1.2. Наслідки залучення прямих іноземних інвестицій, вплив на економіку країни та галузь

Проблема залучення іноземних інвестицій є предметом дослідження багатьох сучасних науковців, як вітчизняних, так і зарубіжних. Більшість дослідників аналізують пряме інвестування з точки зору впливу його наслідків на економіку країни, в яку залучаються інвестиції. Такий підхід розглядався економістами різних країн світу: Даннінг Д., Коуз Р., Портер М., Рут Ф. Дослідження різноманітних аспектів впливу прямого іноземного інвестування знайшло відображення також у працях провідних українських вчених: Андрійчука В.Г., Видобори В. В., Краснікової Л.І., Подвисоцького Ю.А., Григоренко В.К., Гаврилюка О.В., Губського Б.В., Макогона Ю.В., Новицького В.Є., Пахомова Ю.М., Рогача О.І., Філіпенка А.С. [1,4,9, 38,48].

Серед цих праць найбільший інтерес викликають роботи Видобора В. В., Гуткевич С.А., Краснікова Л.І., Подвисоцький Ю.А., Григоренко В.К., в яких вони аналізують к позитивні, так і негативні наслідки від залучення прямих закордонних інвестицій.

Існуючі наукові розробки достатньою мірою висвітлюють різні аспекти прямого іноземного інвестування, особливості регулювання і проблематику іноземних інвестицій у країнах з різним рівнем розвитку. Таке дослідження провів Григоренко Володимир Кирилович у своїй праці «Конкурентоспроможність України у залученні прямих іноземних інвестицій з Європейського Союзу серед країн Центрально-східної Європи і країн Європейського Економічного Простору». В статті проаналізовано сучасни стан іноземної інвестиційної діяльності в економіці України в розрізі інтеграційних угрупувань, таких як ЄС і ЄЕП. Визначено конкурентні переваги України у залучені прямих іноземних інвестицій, а також розглянуто позитивні і негативні наслідки від їх залучення.

Світова практика засвідчує, що позитивними наслідками прямого іноземного інвестування, особливо для країн з перехідною економікою, є:

• підвищення продуктивності праці на підприємствах, контрольованих іноземними інвесторами;

• сприяння формуванню раціональної структури національної економіки;

• підвищення експортного потенціалу (нарощувалися обсяги експорту підприємств з іноземними інвестиціями);

• поліпшення технологічної структури експорту;

• збільшення обсягів науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок в сфері високих технологій;

• поширення аутсорсингу, котрий полягає у перенесенні фінансово-бухгалтерської діяльності ТНК за кордон;

• зростання рівня зайнятості;

• підвищення кваліфікації працівників (велика кількість іноземних ТНК створюють багатоступеневі системи тренінгів для співробітників) [6].

Також до переваг залучення іноземних інвестицій можна віднести ще декілька пунктів:

● прямі іноземні інвестиції не стають тягарем зовнішнього боргу, а сприяють його погашенню;

● у країні збільшуються бюджетні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств;

● імпорт прямих інвестицій стимулює конкуренцію і пов'язані з нею позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та 20 підвищення якості продукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва);

● прямі іноземні інвестиції забезпечують найбільш ефективну інтеграцію національної економіки у світову [34].

На сьогодні вже добре відомі позитивні наслідки прямого інвестування як для країн-донорів, так і для країн-реципієнтів. Це і відновлення на основі "Плану Маршалла" економіки ФРН, здійснення технологічного прориву Тайванем та Південною Кореєю, пожвавлення умов економічного зростання постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи. Проте можливі ситуації, коли очікувані наслідки залучення прямих іноземних інвестицій не відбуваються. Тому не можна оминати увагою тих потенційних загроз, які можуть нести для певної території чи держави загалом прямі іноземні інвестиції.

Декілька досліджень, проведених західними економістами, підтверджують той факт, що за певних умов прямі іноземні інвестиції можуть сповільнювати економічний розвиток. Дослідження, проведене Дж. Менсінджером у 2003 році із застосуванням тесту причинно-наслідкового зв’язку Гранжа, виявило від’ємну залежність між прямими іноземними інвестиціями та економічним зростанням у восьми країнах Центральної та Східної Європи протягом 1994-2001 років. Негативний вплив прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток у даних країнах у 1994-2001 роках пояснюється характером іноземних інвестицій, який тоді переважав – переважну частину прямих іноземних інвестицій становили не інвестиції в нові підприємства (greenfield investments), а поглинання та приватизація місцевих підприємств іноземними інвесторами [54].

