3. Виробництво. Калькуляція. Визначення фінансових результатів. Кінцева калькуляція.

Виробництво – це процес використання робочої сили і обладнання усполученні з природними і матеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації. Виробництво - це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини, це ще й відтворенння життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей

Виробництво завжди є процесом суспільним. тСуспільне виробництво в цілому – це складна і комплексна система, в якій можна виділити 3 рівні:

• Працю індивідуального працівника;

• Виробництво в межах підприємства, фірми (мікрорівень);

• Виробництво на рівні суспільства, держави (макрорівень).

До 1 рівня – розрізняють предмети праці, засоби праці і працю. Праця – це така доцільна, свідома діяльність людини, при котрій речовини природи видозмінюються таким чином, щоб вони могли задовольнити певні людські потреби. Предмети праці – це те на що спрямована праця. Засоби праці – те, при допомозі чого людина діє на предмети праці.

Стосовно мікрорівня – виділяють 3 основні фактори виробництва:

• праця, земля, капітал. + ще два фактори: менеджмент і інформація.

Стосовно макрорівня. Структура:

• суспільний поділ праці по галузях і сферах господарювання;

• виробництво матеріальних благ і матеріальних послуг, а також виробництво нематеріальних благ і нематеріальних послуг;

• виробничі відносини;

• суспільне виробництво як органічна єдність безпосереднього виробництва, розподілу, обліку і споживання.

Під час аналізу всіх рівнів виробництва слід враховувати обмежену виробничу можливість окремого працівника, фірми, суспільства в цілому (абсолютна обмеженість – недостатність ресурсів для задоволення всіх потреб, відносна обмеженість – недостатньо ресурсів для вирішення окремого завдання).

Первинними факторами виробництва були – земля і праця.

Отже, під факторами виробництва слід розуміти блага, які потрібнопридбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції; основні види факторів – капітал, праця, земля (природні ресурси), підприємницький хист. Основними факторами слід вважати – працю, капітал, матеріальні ресурси.

Калькуляція (рос. калькуляция, англ. calculation, accounting; нім. Kalkulation f, Kostenanschlag m, Preisbildung f, Abschätzung f) — розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

Методи калькуляції — це методи розрахунку витремок підприємства, собівартості продукції, об'єму незавершеного підприємства, основані на калькуляції затрат. Розрізняють простий, нормативний, позаказний методи калькуляції.

В поняття калькуляції входить сукупність способів, що використовуються для числення собівартості всього випуску і одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) по встановленій номенклатурі витрат, місцю їх виникнення.

Калькуляція (від лат. саlculatio - обчислення) - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

Визначення об'єкту калькуляції і калькуляційної одиниці В процесі числення собівартості продукції треба виходити з чіткого уявлення, що таке об'єкт калькуляції і калькуляційна одиниця. В обліку об'єктом калькуляції признається продукт виробництва (деталь, вузол, виріб, група однорідних виробів), технологічна фаза (переділ, виробництво), стадія і ін., тобто продукція різного ступеня готовності, види робіт або послуг. Калькуляційна одиниця є вимірник об'єкту калькуляції. У тому випадку, коли йдеться про готову продукцію, калькуляційна одиниця співпадає з одиницею вимірювання, вказаною в планах виробництва в натуральному виразі або в стандартах (технічних умовах) на відповідний вид продукції. В галузях переробної промисловості такого збігу може і не бути. Тут нерідко обліковою одиницею виступає 1 кг продукції, а калькуляційною одиницею - 1 т. або 1 ц. При калькуляції проміжних однорідних продуктів (напівфабрикатів) застосовуються умовні укрупнені калькуляційні одиниці (100 пар взуття, 1000 умовних банок і т.п.) . Вживання укрупнених калькуляційних одиниць дозволяє різко скоротити об'єм аналітичної роботи при складанні планових і звітних калькуляцій.

Основними положеннями по обліку і калькуляції собівартості продукції встановлено типове угрупування витрат по статтях калькуляції. Вона включає наступні статті: 1. сировина і матеріали; 2. поворотні відходи (віднімаються); 3. вироби що купуються, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; 4. паливо і енергія на технологічні цілі; 5. заробітна платня виробничих робітників; 6. відрахування на соціальні потреби; 7. витрати на підготовку і освоєння виробництва; 8. загальновиробничі витрати; 9. загальногосподарські витрати; 10. втрати від браку; 11. інші виробничі витрати; 12. комерційні витрати. Витрати по всіх встановлених на даному підприємстві статтях собівартості складуть виробничу собівартість.

Розрізняють планову (кошторисну), нормативну і фактичну (звітну) калькуляцію. Планова калькуляція визначає середню собівартість продукції або виконаних робіт. На плановий період (рік, квартал) складають їх виходячи з прогресивних норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використовування устаткування і норм витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого періоду. Різновидом планових є рахункові калькуляції, які складають на разовий виріб або роботу для визначення ціни, розрахунків із замовниками і інших цілей. Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початок місяця норм витрати сировини, матеріалів і інших витрат (поточних норм витрат) . Поточні норми витрат відповідають виробничим можливостям підприємства на даному етапі його роботи. Поточні норми витрат на початку року, як правило, вище за середні норми витрат, закладені в планову калькуляцію, а в кінці року - навпаки нижче. Звідси і нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, вище плановою, а в кінці року - нижче. Фактична (звітна) калькуляція складається за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції і відображає фактичну собівартість проведеної продукції або виконаних робіт. Вона одночасно характеризує рівень відхилення собівартості, встановленою нормативною і плановою калькуляцією.

Питання калькуляції виникають перед бухгалтером на всіх стадіях кругообігу господарських засобів: в процесі заготовляння сировини і матеріалів, виробництва і реалізації продукції. В найширшому значенні калькуляція є способом систематизації витрат і отримання інформації про собівартість продукту для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва і управління цим процесом. Складність питань калькуляції перш за все пов'язана з різноманіттям господарських процесів, що ускладнюються технологічними і організаційними умовами виробництва. Складність калькуляції полягає в тому, що необхідно забезпечити розмежування витрат між закінченими і незакінченими об'єктами, оцінивши брак, побічну продукцію і відходи виробництва.