1. Розкрийте зміст процесів інтеграції і інтернаціоналізації світової економіки

Інтернаціоналізація виробництва полягала у поглибленні економічних зв’язків міжнаціональними господарствами різних країн. Вона заснована на міжнародному розподілу праці і міжнародній спеціалізації. Інтеграція полягає у наближенні і взаємозалежності національних господарств декількох країн. Результатом інтеграції є проведення узгодженої економічної політики. Видами інтеграційних об’єднань є:

1. зони вільної торгівлі;

2. митні союзи;

3. спільний ринок;

4. економічний союз.

Результатом інтеграції європейських країн стало утворення у 1957 р. ЄС, куди спочатку ввійшло 12 країн, для яких було знято обмеження на торгівлю і митні тарифи. З часом ЄС розширився, була введена єдина валюта і створені єдині адміністративні органи. Крім ЄС діють ще і такі економічні об’єднання як асоціація держав південно-східної Азії, куди ввійшли такі країни, як: Сінгапур, Таїланд, Філіппіни. З 1980 р. діє ЛАІ куди ввійшли: Аргентина, Бразилія, Чилі. Значний вплив на світовий розвиток справляють ТНК, які є найкрупнішими компаніями національними за капіталом і контролем і міжнародними за сферою діяльності. В межах ТНК діють міжнародні виробничі комплекси. ТНК сприяють укріпленню міжнародних зв’язків та інтернаціоналізації, при цьому вони можуть втручатися в економіку та державне управління інших країн.

До глобальних проблем відносять соціально-економічні явища і процеси, що пов’язані з економічними інтересами всіх країн і можуть бути вирішені тільки спільно. До них відносять: охорону навколишнього середовища, запобігання ядерним катастрофам, вирішення сировинних проблем та освоєння космосу.

2. Назвіть причини феодалізації економіки та охарактеризуйте основні прогресивні досягнення виробництва в цей період ?

У середні віки з’явились перші економічні відносини – феодалізм.

Причинами феодалізації вважають розклад колоніальної системи, рабства і натуралізацію господарств. В Європі становлення феодалізації виявлялось у формуванні крупного феодального землеволодіння і кріпосного населення.

Основним видом виробництва у середні віки було сільське господарство, а його основною галуззю – землеробство, в межах якого відбувались повільні прогресивні зміни. Відбувався перехід до трьох пільної системи землеробства і заміна дерев’яних знарядь і предметів праці, на залізні, що в цілому підвищило продуктивність праці. Почало розвиватись тваринництво. З XI ст поширився процес урбанізації міст, що з’являлось у концентрації ремісників у окремому місті з власною спеціалізацією. З часом ремісники об’єднались у перші об’єднання, що отримало назву цех. Ремісничий цех об’єднував робітників близьких промислів, але недоліком такої структури була відсутність внутрішнього розподілу праці і в основному ручної праці. Розподіл праці відбувався тільки між окремими майстернями.

Особливістю розвитку цього періоду став розвиток торгівлі, що сприяло поширенню грошового обігу. В цей час в обігу знаходилась велика кількість різних грошей, але вже у XIII ст. почали карбувати монету. Поступово формувалась банківська сфера і кредитні відносини. У XIV-XV ст. в Європі виникла нова, більш висока форма виробництва – мануфактура. Її перевагами стали використання внутрішньовиробничого розподілу праці, більш висока продуктивність та значні за обсягом майстерні. Поступово на зміну натуральному господарству приходило товарне і сформувалися умови для ринкової економіки.

3. Як відбувалась еволюція ремісництва ? Охарактеризуйте перші форми об’єднання ремісників.

З XI ст поширився процес урбанізації міст, що з’являлось у концентрації ремісників у окремому місті з власною спеціалізацією. З часом ремісники об’єднались у перші об’єднання, що отримало назву цех. Ремісничий цех об’єднував робітників близьких промислів, але недоліком такої структури була відсутність внутрішнього розподілу праці і в основному ручної праці. Розподіл праці відбувався тільки між окремими майстернями.

4. Охарактеризуйте формаційний підхід до періодизації економічної історії. Які переваги такої періодизації ?

У ХІХ ст. найбільший внесок в розвиток теорій періодизації здійснив К. Маркс, який запропонував формаційний підхід до періодизації економічної історії.

Економічна формація – це спосіб виробництва, що являє собою єдність і взаємодію виробничих сил і певного типу суспільно-виробничих відносин. Економічна формація характеризує суспільне виробництво на певні стадії його розвитку. Основним елементом формації були соціально-економічні відносини.

Маркс обґрунтував етапи переходу від формації нижчого типу до вищого. Він виділив такі економічні формації:

• первіснообщинну;

• рабовласницьку;

• феодальну;

• капіталістичну;

• комуністичну.

5. Охарактеризуйте підхід історичної школи до періодизації еволюції економіки.

В подальшому представник нової історичної школи К. Бюхер виділив 3 періоди в розвитку економіки:

- домашне господарство, яке працює на власні потреби;

- ремісниче господарство на замовлення;

- народне господарство на невідомий ринок.

6. Вкажіть основні причини феодальної роздрібненості Київської Русі. Чому ХІІІ-ХІV ст. характеризувались значними втратами в економічному розвитку українських земель ?

Формування феодальних відносин у Київської Русі відносять до періоду IX-XII ст. основою господарювання на українських землях було землеробство. Поступово із вдосконаленням знарядь праці і зростанням продуктивності знизилась потреба у спільній праці і обробітку землі, внаслідок чого земля почала переходити у власність окремих родині поступово відбувався перехід від родових общин, до формування феодальної системи. Посилилась класова диференціація, внаслідок чого земельні власники перетворились у феодалів, а общинники у феодальнозалежне населення.

Разом з сільським господарством у східних слов’ян з XII ст розвивалось ремесло що також посилило суспільний розподіл праці, сприяло розвитку торгівлі і формуванню міст.

З Xст активно розвивалась зовнішня торгівля. У XIIст Київська Русь була ранньофеодальною державою, де поширилось крупне феодальне землеволодіння, засноване на натуральному господарстві, що з часом стало однією з причин феодальної роздробленості Київської Русі, що послабило її поряд з промисловими, між князівськими.

Ці причини послабили українські землі і призвели до того, що у XIIІст вони потрапили під татаро-монгольську навалу, а у XIVст під владу Польщі і Литви. За цей час суттєво знизився еконмічний розвиток українських земель, було втрачену значну частину видів ремесла, що в цілому не дозволяло формуватись товарному господарству. Відродження господарського життя відбувалось у XVст, що виявилось у появі нових міст, ремісничого цеху, поширення торгівлі.