Висновок

Норма літературної мови в її конкретному iсторичному виявi є центральним поняттям теорії культури мови. Це одна з найскладніших проблем, багатовимірність якої визначається як iсторичними, культурно-соціологічними, так і власне лінгвістичними факторами.

Стабільність як одна з ознак мовної норми найменше виявляється у лексиці, яка через безпосередній зв’язок з дійсністю постійно реагує на зміни у суспільному житті.

Попри те, що про мовну норму писало чимало науковців, дослідження показало, що вона і далі залишається каменем спотикання журналістів, причому як місцевого, так і загальноукраїнського рівнів.

Здійснивши лексичний аналіз журналістських текстів в обраних ЗМІ, ми визначили частотність різнотипних помилок. Відтак виявлено, що найпоширенішим порушенням лексичної норми є вживання лексичних росіянізмів, які мають руйнівний вплив на структуру української мови. Це пов’язано із двомовністю більшості журналістів та масовим поширенням російськомовних матеріалів на теренах українського інформаційного простору.

Ще однією причиною помилок є звукова близькість паронімів та омонімів. Вони можуть бути як засобом увиразнення мови ЗМІ, так і підкреслювати незнання журналістами справжнього значення слова. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому, щоб їх уникати, журналістам варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

Використання синонімів дає працівникам ЗМІ змогу висловлюватись одночасно і точно, і художньо, є показником широких художньо-творчих можливостей мови автора і його тексту. Однак в українській мові виділяють семантичні, стилістичні та семантично-стилістичні синоніми, які відрізняються значеннєвими відтінками, семантичним обсягом і емоційно-експресивним забарвленням. Тому журналісти повинні бути компетентними і розуміти відмінності між словами у синонімічному ряді.

Слова іншомовного походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови. Але часто журналісти вдаються до надуживання іншомовної лексики через недостатнє знання словесного багатства рідної мови. Щоб цього уникати, працівники ЗМІ повинні замінювати іншомовні слова українськими відповідниками або подавати визначення невідомого слова в тексті.

Зі стилістичною метою в журналістських матеріалах широко використовуються діалектизми. Проте їх невмотивоване вживання розхитує літературні норми та знижує рівень культури мовлення. Працівникам медіа необхідно уникати цього, щоб не допускати засмічення мови і зниження її стилів.

Узагальнюючи результати дослідження, ми запропонували раціональні шляхи вдосконалення процесу грамотного написання журналістських матеріалів. Адже зважаючи на величезні можливості вибору лексичних засобів української мови, висловлювати свої думки неодноманітно, виразно й оригінально є цілком реальним завданням для тих працівників засобів масової, які постійно збагачують свій лексичний запас і по-справжньому шанують українське слово.