11. Урок як основна організаційна форма навчання у суч. школі. Структура, типи та види уроку.

Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів. Загальні вимоги до уроку такі:

• проведення уроку на основі сучасних наукових досяг­нень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;

• проведення уроку на основі методик гуманних дидак­тичних концепцій;

• особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнаваль­ної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, на­хилів, здібностей та життєвих настанов;

• встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлю­ються учнями;

• зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;

• актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;

• логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;

• ефективне застосування сучасних дидактичних за­собів, особливо — комп'ютерних;

• тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особис­тим досвідом учня;

• формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяль­ності;

• формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;

Класифікацій уроків є десятки. Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчиз­няній дидактиці.

Структура уроку за Лернером: в основу поклав логіку засвоєння матеріалу; типи уроків визначав за домінуючою ланкою:

1.Урок засвоєння нових знань.

2. Урок формування умінь і навичок..

3. Урок повторення та закріплення

4. Урок узагальнення та систематизації

5. Контрольно-перевірочний урок

6. Комбінований урок

Структура уроку за Махмутовим: пропонує розглядати постійну та змінну структуру уроку.

Структура уроку за Оніщуком залежить від його типології, що визначається головною дидактичною метою, а ефективність її відпрацювання – від сполучення методів, прийомів та засобів навчання на кожному його етапі:

1. Урок засвоєння нових знань

2. Урок засвоєння умінь та навичок

3. Урок застосування знань, умінь і навичок

4. Урок узагальнення та систематизації знань

5. Урок перевірки та корекції знань, умінь і навичок

6. Комбінований урок

Структура уроку за Безпалько: в основу кладе компоненти соціального досвіду:

1. Урок засвоєння наукових знань

2. Урок засвоєння практичних умінь

3. Урок комплексного застосування отриманих знань і умінь

4. Урок творчого застосування засвоєних знань і умінь

Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню. До нестандартних уроків належать:

1. Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції;

2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.

3. Уроки міжпредметні. Мета їх — «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси).

5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми)

7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр).

12. Методи навчання як дидактична категорія, класифікації методів навчання

Метод - це спосіб просування до очікуваного результату. Навчання - взаємодія вчителя і учня, з метою передачі та засвоєння соціального досвіду. Метод навчання - це спосіб і взаємодія вчителя з учнем, з метою передачі соціального досвіду. До складу методів входять: 1.прийом - основний компонент методу навчання, що спрямований на рішення більш простої задачі. Він містить у собі дію, як елемент діяльності, ціль якого не поділяється на більш прості., 2. дії бувають:- сенсорні, - розумові, - вольові, - вербальні. 3. операції - це спосіб здійснення дії. Функції методів навчання:

1. спонукальна - спрямована на розвиток інтересу дітей до матеріалу, що вивчається та процесу його засвоєння.

2. навчальна

3. розвиваюча - служить формуванню механізму, в основі якого лежить вихід за межі досягнутого і відомого.

4. виховна - реалізується в співробітництві учасників педагогічного процесу. Ця функція пропонує кожній із сторін виконання певних ролей і кожна із сторін вимагає поважного ставлення до себе.

5. контрольно-коригуюча - забезпечує визначення рівня якості реалізацій всіх попередніх функцій і коригує їх.

Класифікація методів навчання:

У залежності від кількості ознак, покладених в основу класифікацій методів навчання, вони називаються моно-, бі-, три-, тетра- і т.д. класифікації. До монокласифікацій:

За джерелом знань методи навчання поділяються на словесні (джерело - слово), наочні (образ), практичні (дія).

За шляхом засвоєння (пізнання): індуктивний (від часткового до загального), дедуктивний (від загального до частки) і традуктивний (за аналогією);

За дидактичними цілями, методи засвоєння знань, формування умінь І навичок, застосування, закріплення, перевірки та контролю знань, умінь і навичок;

За пізнавальною активністю учнів: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький;

За рівнем засвоєння матеріалу, такі, що сприяють первинному його засвоєнню (інформаційно-розвиваючі та пошукові), та такі, що сприяють закріпленню й удосконаленню набутих знань (усілякі вправи);

До бікласифікацій відноситься класифікація методів навчання за ступенем активності вчителя та самостійності учнів. До трикласифікацій можна віднести класифікацію методів навчання за дидактичною метою і відповідними їй діяльностями вчителя й учнів.

1. Комунікативний метод призначений для передачі та засвоєння готових знань. Формою реалізації цього методу може бути усний виклад, бесіда, робота з книгою.

2. Пізнавальний метод використовується з метою придбання знань шляхом спостережень, моделювання, демонстрації й ін., у ході яких відбувається самостійне осмислення, аналіз, узагальнення, систематизація матеріалу, що вивчається. До цього методу належать робота з наочним приладдям,спостереження.

3. Перетворюючий метод спрямований на засвоєння та творче застосування умінь і навичок. Цей метод реалізується шляхом вирішення задач, виконання вправ, лабораторних та практичних робіт.

4. Систематизуючий метод використовується для узагальнення та систематизації вивченого матеріалу.

5. Контрольний метод націлений на виявлення якості засвоєних знань і умінь та їх корекцію в разі потреби. Діяльність учнів полягає у виконанні контрольних і самостійних робіт, практичних завдань, відповідей на поставлені питання.

До полікласифікацій належать три групи методів:

1.Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

- Словесні, - наочні, - практичні, - Індуктивні, - дедуктивні; - репродуктивні, - проблемно-пошукові (аспект мислення); - Методи самостійної роботи,під керівництвом учителя

2.Методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності:

- Методи збудження інтересу до навчання;

- Методи створення поля інтелектуальної заборгованості та відповідальності в навчанні.

З. Методи контролю й самоконтролю в навчанні:

- Методи усного контролю;- Методи письмового контролю;- Метод лабораторно-практичного контролю.