- •Широке та вузьке визначення менеджменту, загальні характеристики організацій та складових успіху їхньої діяльності.
- •Визначення основних функцій менеджменту та їх взаємозв’язку в межах циклу менеджменту.
- •Головні ознаки діяльності менеджера, характеристика діяльності та вимоги до якостей менеджерів різних рівнів управління.
- •Сутнісна характеристика класичної теорії менеджменту: школа наукового управління й адміністративна школа (сфери досліджень, головні надбання та недоліки).
- •Сутнісна характеристика поведінкової теорії менеджменту (напрямки і цілі досліджень, внесок у розвиток науки управління, недоліки).
- •Сутнісна характеристика кількісної теорії менеджменту (напрямки і цілі досліджень, внесок у розвиток науки управління, недоліки).
- •Порівняльна характеристика основних моделей прийняття управлінських рішень: сутність, базові поняття та сфери застосування).
- •Порівняльна характеристика інтуїтивної та раціональної технологій прийняття рішень (послідовність та зміст основних етапів, переваги та недоліки, сфери застосування).
- •Послідовність оцінки альтернативних варіантів в процесі прийняття управлінських рі-шень, навести приклад відбору альтернатив з використанням відповідних критеріїв їх оцінки.
- •Класифікація методів творчого пошуку альтернативних варіантів. Характеристика найважливіших з них.
- •Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень та їх характеристика.
- •Характеристика принципів оптимізації основних критеріїв теорії статистичних рішень (критерії песимізму, оптимізму, коефіцієнта оптимізму, Лапласа, шкодування).
- •Характеристика сфери використання, складових парних ігор з нульовою сумою та алгоритму розв’язання задач в теорії ігор як методі обґрунтування управлінських рішень.
- •Характеристика експертних методів обґрунтування управлінських рішень (сфери засто-сування, методи, принципи оцінювання, критерій вибору кращого рішення)
- •Зміст поняття “мета” в управлінні й основні вимоги до правильно сформульованих цілей. Класифікація цілей організації.
- •Сутність концепції управління за цілями (мво). Змістовна характеристика та послідовність етапів процесу управління за цілями.
- •Переваги і недоліки процесу управління за цілями (мво).
- •Визначення поняття “стратегія”. Характеристика основних елементів стратегії та рівнів стратегій організацій.
- •Логіка процесу формування стратегії організації (послідовність основних етапів процесу формування стратегії та їх зміст).
- •Характеристика поняття “місія організації”, вимоги до змісту правильно сформульованої місії.
- •Характеристика зовнішнього й внутрішнього аналізу як етапів процесу формування стратегії (цілі аналізу; фактори, що оцінюються; основні результати; swot- аналіз).
- •Типи загальнокорпоративної стратегії. Варіанти загальнокорпоративної стратегії росту
- •25. Сутність методу “пакетного менеджменту” як інструмента вибору
- •Характеристика стратегії контролю за витратами (принцип, на якому ґрунтується стратегія, практичні засоби реалізації, умови застосування).
- •Характеристика стратегії диференціації (принцип, на якому ґрунтується, перелік можливих унікальних властивостей продукції, умови ефективного застосування).
- •28. Характеристика стратегії фокусування (принцип, на якому ґрунтується, послідовність і зміст етапів процесу опрацювання, можливі варіанти реалізації).
- •Класифікація, склад і характеристика основних типів і форм планів впровадження стратегії.
- •Визначення поняття “організації” як функції управління. Співвідношення категорій “організація”, “організаційна діяльність”, “організаційна структура”.
- •31. Класична теорія організації: характеристики моделі “ідеальної бюрократії” м. Вебера, її сильні та слабкі сторони.
- •32. Поведінкова теорія організації: критерії класифікації організацій, характеристика основних систем управління організаціями за р. Лайкертом, сильні та слабкі сторони теорії.
- •33. Сутнісна характеристика основних елементів організаційного процесу.
