняття політичного конфлікту позначає боротьбу одних суб'єктів з іншими за вплив в системі політичних відносин, доступ до ухвалення загальнозначущих рішень, розпорядження ресурсами - словом, за все те, що складає владу і політичне панування. Політичний конфлікт - це зіткнення, протиборство політичних суб'єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей і поглядів. Всі політичні конфлікти в суспільстві можна розділити на два основні вигляд: горизонтальні і вертикальні.
Політичний конфлікт - це протиборство політичних суб'єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей і поглядів, протиріччям між суспільством як цілісною системою і політичним нерівністю (ієрархією) включених в неї індивідуумів і груп. Поняття політичного конфлікту означає боротьбу одних суб'єктів з іншими за вплив у системі політичних відносин, політичний статус соціальних груп, доступ до прийняття загальнозначущих рішень, пристрій владних інститутів, розпорядження ресурсами, монополію своїх інтересів і визнання їх суспільно необхідними - словом, за все те, що складає влада і політичне панування. Розрізняють три основних типи політичних конфліктів. ü Конфлікти інтересів. Переважають в економічно розвинених країнах, стійких державах, політичною нормою тут є «торг» навколо поділу економічного «пирога» (боротьба навколо розмірів податків, обсягу соціального забезпечення і т. д.); цей тип конфлікту найбільш легко піддається врегулюванню, так як тут завжди можна знайти компромісне рішення («як це, так і те»). ü Конфлікти цінностей. Характерні для держав, що розвиваються з нестійким державним ладом; вимагають більше зусиль для врегулювання через труднощі зі знаходженням компромісів («або - або»). ü Конфлікти ідентифікації. Характерні для товариств, в яких відбувається ототожнення суб'єктом себе з певною групою (етнічної, релігійної, мовної), а не з суспільством (державою) в цілому; цей тип конфлікту виникає в умовах протилежності рас, етнічної або мовної протилежності. Залежно від рівня учасників політичний конфлікт може бути: міждержавним (суб'єкти - держави та їх коаліції), державним (суб'єкти - гілки влади, політичні партії і т. д.), регіональним (суб'єкти - регіональні політичні сили), місцевим. Внутрішньополітичні конфлікти поділяють на позиційні (горизонтальні) і опозиційні (вертикальні). Суб'єктами позиційних конфліктів виступають політичні інститути, організації, що здійснюють владу і керівництво в рамках даної системи (у різних гілках державної влади, інститутах федеральної влади і суб'єктів федерації), але займають різні позиції. Предмет таких конфліктів - окремі елементи політичної системи і політики правлячих кіл, не відповідають повною мірою інтересам і цілям системи, окремим угрупованням правлячих сил. Їх вирішення веде до часткових змін у політиці влади; це часткові конфлікти. Особливість політичного конфлікту полягає у боротьбі за політичний вплив у суспільстві.