Детальніше цю проблему розглянули Краснікова Л.І. та Подвисоцький Ю.А. у своєму дослідженні «Позитивні та негативні аспекти впливу прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток». В даній статті також розглянуто можливість негативного впливу прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток, проаналізовано умови за яких прямі іноземні інвестиції можуть здійснювати негативний вплив на економіку приймаючої країни.

Додаткове залучення прямих іноземних інвестицій може також призводити до витіснення місцевих фірм з ринку. Однак, якщо залучення прямих іноземних інвестицій буде призводити до витіснення найкращих місцевих компаній, тоді середня продуктивність місцевих компаній погіршиться на ряду із погіршенням ситуації зайнятості на даному сегменті ринку.

Надходження прямих іноземних інвестицій зменшують стимули для інвестування місцевими компаніями через збільшення вартості капіталу, переманювання висококваліфікованих робітників. Зростання продуктивності, в тому числі і людського капіталу, як правило, супроводжується вивільненням робочої сили. Скорочення зайнятості на ряду із низькими темпами росту заробітних плат можуть призвести до загального скорочення попиту, і як наслідок, випуску продукції в даному регіоні або країні.

Отже, ними було виявлено п’ять основних можливих негативних наслідків впливу прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток.

По-перше, прямі іноземні інвестиції не призводять до зростання валового нагромадження капіталу, якщо переважаючими формами інвестування є поглинання та поспішна й непрозора приватизація місцевих компаній, а не створення нових підприємств.

По-друге, надходження прямих іноземних інвестицій корелює із погіршенням дефіциту рахунку поточних операцій (через погіршення товарного балансу), якщо надходження коштів від поглинання місцевих компаній спрямовуються на імпорт споживчих товарів.

По-третє, в довгостроковому періоді, репатріація іноземним інвестором прибутків (у вигляді дивідендів чи шляхом застосування спеціальних схем) також впливає на погіршення рахунку поточних операцій.

По-четверте, надходження прямих іноземних інвестицій може корелювати із зростанням іноземного боргу, оскільки підприємства з іноземними інвестиціями мають кращі кредитні рейтинги й більше можливостей залучати іноземне боргове фінансування, особливо в умовах недостатнього розвитку місцевої фінансової системи.

По-п’яте, прямі іноземні інвестиції можуть не призводити до «ефектів перетікання» [24].

Здійснивши дослідження Гуткевич в своїй праці «Условия привлечения иностранных инвестиций в економику Украины» прийшов до висновку, що для залучення закордонних інвесторів в кожній країні обов’язковими є наступні заходи:

• ряд податкових пільг на прибуток; звільнення матеріалів від податків і мит, комплектуючих виробів, обладнання, що ввозяться для розвитку виробництва; облік при оподаткуванні курсових змін;

• введення п'ятирічної відстрочки для застосування положень нових російських законів, що погіршують умови діяльності іноземних інвесторів;

• звільнення від сплати митних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів, які є внеском іноземного інвестора в статутний капітал протягом терміну його формування, звільнення від вивізного мита товарів власного виробництва;

• заміна податків, зборів та обов'язкових платежів розподілом виробничої продукції між інвестором і суб'єктами;

• визначення основ господарської діяльності вільних економічних зон і надання пільг в зонах експортного виробництва.

Важливою умовою залучення іноземних інвесторів є вирішення питання про власність на землю.

Отже, для створення сприятливого інвестиційного клімату, його стабілізації потрібен тривалий період часу, що буде сприяти розвитку міжнародного інвестиційного співробітництва, збільшення припливу інвестицій з-за кордону та їх ефективному використанню[10].

Ключовою у дослідженні Видобори В. В. «Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання» є гіпотеза стосовно того, що ефективний економічний розвиток досягається у країнах, здатних у зростаючих масштабах акумулювати і використовувати внутрішні та міжнародні інвестиційні ресурси із збалансованим співвідношенням іноземного інвестування. Національна економіка, яка має однобічну інвестиційну орієнтацію на зарубіжні джерела без зростаючої мотивації місцевих інвесторів, у стратегічному контексті втрачає конкурентоспроможність і умови безпечного розвитку [1].

Як бачимо, стимулювання прямих іноземних інвестицій все таки є одним із основних пріоритетів сучасної економічної політики. В умовах кризи, не враховуючи кредитів МВФ, пряме іноземне інвестування стає основним джерелом валютних та фінансових вливань. Однак необхідним є чітке розуміння шляхів, якими прямі іноземні інвестиції впливають на економічні процеси з тим, щоб правильно формувати економічну політику щодо залучення прямих іноземних інвестицій.

