
- •1. (4) Методологічні основи ландшафтної екології
- •2. Співвідношення понять „фація“ і „геохімічна ячейка“
- •3. Сільськогосподарські ландшафти
- •5. Поняття «урочище». Класифікація урочищ.
- •6. Лісогосподарські ландшафти
- •7. Поняття „ландшафтна сфера“. Значення сучасної ландшафтної науки. Місце в системі наук.
- •8. Ландшафтні місцевості. Критерії їх виділення.
- •9. Селітебні ландшафти.
- •10. Етапи розвитку ландшафтної географії. Зародження і розвиток ландшафтно-екологічного напрямку.
- •11. Загальне та регіональне розуміння терміну ландшафт.
- •12. Гірничопромислові ландшафти.
- •13. Сутність ландшафтно-екологічного напрямку дослідження.
- •14. Співвідношення індивідуальних і типологічних ландшафтних одиниць
- •15. Рекреаційні ландшафти.
- •16. 19. Системно-синергетична парадигма
- •17. 20. Закономірності диференціації ландшафтної сфери
- •72. До відхилень від зональності ведуть азональні чинники:
- •18.75. Концепція природно-господарської територіальної системи (пгтс)
- •21.Ландшафтно-екологічне прогнозування.
- •23. Фізико-географічне районування і ландшафтна структура регіонів.
- •24.Соціально – економічні функції геосистем та антропогенні навантаження.
- •25. Сутність геосистемной концепції.
- •26. Функціонування геосистем. Енергетичні чинники функціонування. Процеси функціонування.
- •27. Поняття пгс. Класифікації сучасних пгс.
- •28. Становлення і сутність синергетичної концепції.
- •29.Біохімічний колооберт як основа функціонування.
- •32. Динаміка геосистем.
- •45. Принцип ландшафтно-антропогенного сумісництва.
- •30. Антропогенна регуляція пгс.
- •35. Стани геосистем, їх класифікації.
- •36. Геоекологічні принципи проектування пгс.
- •37. Компонент ландшафту
- •38. Генезис геосистем. Генетичні ряди ландшафтів.
- •39. Потенціал ландшафту
- •40. Поняття компонент. Властивості компонентів.
- •41. Еволюція геосистем. Чинники еволюційного розвитку.
- •43. Системостворюючі зв’язки.
- •44. Поняття стійкості геосистем. Типи стійкості.
- •46. Ієрархія птк і (70).52 морфологічна структура ландшафту
- •47. Проблема саморегуляції і стійкості геосистем.
- •48. Ландшафтне планування і моделювання. Концептуальні моделі.
- •49. Основні організаційні рівні геосистем.
- •50. Саморозвиток ландшафтних систем. Метахронність ландшафтних компонентів. Вік ландшафтних систем.
- •53. Інформаційні можливості та геоактивні властивості ландшафту.
- •54.Стійкість ландшафту до техногенних навантажень.
- •56. 59. 61. Вчення про антропогенні ландшафти
- •62. Ландшафтний профіль і його побудова.
- •63. Глобальні геоекологічні проблеми як фонові зміни ландшафтної структури.
- •65. Ландшафтна карта і її аналіз.
- •66. Фізико-географічне районування та систематика антропогенних екосистем.
- •67. Ландшафтні територіальні структури їх типи.
- •69. Систематика ландшафтних комплексів.
- •71. Екологічна оцінка ландшафту. Визначення ландшафтно-екологічного потенціалу.
- •73. Сучасні методи ландшафтних досліджень
- •74. Оцінка антропогенного навантаження на геосистеми.
44. Поняття стійкості геосистем. Типи стійкості.
Стійкість геосистем - це здатність геосистеми підтримувати свою структуру незмінно. Типи стійкості геосистем: інертність, пластичність, відновлюваність.
Інертність геосистем - це здатність геосистем при зовнішній дії зберігати свій вихідний стан на протязі деякого часу. Інертність геосистем залежить від інертності всіх її геокомпонентів.
