88. Поняття та правова природа заповіту. Види заповітів.

Заповіт — це особисте розпорядження фіз. ос. на випадок своєї смерті. Діє принцип свободи заповіту. Право на заповіт має фіз. особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Форма заповіту — заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується іншою особою у її присутності і цей підпис засвідчується нотаріусом із зазначенням причин, з яких текст заповіту не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами. Якщо заповідач через фіз. вади не може сам прочитати заповіт, його посвідчення повинно відбуватися при свідках. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Спеціальні правила передбачені для двох видів заповіту: 1) заповіт з умовою — заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови як пов’язаної так і неповязеної з її поведінкою. Умова, зазначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Умова, зазначена за у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Недійсність заповіту — заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

89. Виконання заповіту.

90. Спадковий договір.

Однією з новел ЦК є спадковий договір. Спадковий договір — це договір, за яким одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і у разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один з подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фіз. або юр. ос. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Предметом спадкового договору може бути майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також те, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Спадковий договір має: 1) основну мету – це визначення юридичної долі належного відчужувачу майна на випадок смерті власника; 2) додаткову мету – це зустрічне надання у вигляді визначених дій майнового і немайнового характеру, що мають бути вчинені набувачем. Істотними умовами є його предмет, яким виступає майно відчужувача, та умови вчинення дій на виконання його особистого розпорядження.. Основним предметом є передача у власність набувача майна, яке належить відчужувачеві і переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача. Це можуть бути індивідуально визначені речі або речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно. Форма укладається у письмовій формі, підписується сторонами у присутності нотаріуса і підлягає нотаріальному посвідченню за місцем перебування основної частини спадкового майна. Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність його реєстрації у відповідному реєструвальному органі після смерті відчужувача. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення спадкового договору він визнається нікчемним. Сторони спадкового договору є відчужувач і набувач. Відчужувачем може бути одна або кілька фізичних осіб – подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фіз. або юр. ос. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який його посвідчив, накладає заборону відчуження. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним. Відчужувач має право призначити особу, яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. Спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача, набувача або осіб, які здійснюють контроль за виконанням такого договору. За життя відчужувача спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Після смерті відчужувача спадковий договір може бути розірвано на вимогу осіб, які здійснюють контроль за виконанням такого договору. На вимогу набувача спадковий договір може бути розірвано судом як до смерті, так і після смерті відчужувача.

1. Поняття та предмет цивільного права.—1

2. Принципи та методи цивільно-правового регулювання.—1

3. Акти цив. Зак-ва. Дія цив. законодавства у часі, просторі та за колом осіб.—1

4. Здійсн. цив. прав і виконання цив. обов'язків. Межі здійснення цив. прав.—2

5. Форми та способи захисту цивільних прав та інтересів.—2

6. Правоздатність і дієздатність фізичної особи як учасника цивільних правовідносин. Види цивільної дієздатності фізичної особи.—2

7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.—3

8. Інститут опіки й піклування у Цивільному кодексі України.—3

9. Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування людини.—4

10. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи—4

11. Поняття та ознаки юридичної особи.—5

12. Види юридичних осіб.—5

13. Порядок та способи утворення юридичних осіб.—5

14. Припинення юридичної особи.—6

15. Речі як об'єкти цивільних правовідносин.—6

16. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин.—6

17. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин.—7

18. Поняття, види та умови дійсності правочинів.—7

19. Недійсні правочини. Правові наслідки недійсності правочину.—7

20. Поняття та види представництва у цивільному праві.—8

21. Поняття, форма та зміст довіреності.—8

22. Поняття та види строків у цивільному праві.—9

23. Позовна давність.—9

24. Поняття та зміст права власності.—9

25. Підстави набуття та припинення права власності.—10

26. Право власності на землю.—10

27. Право вл-ті на житло. Підстави набуття та припин. права вл-ті на житло—11

28. Форми та види права власності.—11

29. Спільна сумісна власність. Особл. здійснення пр. сп. сумісної власності.—11

30. Спільна часткова вл-ть. Особл. здійснення пр. сп. часткової власності—11

31. Цивільно-правові способи захисту права власності.—12

32. Речові права на чуже майно.—12

33. Право інтел. власності на літературний, художній та інший твір (АП).—13

34. Право інтел. власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.—13

35. Поняття та види зобов'язань.—14

36. Поняття та принципи виконання зобов'язань.—14

37. Неустойка як вид забезпечення зобов'язань.—14

38. Порука як вид забезпечення зобов'язань—15

39. Гарантія як вид забезпечення зобов'язань.—15

40. Застава як вид забезпечення зобов'язань.—15

41. Завдаток як вид забезпеч. викон. зобов'язань, його відмінність від авансу—15

42. Підстави припинення зобов'язань.—16

43. Поняття та функції цивільно-правової відповідальності.—16

44. Форми та види цивільно-правової відповідальності.—16

45. Поняття та види цивільно-правового договору.—17

46. Порядок укладання цивільно-правового договору.—17

47. Зміна й розірвання цивільно-правового договору.—17

48. Поняття та предмет договору купівлі-продажу.—17