- •34. Основні результати досліджень впливу технології на організаційну структуру (дослідження Дж. Вудворд).
- •35. Основні результати досліджень впливу розмірів організації на її структуру.
- •36. Основні результати досліджень впливу середовища на структуру організації (концепція Лоуренса-Лорша).
- •37. Змістовна характеристика процесу проектування робіт в організації (сутність; зміст процесів аналізу робіт і проектування робіт).
- •38. Характеристика основних методів перепроектування робіт в організації.
- •39. Основні принципи групування робіт і видів діяльності в окремі підрозділи організації (базові схеми департаменталізації).
- •40. Характеристика делегування повноважень як складової організаційного процесу (сутність, основні елементи, види повноважень).
- •41. Визначення категорії “діапазон контролю”, наслідки його зменшення. Характеристики високої та пласкої структур управління (переваги, недоліки, сфери застосування).
- •42. Процес координації робіт як складовий елемент організаційної діяльності (сутність, різновиди, характеристика механізми вертикальної й горизонтальної координації).
- •43. Зміст функції “мотивація”. Співвідношення категорій “потреби”, “спонукання”, “дії” в моделі процесу мотивації. Внутрішнє й зовнішнє винагородження як інструменти мотивації.
- •44. Основні положення теорії “ієрархії потреб” а. Маслоу (базові тези, характеристика та ієрархія потреб, основні висновки).
- •47. Основні положення “теорії очікувань” в.Врума (базова ідея теорії; основні ситуаційні фактори; висновки для практичного використання).
- •45. Характеристика теорії “набутих потреб” д.МакКлелланда (базові тези, види потреб, характеристики робіт, що найкраще мотивують людей з різними домінуючими потребами, основні висновки).
- •50. Порівняльна характеристика змістовних і процесних теорій мотивації (відмінності у спрямуванні; досліджувані проблеми; переваги й недоліки).
- •51. Визначення поняття “контроль”. Модель процесу контролю (основні складові процесу контролю та їх взаємозв’язок).
- •48. Основні положення “теорії справедливості” с.Адамса (базова ідея теорії; критерій справедливості; типи реакції на несправедливість; висновки для практичного використання).
- •49. Характеристика моделі Портера-Лоулера як комплексної теорії мотивації (ситуаційні фактори моделі й характер їх взаємозв’язків; висновки для практичного застосування).
- •52. Характеристика процедури вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації (сутність основних методів вимірювання, їх переваги і недоліки; основні об’єкти контролю).
- •53. Види управлінського контролю за критерієм часу здійснення контрольних операцій (сутність, переваги і недоліки).
- •54. Параметри ефективної системи контролю. Зміст поняття “дисфункціональний ефект системи контролю” та засоби його подолання.
- •Особлива увага виняткам!
- •55. Визначення поняття “лідерство”. Співвідношення категорій “вплив”, “влада”, “повноваження”, “лідерство”.
- •56. Характеристика основних форм влади та впливу, їх переваги та недоліки як інструментів лідирування.
- •57. Порівняльна характеристика основних підходів у теорії лідерства (сфери досліджень; основні результати, здобутки та недоліки).
- •58. Основні положення “теорії х” і “теорії y” д. МакГрегора (основна ідея теорії; характеристики автократичного та демократичного стилів керування).
- •61. Характеристика теорії “життєвого циклу” п.Херсі та к.Бланшара (базова гіпотеза теорії; поняття “ступінь зрілості виконавця”; графічна інтерпретація моделі; основні висновки).
- •60. Ситуаційна модель керування ф. Фідлера (базові положення моделі; перелік ситуаційних факторів; характеристика ситуацій, найбільш прийнятних для певних стилів лідерства).
- •59. Визначення стилів керування за р. Блейком та Дж. Моутон. Характеристика виокремлених ними основних стилів керування.
58. Основні положення “теорії х” і “теорії y” д. МакГрегора (основна ідея теорії; характеристики автократичного та демократичного стилів керування).
