- •49. Права та обов'язки сторін за договором купівлі-продажу.
- •50. Поняття, особливості та зміст договору поставки.
- •51. Поняття, особливості та зміст договору міни(бартеру).
- •52. Поняття, предмет та форма договору дарування.
- •53. Поняття, форма та зміст договору ренти. Види ренти.
- •54. Поняття, форма та зміст договору довічного утримання (догляду).
- •55. Поняття, предмет та зміст договору найму (оренди). Договір піднайму.
- •56. Договір прокату.
- •57. Правова природа договору найму (оренди) транспортного засобу.
- •58. Поняття та особливості договору найму (оренди) земельної ділянки.
- •59. Поняття, предмет, форма договору найму (оренди) житла.
- •60. Правова природа договору позички.
- •61. Поняття та зміст договору підряду.
- •62. Поняття та особливості договору побутового підряду.
- •63. Поняття та особливості договору будівельного підряду.
- •64. Підряд на проектні та пошукові роботи.
- •65. Поняття та правова природа договору про надання послуг.
- •66. Поняття та види договору перевезення (загальні положення).
- •67. Поняття, форма та зміст договору транспортного експедирування.
- •68. Поняття, форма та зміст договору зберігання.
- •69. Поняття та особливості договору складського зберігання.
- •70. Поняття, предмет та форма зміст договору страхування.
- •71. Правова природа договору доручення.
- •72. Поняття та зміст договору комісії та умови його виконання.
- •73. Поняття, предмет та форма дог. Управління майном. Зміст договору управління майном.
- •74. Поняття, форма та зміст договору позики.
- •75. Правова природа кредитного договору.
- •76. Поняття, форма договору банківського вкладу. Види банківських вкладів.
- •77. Поняття та зміст договору банківського рахунку.
- •78. Види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
- •79. Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди.
- •80. Зобов'язання, що виникають внаслідок вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
- •81. Зобов'язання, які виникають внаслідок рятування життя, майна фізичної або юридичної особи.
- •82. Зобов'язання, які виникають внаслідок створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
- •83. Підстави та умови виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди.
- •84. Зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
- •85. Поняття та види спадкування. Час і місце відкриття спадщини. Право на спадкування та усунення від цього права.
- •86. Прийняття та відмова від спадщини. Оформлення прав на спадщину.
- •87. Черговість спадкування за законом та порядок її зміни. Спадкування за правом представлення.
- •88. Поняття та правова природа заповіту. Види заповітів.
- •89. Виконання заповіту.
- •90. Спадковий договір.
- •49. Права та обов'язки сторін за договором купівлі-продажу.—18
- •50. Поняття, особливості та зміст договору поставки.—18
85. Поняття та види спадкування. Час і місце відкриття спадщини. Право на спадкування та усунення від цього права.
Спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фіз. ос., яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування є загальним (універсальним) правонаступництвом, оскільки права та обов'язки померлого переходять до спадкоємців одночасно як єдине ціле. Спадкоємець не може прийняти лише частину прав, а від інших відмовитися. Це — безпосереднє правонаступництво, оскільки спадкоємці одержують права та обов'язки безпосередньо після померлого на підставі акта прийняття спадщини. Спадкування регулює ЦК, ЗУ "Про нотаріат". У судовій практиці застосовується також ПП. ВСУ "Про практику розгляду судами Укр. справ про спадкування". Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фіз. ос., які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юр. ос. та інші учасники цивільних відносин. Право на спадкування виникає й у день відкриття спадщини. Відкриття спадщини — це виникнення спадкових правовідносин при настанні певних юридичних фактів: а) смерті особи; б) оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. На день відкриття спадщини визначається кількість спадкоємців і склад спадщини. З часу відкриття спадщини починають обчислюватися строки на прийняття або відмову від неї. До спадкування застосовується законодавство, що діяло в момент відкриття спадщини. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Місце відкриття спадщини — останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна. Нотаріуси за місцем відкриття спадщини приймають заяви спадкоємців про прийняття спадщини або про відмову від неї, видають останнім свідоцтво про право на спадщину. Усунення. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.