Що стосується банківської системи України, то важливим чинником удосконалення банківської системи України є розвиток ринку банківських інвестиційних продуктів, послуг і технологій. У цьому зв'язку є актуальним використання досвіду іноземних банків у вітчизняному фінансовому бізнесі. У перспективі вітчизняний ринок банківських інвестиційних послуг стане "зоною підвищених інтересів зарубіжних банків і ТНК" [1, с. 127], які при нормалізації політичної і соціально-економічної ситуації у країні складуть серйозну конкуренцію українським банкам у роботі з вітчизняними підприємствами.

Останні дослідження та публікації щодо лібералізації доступу іноземного капіталу на внутрішній ринок саме банківських послуг свідчать про формування двох кардинально протилежних за поглядами таборів: прихильників і противників експансії закордонних банків. Причому сторони досить категоричні у своїх позиціях: одні схвально оцінюють перспективи збільшення іноземного капіталу в банківському секторі країни, інші виступають за жорстке обмеження присутності іноземного банківського капіталу в ній.

Нажаль, часто економічне обґрунтування висновків в цій дискусії залежить від інтересів сторін у вирішенні питання лібералізації доступу на національний фінансовий ринок [26, с. 27].

Опираючись на попередній аналіз, розглянемо потенційні переваги відкриття філій іноземних банків. До них належать: більш швидке та ефективне впровадження передових методів банківської діяльності; підвищення якості кредитного аналізу; зростання обсягу кредитних ресурсів та посилення стабільності їх джерел. Також сюди слід віднести розширення спектра якісних послуг, комплексний підхід до обслуговування різних клієнтів, надання поштовху розвитку конкуренції та прискорення процесу реформування банківського сектору; сприяння торгівлі та вступу до COT для країн ,що не є її членами; підвищення кваліфікаційного рівня банківських працівників.

Незважаючи на очевидні переваги, не слід ігнорувати також і потенційні ризики, які можуть виникнути у зв'язку з відкриттям філій іноземних банків. Одними з самих значних можливих негативних наслідків лібералізації доступу іноземного капіталу в банківський сектор фахівці вважають появу ненадійних банків та фінансову нестабільність [26].

Отже, найбільш небезпечними проблемами для банківської системи, для вітчизняної економіки та економічної безпеки держави загалом є наступні:

1. Діяльність філій іноземних банків може створювати додаткові ризики для банківської системи, серед основних слід виділити ризик банкрутства материнського банку, ризик спекулятивної діяльності, політичний.

2. Іноземні банки можуть нав'язувати модель деформованого розвитку, коли цілі іноземних банків не збігаються з соціально-економічними пріоритетами країни.

3. Можливий неконтрольований відтік капіталу з країни, погіршення конкурентоспроможності вітчизняних банків, ризик залежного розвитку [42, с. 83-98].

Наявність банків з іноземним капіталом благотворно впливає на розвиток фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій і розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку.

Однак є досить серйозні фінансові й економічні ризики швидкого росту долі іноземного банківського капіталу, пов’язані з можливою втратою суверенітету в сфері грошово-кредитної політики, можливим посиленням нестабільності, несподіваними коливаннями ліквідності банків, спекулятивними змінами попиту та пропозиції на грошово-кредитному ринку, можливим відтоком фінансових ресурсів. Тому вирішення питання про форми і масштаби розширення присутності іноземного банківського капіталу на ринку банківських послуг повинне бути підпорядковане стратегічним цілям соціально-економічного розвитку, підвищення національної конкурентоздатності, економічної безпеки, зміцнення грошово-кредитної системи.

Оптимальний вибір у цій сфері вимагає чітких уявлень про переваги і витрати. Вибираючи національну стратегію залучення і функціонування іноземного банківського капіталу, необхідно враховувати закордонний досвід у цій сфері [8].

У світовій практиці є приклади як позитивного (передача новітніх технологій, створення робочих місць, розвиток експортного потенціалу країни), так і негативного (односторонній розвиток економіки, створення сировинних придатків для країн-інвесторів, інтенсивне використання робочої сили за низької оплати праці тощо) досвіду залучення іноземних інвестицій. За статистичними підрахунками, для стабільного економічного зростання частка іноземних інвестицій повинна становити 20–25% від валового внутрішнього продукту країни [17].

Отже, дослідження показали, що прихід іноземного капіталу у банківську сферу є більш вигідним для країни з вже високою часткою іноземного капіталу. Вплив на національну банківську систему є двоступеневим і має певний проміжний «поріг», за яким поява нових банків різко посилює ефект присутності іноземного банківського капіталу. Феномен «порогу» пояснюється тим, що в країнах із невисокою присутністю іноземного банківського капіталу іноземні банки не стільки конкурують з національними, скільки займаються обслуговуванням іноземних клієнтів.