2.Вплив неадекватного батьківського ставлення до дитини.

Виокремлюють такі причини неадекватного ставлення до дити1.неусвідомлюваність;2 психолого- педагогічна некомпетентність батьків;3.особистісні особливості батьків, система цінностей і переконань;

4.особливості взаємин подружжя чи інших членів сім'ї, що проек­туються на дитину.

В.Гарбузов, А.Захаров, Д.Ісаєв описують типи неправильного виховання, які практикуються батьками дітей, хворих неврозами.

1.Неприйняття, емоційне відторгнення – неприйняття індивідуальних особливостей дитини, спроба «покращення», «корекції» вродженого вродженого типу реагування у поєднанні з жорстоким контролем.В окремих випадках неприйняття може проявитися у відмові від дитини, відання її в інтернат.Таке ставлення спостерігається у самотніх мам, які виховують рідних чи прийомних дітей, у сімях, де дитина народилась «випадково» чи «невчасно».

2. Гіперсоціалізуюче виховання проявляється у тривожно-недовірливій концентрації батьків на стані здоров'я дитини, її соціальному статусі серед друзів.Такі батьки прагнуть до багатопрофільного навчання й розвитку дитини, але при цьому це враховують або недооцінюють реальні психофізичні особливості й можливості ди­тини.

Егоцентричне виховання - „кумир сім'ї", „маленький", „єдиний" - призводить до надмірної уваги всіх членів сім'ї до дити­ни, інколи на шкоду іншим дітям чи членам сім'ї.

4. Бездоглядність - дитина поза полем зору батьків. При цьому по­треби в одязі й харчуванні дитини задовольняються, проте її духовні інтереси, захоплення, навчання й поведінка залишаються поза увагою батьків. До цього ж типу відноситься формальне виховання.

5. Жорстоке звернення до дитини, яке супроводжується фізичними покараннями навіть за найменші прорахунки. У дитини у такому разі формується страх перед батьками, жорстокість.

3. Надмірна вимогливість - батьки намагаються дати дитині грун­товну освіту, розвинути її здібності, від неї вимагають високих резуль­татів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей.

Цікаву класифікацію типів ставлення батьків до дітей розробив П. Лесгафт він аналізує позитивні і негативні системи виховання дітей у сімях та простежує як результати цього виховання позначаються на долях людей у дитячому і дорослому віці:

1.Лицемірний – якщо в сімї не звертають уваги на дітей, ігнорують їх потреби.

2.Честолюбивий - якщо батьки постійно захоплюються своїми дітьми, вважають їх зразком досконалості, то вони виростають егоїстичними.

3. Добродушниш - у сім'ях, де взаємовідносини між батьками гар­монійні й будуються на основі любові й поваги, діти, досягнувши зрілості, вирізняються добросердечністю та глибиною мислення

4. Затурканий - коли батьки постійно невдоволені дитиною, крити­кують, засуджують її, звинувачують у всьому, ті у відповідь починають здійснювати зухвалі вчинки, проявляти неслухняність. Дитина росте руйнівником, емоційно нестійкою, в ній живе гнів та образа.

5. Якщо батьки занадто оберігають дитину, задовольняють кожну її примху і ще в дорослому віці ставляться до неї як до немовляти, пере­шкоджаючи її самостійності, гальмуючи прояви її ініціативності, то цим самим вони обмежують її розумову й фізичну активність. Внаслідок такого виховання дитина виростає лінивою, соціально незрілою.

6. Якщо матеріальні труднощі не впливають па ставлення батьків до дітей, то вони виростають працьовитими, спокійними й скромними. Якщо ж низький рівень життя відображається на сімейному кліматі, то діти почуваються покинутими, нещасними, дивляться в майбутнє з пе­симізмом.

У вітчизняній літературі запропонована широка класифікація стилів сімейного виховання підлітків з акцентуаціями характеру і психопатіями а також вказується який тип батьківського ставлення сприяє виникненню тієї чи іншої аномалії розвитку.

