
- •1.Специфіка нового погляду на людину в епоху Відродження.
- •2.Основні принципи філософії Миколи Кузанського.
- •3.;Охарактеризуйте нову “картину світу” в епоху Відродження.
- •4.Основні засади філософії ф.Прокоповича.
- •6.Проблема свободи і творчості в філософії м.Бердяєва.
- •7.“Філософія всеєдності” в.Соловйова.
- •8.Основні риси філософської думки в культурі Київської Русі.
- •9.Охарактеризуйте теологічні теорії походження релігії.
- •10.Охарактеризуйте наукові теорії походження релігії.
- •11.Предмет, об’єкт, значення релігієзнавства як науки, що досліджує природу релігії.
- •12.Характерні риси романтизму як останнього в Європі виразу “загального світобачення”.
- •13.Теорія пізнання і.Канта.
- •14.Антропологічна проблематика філософії л.Фейєрбаха.
- •15.Сутність суб’єктивного ідеалізму та діалектики у філософії й.Фіхте.
- •16.Охарактеризуйте “філософію тотожності” ф.Шеллінга.
- •17.В чому полягає сутність трьох стадій життя за вченням с.К’єркегора?
- •18.Поняття “екзистенція” в філософії с.К’єркегора.
- •19.Сутність поняття “відчуження” в філософії марксизму.
- •20.Вчення про “вроджені ідеї” р.Декарта.
- •21.Пантеїстичні погляди б.Спінози.
- •22.Основні ідеї суб’єктивного ідеалізму Дж.Берклі.
- •23.Охарактеризуйте провідні ідеї епохи Просвітництва.
- •49.В чому полягає специфіка пізнання за вченням Платона?
- •50.Розкрийте значення та взаємозв’язок таких понять як “матерія” і “форма” у філософії Арістотеля
- •51.Антропологічна проблематика у філософії Арістотеля
- •52.Охарактеризуйте основні риси філософії стоїцизму
- •53. Розкрийте сутність та значення філософії епікуреїзму
- •54.Основні ідеї філософії неоплатонізму
- •55.Провідні ідеї філософських поглядів Піфагора.
- •56.Специфіка філософських поглядів софістів.
- •57.Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси первісних релігійних вірувань.
- •58.Розкрийте сутність та значення тотемізму
- •59.Розкрийте сутність та значення фетишизму.
- •60. Розкрийте сутність та значення анімізму
- •61.Характерні риси шаманізму як первісної форми релігії.
- •62.Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси ранніх національних релігій
- •63.Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси пізніх національних релігій
- •65.Специфіка поглядів на сутність людини ф.М.Достоєвського
- •66.Значення російської релігійної філософії у переосмисленні становища людини у Всесвіті
- •68.“Проект” всезагальногоспасіння людства у філософських поглядах Федорова
- •69.М.Бердяєв про “Епоху Духа в християнстві»
- •73. Охарактеризуйте основні риси філософії неотомізму.
- •Охарактеризуйте філософію структуралізму.
- •75.Специфіка розуміння людини в біологічному напрямі філософської антропології.
- •76.Специфіка розуміння людини в функціональному напрямі філософської антропології.
- •77.Особливості філософії ірраціоналізму.
- •79.Основні думки твору Августина Блаженного “Про град Божий”.
- •80.Сутність філософії Августина Блаженного.
- •81.Погляди ф.Аквінського на буття та пізнання.
- •Етика і.Канта.
- •86.Конкретизуйте поняття “істина”
- •87.Охарактеризуйте чуттєве та раціональне відображення. Визначте їх форми.
- •88. В чому полягає відмінність розвитку від руху?
- •89.Специфіка атеїстичного екзистенціалізму ж.П.Сартра.
- •90.Рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку.
1.Специфіка нового погляду на людину в епоху Відродження.
Філософи й мислителі Відродження почали підкреслювати реальну цінність природи і земного життя людини.
Вони виходили з того, що світ і природа являють собою єдине, до того ж розумне творіння Бога, і тому було б безглуздо відвертатися від них. Навпаки, пізнання світу дає змогу людині прилучитися до вищої мудрості, закладеної у творіння. Найвище творіння Бога — людина. Людиною завершується процес творіння, тому вона здатна осягти його і творити, наслідуючи Творця, навіть змагатися з Богом у творчому генії. Звідси випливає титанізм Відродження — піднесення людини до рівня Бога в деяких її можливостях і діях.
Піднесення людини до рівня титанічного змагання з Богом мало своїм зворотним боком наближення Бога до людини. Оскільки без божественної енергії існування просто неможливе, то присутність Бога була повсюдна і повсякчасна. Задум Бога пронизував усю світобудову і давав людині можливість сприймати й оцінювати велич божественної мудрості як у спогляданні великого світу, так і у спогляданні малого. Сама людина також, мусила явити своїми діями силу й мудрість, від початку закладені в неї. Тому за будь-яких обставин людина повинна була довести свою людську гідність. Подібне розуміння людини в її ставленні до світу і до себе самої спричинило й те, що саме від людини тепер почався відлік будь-яких вимірів сущого. Виникає перспективне сприйняття дійсності, а на картинах з'являється глибина. Це свідчить про те, то реальність перестали розуміти площинною, тобто позбавленою власного змісту; навпаки, її тепер розглядали як самоконцентровану. Водночас перспектива підлягала точному математичному обрахункові. Звідси випливає дуже своєрідне поєднання принципово різних моментів у світосприйнятті Відродження: природа просякнута Богом.
2.Основні принципи філософії Миколи Кузанського.
Філософське вирішення Кузанським проблеми відношення Бога і світу має геоцентричне спрямування. Він використовує арістотелівський принцип пізнання дійсності чуттями, розумом та інтелектом, вважаючи, що пізнавальні можливості людини обмежені прихованою сутністю, яка має необмежену глибину. Необмежене знання можливе лише у формі символу, загальної абстракції, яка виявляє властивості дійсності у формі людських уявлень, а тому може відображати те, чого в світі немає, тобто фантазії. Основу такої символіки Кузанський вбачає в математиці. Розглядаючи поняття нескінченного, докази існування нескінченності, Кузанський стверджує, що дане поняття є продуктом переміщення натурального ряду чисел у простір нашою уявою. У самому ж просторі ніякого натурального ряду нескінченних чисел не існує, ми творимо насилля над природою, підкоряючи її нашій уяві. Розум підкорений законові протилежностей, для думки важливо "так" чи "ні", коло чи багатокутник. Однак у самому розумі протилежності можуть і зливатися, коли ми їх розглянемо у нескінченних визначеннях. Якщо Бог визнається нескінченним у своїх можливостях та їх визначеннях, то у ньому зливаються всі протилежності, жодні спроби розуму не здатні тоді виявити його сутність. У нескінченному втрачає сенс різниця між найменшим та найбільшим. Ми не можемо знайти межі світу, бо обмеження уявляється нами через натуральний ряд чисел, що є насиллям над дійсністю нашого розуміння. Тоді ми повинні визнати божественність світу, для якого наші поняття є зовнішніми. Божественний світ здатний поєднати у собі абсолютно протилежні тенденції. Людина—це також Бог, однак не в абсолютному, а в обмеженому розумінні. Людина— не просто частина цілого, а сама є чимось цілим, індивідуальним, невичерпним. Визначаючи предмет пізнання, Кузанський розвиває пантеїстичну традицію у філософії, згідно з якою Бог існує невідривно від чуттєво даного світу.