Пластичність - це здатність геосистем підлаштовуватися під зовнішній стрессор в рамках існуючих геосистем. Залежить від пластичності її геокомпонентів. Приклад, буферність грунтів, пластичність біоти (на рівні популяції, на фенотипічному рівні і на рівні життєвої стратегії).
Відновлюваність геосистем - це здатність геосистем після зняття зовнішньої дії повертатися у вихідний стан. Залежить від відновлюваності її компонентів, від здібності геосистем до самоочищення.
Відмова геосистем - це вихід геосистем з рівноваги під дією зовнішнього чинника. Типи відмов геосистем залежать від того який показник геосистеми вийшов із стану рівноваги.
46. Ієрархія птк і (70).52 морфологічна структура ландшафту
Основні організаційні рівні:
- Глобальний (Планетарний) - географічна оболонка, ландшафтна сфера, територіальні (сухопутні) і аквальні (водні комплекси);
- Регіональний - фізико-географічні країни, області, райони;
- Топологічний (місцевий) – вивчаються фації, урочища, місцевості (морфологічні частини ландшафту).
Морфоструктура ландшафту.
58. Найменша одиниця ландшафту - фація. Термін „фація“ введений Л.С.Бергом в 1945 р. Фація - найменший геокомплекс, що характеризується найбільшою однорідністю всіх природних компонентів. Н.А.Солнцев всі фації розділив на
- корінні - це елементарні ПТК, в яких біогенний компонент (рослинність) якнайповніше відповідає умовам місцезростання, отже це непорушені елементарні комплекси;
- похідні - це елементарні ПТК, в яких порушений біогенний компонент (унаслідок антропогенних або природних стихійних процесів).
Типи місць розташування:
1) Фація може займати форму мікрорельєфу (фація невеликого старичного пониження в заплаві річки з хвощовою рослинністю на торфяно-глеєвих ґрунтах).
2) Фація займає частину мікроформи рельєфу (фація центральної частини невеликої западини на моренній рівнині з певною рослинністю і ґрунтами).
3) Фація займає частину мезоформи рельєфу (фація верхньої частини схилу з певною рослинністю і ґрунтами).
4) Фація займає весь елемент мезоформи рельєфу (фація схилу південної експозиції зростаючого яру з певною рослинністю і ґрунтами).
Фація - це елементарний ПТК що відокремився на поверхні ландшафтної сфери під впливом біологічного і географічного кругообігів і що характеризується стійкістю певних тимчасових і просторових інтервалів.
Урочище - це система генетично (один генезис) і динамічно (один фізико-хімічний процес) зв'язаних фацій в межах мезоформи рельєфу.
Фації пов'язаного ряду фацій називаються підурочищем.
Урочища бувають прості (якщо елемент рельєфу зайнятий не більше ніж однією фацією) і складні (більш ніж одна фація).
Малюнок
Типи місць розташування, які може займати урочище:
1) Пов'язано з позитивними формами рельєфу;
2) Пов'язано з негативними формами рельєфу (балки, лощини, урочища яру);
3) Приурочені до відносно вирівняним або схилових територій (урочище тераси, урочище заплави, урочище плакорних рівнин);
4) Ботанічна точка зору, тобто урочище відокремлюється під впливом рослинності.
По мірі значущості в ландшафтній структурі, згідно К.С.Пашканга, урочища розділені на:
- основні, серед яких виділяють фонові (домінантні) і субдомінантні;
- доповнюючі (рідкі і унікальні реліктові).
У зв'язку з генезисом, Ф.Н.Мільков урочища підрозділив на 3 типи:
І - характерні - найчіткіше відповідають умовам;
ІІ - рідкі - одиничні, реліктові;
ІІІ - пануючі - максимально поширені за площею.
Місцевість - найбільш крупна одиниця ландшафту, яка утворилася в результаті поєднання певних урочищ, що мають один тип господарського використання.