- •2. Правові основи функціонування підприємств.
- •4.Класифікація і структура підприємств. Інтеграційні форми підприємств.
- •8. Методи управління діяльністю підприємства.
- •11. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції.
- •12. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •13.Методичні основи планування діяльності підприємства. Тактичне та оперативне планування.
- •14. Стратегія розвитку підприємства і бізнес-планування.
- •17. Кадрова політика і система управління персоналом підприємства
- •18. Показники і методи розрахунку продуктивності праці на підприємствах.
- •19. Мотивація трудової діяльності працівників
- •20. Оплата праці: сутність, функції, державна політика і загальна організація
- •21. Форми і системи оплати праці робітників.
- •22. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.
- •23. Поняття капіталу, його види. Основні виробничі фонди підприємства: визначення, структура і склад
- •24. Вартісна оцінка та облік основних виробничих фондів підприємства.
- •25. Спрацювання, амортизація і відтворення основних виробничих фондів (ремонт, модернізація, заміна).
- •26. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •33. Поняття, склад і структура інвестицій.
- •36. Оцінювання ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
- •37. Оцінювання ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •38. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •39. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства.
- •40. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.
- •42. Сутнісна характеристика, структура і принципи організації виробничих процесів. Організаційні типи виробництва.
- •43. Методи і форми організації виробництва.
- •45. Стандатизація та сертифікація продукції.
- •56. Поняття економічної безпеки підприємства. Внутрішньовиробничі та позавиробничі складові економічної безпеки.
- •59. Санація (фінансове оздоровлення) підприємств. Банкрутство і ліквідація підприємств.
12. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
Метою державного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного економічного, соціального, наукового й культурного розвитку країни. Таке регулювання здійснюється як економічними, так і адміністративними методами, їх слід органічно поєднувати, виходячи з того, якою мірою адміністративне регулювання відповідає вимогам об'єктивного розвитку, сучасного стану економіки.Основними принципами державного регулювання економіки заведено вважати: по-перше, мінімальне втручання державних органів у економічні процеси (виконання ними лише тих функцій, які не можуть виконувати самі суб'єкти ринкових відносин); по-друге, вплив відповідних владних структур на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлюваних державою економічних регуляторів і нормативів.Обов'язковою передумовою державного регулювання економіки є створення необхідної правової бази. Правову основу такого регулювання становлять законодавчі та нормативні акти, котрі визначають порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства.
Одна з головних функцій держави полягає в розробці та сприянні здійсненню стратегії економічного розвитку народного господарства. Стратегічні напрямки розвитку економіки мають бути визначені в процесі макроекономічного планування, котре треба визнати центральною ланкою державного регулювання. Таке планування має передбачати: по-перше, досягнення цілей і розв'язання завдань, які не можуть бути досягнуті та розв'язані нижчими структурними ланками; по-друге, перехід від галузевого до територіального комплексного управління економікою з відданням переваги органічній взаємодії економічного й соціального прогресу; по-третє, сприяння формуванню нового господарського механізму, основною метою якого мають стати узгодження та реалізація інтересів усіх суб'єктів власності з орієнтацією на досягнення цілей більшості; по-четверте, формування плану як певної сукупності цільових комплексних програм, межі та етапи реалізації котрих визначаються їхнім спрямуванням та змістом.
Дуже вагомою функцією держави у сфері управління економікою має стати регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності. Це зрозуміло, оскільки економічний розвиток кожної країни є наслідком її науково-технічного прогресу й відбувається насамперед через науково-технічні та організаційні інновації. Саме вони, як локомотиви, тягнуть за собою модернізацію та перебудову всієї економіки.
13.Методичні основи планування діяльності підприємства. Тактичне та оперативне планування.
Складання середньо- та короткострокових планів належить до тактичного планування діяльності будь-якого підприємства. Тактичне планування за певними ознаками істотно відрізняється від розробки й практичного здійснення стратега. Існують три аспекти цієї різниці.
• Перший — часовий: що віддаленіші наслідки має план, що важче від нього відмовитись, то більш стратегічним він є. Це означає, що стратегічне планування зв'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду і які буде складно виправити. Тактичні плани лише конкретизують та доповнюють стратегічні.
• Другий — за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.
• Третій — сутнісно-змістовий: якщо стратегічні плани окреслюють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприємства, а також принципово важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних практичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.
• Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних строків запуску-випуску виробів за кожним замовленням. Замовлення і є планово-обліковою одиницею для підприємства в цілому.
Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї (нього) покладено завдання: забезпечити виконання графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швидко усувати; використовувати технологічні та страхові запаси в разі виникнення перебоїв у виробництві.