30. Поширення астрономічних знань Сходу в Західній Європі.

Знання астрономії залишалися в центрі уваги освічених людей Сходу. Особливу значущість набули два видатних астрономічних центри: Мергинський і Самаркандський. У західноєвропейській науці астрономія розглядалася як одна з математичних дисциплін. Вважалося, що тільки власними силами астрономія не здатна ви вити я причини небесних рухів, які вона вивчає, і тому повинна звертатися до засад фізики і математики. Хоча астрономію й вважали математичною дисципліною, аде за європейською середньовічною традицією чітко розрізняли математику і астрономіб. Астрономія на відміну від неї давала лише приблизне знання і не мала претензій на математичну точність своїх результатів, оскільки її об’єкти стосувалися світу матеріального. Відзначилися вчені астрономи - Альберт Великий, Род жер Бекон, Мекко д”Ас колі.

31. Розвиток західноєвропейської алхімії, розширення знань про речовини.

Новий етап історичного розвитку арабської алхімії істотно доповнює уявлення про діяльність хіміка, опис якої започаткований ар-Разі. В умовах католицького християнства західна алхімія сприймає містичну форму при збереженні певних раціональних елементів. Отже, алхімію європейського середньовіччя можна схарактеризувати як фізико-містичну. Почалася вона з перекладів, а також з прочитання арабських та олександрійських текстів. Зявляються переклади їх латиною. У 12 ст. вчення про трансмутації знаходить своїх прихильників в Іспанії, Франції, Італії, Німеччині. До видатних постатей цього періоду належать Раймонд ЛуллійЮ Арнальдо да Вілланова, Альберт Великий, Бонавентура, Род жер Бекон.

32. Світоглядне оновлення і зрушення в науковому пізнанні в добу Відродження.

На думку багатьох істориків науки, 15 ст. було дуже багатим на досягнення мистецтва та бідним у плані науки.Але з цим погодитись неможливо: в багатьох галузях були досягнуті відчутні зрушення. Наприклад, Леонардо да Вінчі займався астрономією, психологією медициною, оптикою, акустикою, астрономією, ботанікою, геологією, фізикою, географією, картографією. Епоха відродження відзначена великими зрушеннями в галузі природознавства, безпосередньо орієнтованого в цей період на запити практичного життя (торгівля, мореплавство тощо). Не випадково серед галузей наукового знання, у яких було досягнуто відчутних результатів, поруч з астрономією знаходиться географія. Епоха Відродження поклала початок сучасному дослідженню природи, бо внаслідок зміни соціально-економічних умов суттєво змінився умонастрій суспільства.

33. Формування нових центрів культури. Зміни в засадах освіти в добу Відродження.

У 15 ст. географія університетів значно розширилася. Зявилися колегії (пізніше – коледжі). Спочатку таку назву мали гуртожитки для студентів, але поступово колегії перетворюються на центри занять, лекцій, диспутів. У розвитку університецької освіти, як і в системі шкіл, католицька церква відігрвала все ще величезну роль. Наприкінці 15 ст. відбувається процес аристократизації університетів. Одним із найбільш відомих університетів Європи був Болонський. Вчений епохи відродження виходить за межі університетських корпорацій, внаслідок чого він не займає певного офіційного положення в ієрархії соціальних ролей. Мислителі епохи Відродження не сприймають примусового характеру викладу у середньовічних школах, вони виступають проти зовнішньої та внутрішньої дисципліни в навчанні та дослідженнях.