В основу автократично-демократичного континууму стилів керування покладено теорію Х та теорію Y Дугласа МакГрегора, який виокремив дві системи уявлень щодо мотивів виробничої діяльності людей.
Згідно “теорії Х” працівники за своєю природою є лінивими, безвідповідальними, такими що при першій ліпшій нагоді намагаються уникнути праці. Отже для досягнення цілей організації їх необхідно постійно примушувати, спрямовувати та контролювати. Справедлива заробітна плата здатна зробити роботу терпимою, а необхідний рівень її виконання буде наслідком постійного контролю.
“Теорія Х” характеризує основи автократичного керування. Автократ має достатньо влади, щоб нав’язати свою волю виконавцям, і у разі необхідності без вагань вдається до цього. Автократ вважає, що його керівництво ґрунтується на авторитеті посади, яку він обіймає. Сила влади автоматично примушує підлеглих беззастережно коритися наказам та інструкціям.
Характерні риси автократичного стилю керівництва:
висока централізація повноважень;
висока структурованість роботи підлеглих;
різке обмеження свободи підлеглих щодо прийняття рішень;
численні правила поведінки;
апеляція до потреб низького рівня у підлеглих (за Маслоу).
За “теорією Y”, навпаки, менеджер бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. “Теорія Y” характеризує основи демократичного керування.
Для демократичного стилю керування характерними є:
високий ступінь децентралізації повноважень;
активна участь підлеглих у прийнятті рішень;
добре налагоджена система комунікацій керівник - підлеглий;
апеляція до потреб більш високого рівня у підлеглих.
61. Характеристика теорії “життєвого циклу” п.Херсі та к.Бланшара (базова гіпотеза теорії; поняття “ступінь зрілості виконавця”; графічна інтерпретація моделі; основні висновки).
В основу теорії “життєвого циклу” покладено гіпотезу, що ефективність стиля керування залежить від ступеня “зрілості” виконавців (підлеглих). В рамках цієї теорії під “зрілістю” розуміється: здатність підлеглого нести відповідальність за свою поведінку; бажання досягти поставленої перед ним мети; освіта та досвід щодо конкретного завдання, яке необхідно виконати.
При цьому “зрілість” не є постійною (незмінною) рисою конкретної особи або групи виконавців, а швидше характеристика конкретної ситуації. Це означає, що в залежності від завдання, яке виконується, люди виявляють різний ступінь “зрілості”. Відповідно і керівник має змінювати свою поведінку залежно від ступеня зрілості підлеглих.
У моделі визначені 4 стилі керування залежно від ступеня “зрілості” виконавців:
S 1 – “давати вказівки”. Це сполучення низького рівня орієнтації на людину і високого – на задачу. Такий стиль призначений для підлеглих з низьким рівнем “зрілості” (М1). У даному випадку підлеглі або не хочуть, або не здатні відповідати за конкретне завдання. Тому для них потрібні інструкції, вказівки, жорсткий контроль;
S 2 – “продавати”. Це одночасно висока орієнтація як на людину, так і на роботу. Підлеглі бажають приймати відповідальність, але не спроможні внаслідок середнього рівня “зрілості” (М2). Отже, керівник обирає поведінку, орієнтовану на завдання, і підтримує ентузіазм виконавців;
S 3 – “залучення”. У такій ситуації підлеглі спроможні, але не бажають відповідати за виконання завдання. Підлеглі знають, що і як треба робити, їм не потрібні конкретні вказівки (середній рівень зрілості – М3). Проте вони мають відчувати свою причетність до виконання поставленого завдання. Керівники можуть підвищити мотивацію підлеглих, надаючи їм можливість приймати участь у прийняття рішень.
S 4 – “делегування”. Підлеглі і спроможні, і бажають приймати відповідальність. Поведінка керівника за такої ситуації може поєднувати низький рівень орієнтації як на завдання, так і на людські відносини. Керівник дозволяє підлеглим діяти самостійно.