• 17.В чому полягає сутність трьох стадій життя за вченням с.К’єркегора?

Ключовим у спадщині К'єркегора є вчення про три стадії людського існування. Вперше К'єркегор формулює його в «Або - або». Остаточну формулювання вчення одержало в роботі «Заключне ненаукове післямова до" Філософським крихтах "».

К'єркегор виділяє три стадії людського існування: естетична, етична та релігійна. На естетичної стадії людина живе, керуючись почуттями. Головне на цьому етапі - задоволення в житті, девіз - «зривай день!». Вища і кінцевий прояв цієї стадії - еротика. На цій стадії людина може провести все життя. Але часто, існуючи на естетичної стадії, людина стикається з відчаєм безглуздості такого життя. Тоді людина може перейти через переживання відчаю на етичну стадію, коли його вчинками керує розум і почуття обов'язку. На етичної стадії естетична не зникає безслідно, а відбувається постійно коливання між естетичним та етичним. Врешті-решт людина може прийти до усвідомлення обмеженості як естетичного, так і етичного способу життя, знову відчувши відчай. Тоді дискретно може статися прорив на духовну стадію, де людиною керує серце, віра, яка не підвладна ні чуттєвості, ні розуму.

• 18.Поняття “екзистенція” в філософії с.К’єркегора.

На противагу жорстокій однозначності раціоналістичного «безособового» тлумачення істини К’єркегор висуває концепцію «екзистенціальної» (особистісної) істини, змальовує осягнення істини як результат зіткнення протилежних «життєвих позицій». Такий підхід, на відміну від традиційно раціоналістичного, однозначно «усередненого» розуміння істини, дає можливість, на думку К’єркегора, побачити «поліфонію» істини, реконструювати особистісно неповторні риси її багатозначної структури. Філософія К’єркегора не була сприйнята сучасниками. Лише в ХХ ст.. до його вчення звертаються протестантська теологія, російська релігійно-ідеалістична філософія, екзистенціалізм.

• 19.Сутність поняття “відчуження” в філософії марксизму.

Проблема людини у марксизмі органічно пов'язана з теоретичним осмисленням такого суспільного феномена як відчуження.

Під останнім розуміється складне явище, змістом якого є перетворення самого процесу людської діяльності і її результатів (творів, соціальних інститутів і організацій, грошей, духовних цінностей та ін.) в силу, що панує над людиною, тисне на неї, диктує певні вимоги, силу, протилежну її бажанням та прагненням.

Основоположники марксистської філософії прийшли до висновку, що причиною відчуження є експлуатація людини людиною, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва. Вони запропонували і конкретний шлях виходу з ситуації, що склалася, — знищення приватної власності на засоби виробництва.

Це можна здійснити, на їхню думку, через утвердження нового типу власності — власності всіх і кожного водночас на ті засоби, якими створюються матеріальні цінності, власності, суспільної за своїм характером. Ідея знищення приватної власності та подолання відчуження проходить червоною ниткою через увесь марксизм.