Форми пізнавання та використання економічних законів.

Існують дві основні форми пізнання та використання економіч­них законів: емпірична, коли люди, не знаючи сутності економіч­них законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності, та наукова, коли люди, пізнавши і роз­кривши сутність економічних законів, використовують їх свідо­мо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.

Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж еко­номічні закони. внутріш­ньо необхідний, сталий, суттєвий зв'язок між економіч­ними явищами та процесами, що виражається за допомо­гою економічних законів, набуває відображення у взає­мозв'язку певних економічних категорій. Вони теоретично відображають не лише окрему сторо­ну системи виробничих відносин, а й її зв'язок з відпо­відною стороною системи продуктивних сил

П8.Поняття власності, суть відносин власності, право та економічний зміст власності.

Соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується не в системі зв'язків "людина — річ", а в площині взаємодії "людина — людина" з приводу при­власнення об'єктів власності.

Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднан­ня об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспіль- ний спосіб оволодіння річчю.

Власність — це сукупність відносин між суб'єктами гос­подарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Варто зауважити, що категорія "привласнення" породжує свій антипод — категорію "відчуження.

Відчуження — це позбавлення суб'єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об'єктом влас­ності.

Отже, процес привласнення і відчуження — це дві діалектичні сторони сутності відносин власності.

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин (див. рис. 3.8):

• відносини з приводу привласнення об'єктів власності;

• відносини з приводу економічних форм реалізації об'єк­тів власності (тобто одержання від них доходу);

• відносини з приводу господарського використання об'єктів власності.

Відносини власності виявляються через суб'єкти та об'єк­ти власності.

Об'єкти власності — це все те, що можна привласнити чи відчужити:

Суб'єкти власності — це персоніфіковані носії відносин власності:

Власність має і правовий аспект, виступаючи як юридична категорія. Юридичний аспект власності реалізується через пра­во власності

Право власності — це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юри­дичних осіб, які складаються між ними з приводу привлас­нення й використання об'єктів власності.

Право власності визначається ще з часів римського права трьома основними правочинностями — володіння, користуван­ня і розпорядження.

Суб'єкти, які тимчасово отримують право на володіння і користування чужою власністю (наприклад, орен­дар) без права на розпорядження, не є повними власниками.

П.9 Зміст відносин власності в капіталістичному суспільстві. Суть капіталу. Постійний та зміний капітал.

Під капіталом розуміють суму коштів, необхідних для започаткування та здійснен-ня будь-якої підприємницької діяльності

Постійний капітал — частина фізичного капіталу, яка бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, є при цьому фактором виробництва, але не залучається до процесу збільшення вартостей, не змінює величини своєї вартості і відповідно не створює додаткової вартості, а переноситься конкретною працею на новостворений продукт у формі амортизації.

Змінний капітал — частина капіталу, авансована на придбання робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює своєю працею завдяки синергічному ефекту додаткову вартість.

К. Маркс уперше поділив капітал на постійний (с) і змінний (V). Змінний капітал у вигляді номінальної заробітної плати належить до поточних затрат виробництва капіталіста.

Частина капіталу, яка витрачається на придбання засобів виробництва, утворює

постійний капітал, інша частина, яка спря-мовується на залучення робочої сили, утво-рює змінний капітал.

В залежності від мети використання та характеру кругообігу капіталу пос-тійний капітал розподіляється на:

1.         Основний капітал – частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

2.         Оборотний капітал – частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання предметів праці та оплату праці найманої робочої сили.