
- •Радіоактивне забруднення природного середовища і його моніторинг
- •7.1. Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища
- •7.1. Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища
- •7.2. Радіоекологічний моніторинг, його основні складові і завдання
- •7.3. Методи радіаційного контролю
- •Питому активність розраховують за формулою:
- •7.4. Обстеження забруднених сільськогосподарських угідь і об'єктів ветеринарного нагляду
- •2 Отриманий результат перемножують на 37.
- •Запитання. Завдання
Питому активність розраховують за формулою:
A = N0KceKJm, (8.3)
де А - питома активність досліджуваної проби, Кі/кт (л), Бк/кг (л); N0 - швидкість зчитування проби без фону, імп/хв.; Ксв - коефіцієнт перерахунку імпульсів за хвилину в активність, К03 - коефіцієнт озолення, який дорівнює масі золи в грамах, одержаної при озоленні 1 кг проби; пг - маса золи, взятої для радіометрії, г.
Для визначення коефіцієнта зв'язку готують 4-5 препаратів масою 200-300 мг із висушеного KCl (еквівалентної маси препарату), вимірюють швидкість зчитування за тих же умов, в яких проводили вимірювання препарату. Коефіцієнт зв'язку розраховують за формулою:
Ксв=Ает/ Noem 2,22 1012, (8.4)
Де Ает - активність еталона KCl, росп./хв. (для наважки 300 мг дорівнює 228 росп./хв.); Noem - швидкість зчитування еталону без фону, імп/хв. у відсотках 2,22 ■ 1012 - коефіцієнт перерахунку розпадів, Кюрі.
Для експресних вимірювань питомої активності цезію137 використовують двоканальні радіометри РУБ01 П6, РКГ05, РУГ91, спектрометр «Прогресспектр», які дають змогу обчислювати участь калію в сумарній активності проби, тобто в радіоактивному забрудненні довкілля загалом.
Радіохімічні методи. їх використовують, дотримуючись певної послідовності: відбір і підготовка проб досліджуваних об'єктів; внесення носіїв та мінералізація проб; виділення радіонуклідів із проб; очистка виділених радіонуклідів від сторонніх нуклідів і супутніх макроелементів; ідентифікація і перевірка радіохімічної чистоти; радіометрія виділених радіонуклідів; розрахунок активності і висновки.
Відібрані радіологічними відділами зразки проб повині бути типовими для досліджуваного об'єкта, а маса - достатньою для проведення радіохімічного аналізу (після озолення - 20-40 г) (табл. 7.10).
Таблиця 7.10
Терміни та норми відбору проб для дослідження на радіоактивність
Об'єкт |
Строки відбору проб |
Число проб |
Маса, (об'єм) проб |
Трава |
Весна, літо, осінь |
20-25 |
3-4 кг |
Грубі корми |
Осінь |
20-30 |
2-3 кг |
Силос, сінаж |
Перед споживанням |
10-15 |
4-5 кг |
Коренеплоди |
Осінь |
10-15 |
3-6 кг |
Концентрати |
Постійно |
20-30 |
2-3 кг |
Молоко |
Щоквартально |
20 |
5-6 л |
М'ясо |
Весна, осінь |
20 |
2-3 кг |
Кості |
Весна, осінь |
20 |
0,5 кг |
Свіжа риба |
По мірі надходження |
5 |
3 кг |
Птиця |
По мірі надходження |
10 |
1 тушка |
Яйця |
По мірі надходження |
10 |
10 шт, |
Мед |
- |
10 |
0,2-1,0 кг |
Вовна |
- |
5 |
0,2-0,5 кг |
Вода |
Весна, осінь |
3 |
510 л |
При відборі проб в контрольних пунктах вимірюють гаммафон приладом СРП6801 на відстані 0,7-1 м від ґрунту і 1 -1,5 см від об'єкта (скирти, кагати, тушки тварин тощо). Дані про гаммафон записують у супроводжувальному документі. Застосування різноманітних методів радіаційного контролю дає змогу здійснювати виміри радіоактивності різних складових середовища, продукції тощо. Вибір методів залежить від мети радіаційного контролю.