Курська битва (1943 р.)
Навесні 1943 р. радянсько-німецький фронт від Ленінграда й до Чорного моря стабілізувався. У районі Курська утворився великий виступ, що вклинювався в німецьку оборону. Обидві сторони накопичували сили для літнього наступу; промисловість безперервно нарощувала випуск усіх видів озброєння.
Радянське командування мало точні відомості про підготовку німців до наступу. І хоча на цей час Червона армія значно переважала вермахт, було прийнято рішення про "навмисну оборону" з метою знищення воєнного потенціалу німців і нанесення їм контрудару.
Наступ німецьких армій з-під Бєлгорода та Орла у напрямку на Курськ розпочався 5 липня (операція "Цитадель"). З тяжкими втратами німецькі війська змогли просунутися лише на 12 км у глиб розташування армій Центрального фронту і на 40 км на ділянці Воронезького фронту. Коли наступ видихнувся, по німецьких арміях завдали удару війська Брянського, Степового та Південно-Західного фронтів. За ними перейшли в наступ Центральний та Воронезький фронти. Німецьку оборону було зламано.
12 липня 1943 р. в р-ні села Прохорівка відбулася найбільша танкова битва Другої світової війни. З обох боків у ній було задіяно 1200 танків і самохідних гармат. Цього ж дня змінився характер усієї Курської битви, оскільки радянські війська перейшли в рішучий наступ. Ламаючи опір ворога, 5 серпня вони звільнили Орел і Бєлгород, 23 серпня прорвалися до Харкова. Курська битва завершила корінний перелом у Другій світовій війні.
Розвиваючи наступ, радянські війська у кінці вересня 1943 р. вийшли до Дніпра. Тут німецьке командування створило т. зв. "Східний вал", намагаючись зупинити радянський наступ. Після форсування Дніпра ціною значних втрат були звільнені Запоріжжя — 14 жовтня, Дніпропетровськ — 25 жовтня, Київ — 6 листопада.
Берлінська наступальна операція 1945
операція Першого Білоруського фронту, 2-го Білорус. фронту та Першого Українського фронту 16 квіт. – 8 трав. (команд. відповідно маршали Г.Жуков, К.Рокоссовський, І.Конєв), яка завершила розгром гітлерівських військ під час Другої світової війни, привела до падіння Берліна. На Берлінському напрямку наступу рад. військ по р. Одер і його прит. Нейсе гітлерівцями було споруджено міцний оборонний рубіж, заг. глибина якого разом з укріпленнями Берліна досягла 100 км. Гітлерівці сконцентрували тут групи армій «Вісла» і «Центр», які нараховували 53 піх., 7 танк., 9 моторизованих, 5 артилер. д-зій, 4 артилер. корпуси, 16 артилер. і мінометних бригад, бл. 50 різних полків і 100 окремих піх. батальйонів (всього бл. 1 млн вояків). У Ставці Верховного Головнокомандування наступальна операція на Берлін була переважно визначена ще в листоп. 1944, уточнювалася в процесі Вісло-Одерської наступальної операції 1945, Сх.-Прусської та Померанської операцій. Директивою 1-му Укр. фронту наказувалося: розгромити угруповання противника в р-ні м. Котбус і південніше Берліна; ізолювати гол. сили групи армій «Центр» від берлінського угруповання військ і цим забезпечити з пд. удар 1-го Білорус. фронту. 18 квіт. 1-й Укр. фронт отримав наказ наступати на Берлін з пд., щоб полегшити прорив військам 1-го Білорус. фронту, які «загрузли» в боях на Зеловських висотах. Переборюючи запеклий опір ворога, війська 1-го Укр. фронту 18 квіт., а війська 1-го Білорус. фронту 19 квіт. прорвали оборонні смуги противника і 23 квіт. увійшли до околиць Берліна, а наступного дня з’єдналися на пд.-сх. від Берліна. 24 квіт. війська 1-го Укр. фронту форсували р. Ельба і зустрілися з амер. військами в р-ні Торгау. Війська 2-го Білорус. фронту перейшли в наступ 20 квіт. і 25 квіт. прорвали гол. смугу оборони ворога південніше Штеттіна (нині Щецін, Польща). 25 квіт. війська 1-го Білорус. та 1-го Укр. фронтів зустрілися західніше Берліна в р-ні Кетцина. Після жорстоких вуличних боїв 26–28 квіт. берлінське угруповання було розчленоване рад. військами на 3 ізольовані частини. 30 квіт. було взято рейхстаг, 2 трав. гарнізон Берліна склав зброю, а 8 трав. представник Головнокомандування ЗС нацистської Німеччини підписав у Берліні акт про беззастережну капітуляцію.