Гіпопротекція: недостність опіки й контролю за поведінкою дити-нщ яка доходить інколи до повної байдужості, частіше проявляється як нестача уваги й турботи про фізичний і духовний розвиток підлітка.

Домінуюча гіперпротекція: увага і турбота про підлітка поєднується з дрібним контролем, заборонами, що посилює несамостійність, безіні­ціативність, нерішучість, невміння постояти за себе.

Спотворююча гіперпротекція: виховання за типом „кумир сім'ї", потакання усім бажанням дитини, надмірне обожнення, і як результат надмірно високий рівень прив'язаності дитини, нестримне прагнення до лідерства,

Емоційне відсторонення: ігнорування потреб підлітка, нерідко жор­стоке ставлення до нього. Приховане емоційне відсторонення прояв­ляється у глобальному незадоволенні дитиною, постійним відчуттям батьків, що вона не „та", не „ така".

Підвищена емоційна відповідальність: невідповідні вікові й реальним можливостям дитини вимоги почуття обов'язку, порядності, чесності, покладання на підлітка відповідальності за життя й благополуччя близь­ких, очікування значних успіхів в житті - все це поєднується з ігнору­ванням реальних потреб дитини.В умовах такого виховання підлітку насильно приписується статус „голови сім'ї" зі всіма вимогами піклування й опіки „мами-дитини". У підлітків з істероїдною акцентуацією об'єкт опіки швидко починає викликати ненависть і агресію.

Найбільшу небезпеку для здоров'я дитини становить непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, оскільки непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу.Найпоширенішими формами порушень поведінки унаслідок непослідовного типу ставлення батьків до дитини є :

1.рухова розгальмованість - виявляється у непосидючості, надмірній рухливості, що пов'язано з нездатністю зосередитись. Результат - низь­ка успішність;

2.втечі з дому, що характерно для хлопчиків віком від 7 до 13-16 років. Мотиви: страх перед покаранням, раптова зміна настрою тощо;

" страхи - можуть бути короткочасними (10-20 хв). У такому ви­падку у пригоді стане заспокійлива бесіда. Бувають тривалі страхи.У результаті діти стають дратівливими, плаксиви­ми;

3.страх перед власною фізичною неповноцінністю пов'язаний з необгрунтованою впевненістю у наявності в себе певної фізичної вади. Найчастіше виявляється у підлітковому віці у дівчат. Бони знаходять дефекти на обличчі, вади фігури;

4.заїкання - виявляється у період емоційного напруження і спричи­няє страх вимови. Діти дратуються, ображаються, в них пригнічений настрій, вони усамітнюються, їм необхідне відчуття підтримки й лю­бові;

5.мотивами розладу апетиту є бажання схуднути, звернути на себе увагу, реакція на розлуку з рідними;

6.фантазування - притаманне всім віковим групам, але якщо воно триває довго, це призводить до зниження інтелектуальної діяльності;

7.патологічні захоплення - характеризуються одержимістю або над­мірною інтенсивністю, незвичністю, супроводжуються великими вит­ратами часу і сил.

8. тютюнопапіння - одна з найрозповсюдженішнх шкідливих зви­чок. Підлітки інколи не приховують від батьків свою паталогічпу звич­ку і палять у їхній присутності, незважаючи на заборону. У цьому вияв­ляється бажання звільнитися від опіки й контролю з боку старших (реакція емансипації). Поступово шкідлива звичка перетворюється на залежність;

9.зловживання алкоголем, ранній (дитячий та підлітковий) алко­голізм. Учень вживає алкоголь переважно у святкові дні. Під час пер­шого вживання алкоголю більшість підлітків відчувають огиду або бай­дужість і тільки близько 24% - задоволення. Подальше вживання алко­голю залежить від ставлення до нього інших, зокрема батьків.