
- •Ткм і матеріалознавство
- •4.Класифікація та маркування вуглецевих сталей
- •5.Чавуни: структура, властивості , призначення, маркування.
- •7.Діаграма стану системи сплавів залізо-вуглець
- •8, 24. .Леговані сталі. Класифікація та маркування легованих сталей
- •9, 26. Основні види термічної обробки.
- •10.Алюміній та його сплави: ковкі, деформівні, високоміцні, ливарні; призначення, маркування.
- •13.Основні методи обробки різанням. Види рухів у металорізальних верстатах.
- •14.Шліфування. Схеми шліфування.
- •Абразивний інструмент. Зернистість, зв'язка і твердість інструменту.
- •15. Перетворення сталі при охолодженні.
- •16. Перетворення в загартованій сталі при нагріванні. Відпуск та старіння.
- •Старіння сталі
- •18. Способи зміцнення робочих поверхонь деталей машин.
- •19. Хіміко-термічна обробка сталі. Цементація в твердому карбюризаторі
- •20. Вплив легуючих елементів на структуру та фізико-механічні властивості сталей.
- •Вплив легуючих елементів на структуру та властивості сталі
- •21. Сплави на основі міді, що використовуються в автомобілебудуванні, їх коротка характеристика.
- •22. Вимоги до вибору матеріалів
- •25 .Азотування і нітроцементація сталі.
- •27. Відпуск сталі. Вплив на структуру і властивості.
- •28.Хонінгування. Суперфініш.
- •30. Хромонікелеві нержавіючі сталі.
8, 24. .Леговані сталі. Класифікація та маркування легованих сталей
Легованою називається сталь, в якій, крім заліза і нормальної для вуглецевих сталей кількості постійних домішок, містяться елементи, які спеціально вводяться для отримання певної структури та властивостей. Хімічні елементи, що спеціально додаються в сталь, називаються легуючими. В якості легуючих елементів використовуються Сг, N4, Мп, 8і, \¥, Мо, V, Ті, Со, А1, а також Мп та 8 і — при вмісті кожного більше 0,8-1%.
Основною метою легування є зміна будови та фізико-механічних властивостей сталі, головним чином підвищення міцності при специфічних умовах роботи деталі. Легуванням можна підвищити твердість сталі, опір зносу та корозії, а також надати ряд інших фізичних та хімічних властивостей, наприклад, властивість працювати в умовах високих та низьких температур, високого та низького тиску, різноманітних агресивних середовищ. В більшій мірі переваги легованої сталі проявляються після її термічної обробки.
Властивості сталі, отримані в результаті її легування, залежать від кількості введених елементів та від характеру взаємодії цих елементів з залізом та вуглецем.
Легуючі елементи в сталі Взаємодія легуючих елементів з залізом і вуглецем сталі залежить від положення їх в періодичній системі Д.І Менделєєва. Майже всі елементи розчиняються в залізі, частина з них. реагують з вуглецем сталі і утворюють карбіди.
Елементи, розташовані в періодичній системі елементів лівіше заліза (Сг, Мп, Мо, V, Ті), розчиняються в залізі та цементиті, а також утворюють самостійні карбіди. Елементи, розташовані правіше заліза (№, Со) карбідів в сталі не утворюють. Елементи, віддалені в періодичній таблиці від заліза не розчиняються в ньому.
Більшість легуючих елементів можуть утворювати з залізом хімічні сполуки. Але для утворення хімічної сполуки в сталі повинна міститись значна кількість легуючого елемента. Тому в багатьох сталях легуючі елементи не утворюють з залізом хімічних сполук.
Легуючі елементи Мп, 8і, А1, Ті, V, які мають більшу схожість з киснем, ніж з залізом, в результаті реакції окислення заліза при плавленні утворюють оксиди. Кількість оксидів і сульфідів в простих сталях дуже невелика.
За хімічним складом залежно від вмісту тих або інших легуючих елементів леговані сталі називають никелевими, хромовими, кремнієвими, хромонікелевими, хромонікельмолібденовими, хромомарганцевованадієвими. За кількістю легуючих елементів леговані сталі ділять на низьколеговані (до 2,5% легуючих елементів), середньо леговані (від 2,5 до 10 %) і високолеговані (більше 10%).
Залежно від вмісту в сталі легуючих елементів у відпаленому стані, отримують рівноважні структури наступних класів: доевтектоїдні (Ф+П), евтектоїдні (П), заевтектоїдні (П+Цп) і ледебуритні (Л). На відміну від чавунів, які за наявності ледебуриту не куються, присутність ледебуриту в легованих сталях не робить його неможливим. За структурною ознакою в рівноважному стані розрізняють також феритний, аустенітний і проміжні класи, наприклад ферито-аустенітний.
За структурою в нормалізованому стані можна виділити три основні класи легованих сталей:
1-й — перлітний при вмісті легуючих елементів до 5%;
2-й — мартенситний при вмісті легуючих елементів до 13%;
3-й — аустенітний при вмісті легуючих елементів до 20-30% (головним чином, нікелю і марганцю).
Утворення сталі цих класів визначається діаграмою ізотермічного перетворення з нанесенням на неї кривої нормалізації (охолодження на повітрі) (рис. 5.3).
За призначенням леговані сталі можна об'єднати в три групи: конструкційні, інструментальні, сталі і сплави з особливими властивостями.
Конструкційні леговані сталі застосовують, головним чином, для виготовлення відповідальних деталей машин, які в процесі їх виробництва на за-воді-виробнику, як правило, піддаються термічній обробці. Тому конструкційні леговані сталі у свою чергу ділять на цементовані (що піддають цементації) і покращуванні (що піддаються гартуванню і високому відпуску), а також ресорно-пружинні, шарикопідшипникові.
Інструментальні леговані сталі застосовують для виготовлення ріжучого, вимірювального, штампового та іншого інструменту. В свою чергу, інструментальні сталі умовно підрозділяють на ріжучі, штампові і швидкорі-жучі.
Сталі і сплави з особливими властивостями мають чітко виражені особливості. Ці сталі і сплави широко використовують в сучасному машинобудуванні, приладобудуванні, електротехнічній, хімічній і інших галузях промисловості. До них відносять сталі неіржавіючі (корозійностійкі), жароміцні, жаростійкі, зносостійкі, магнітні, електротехнічні. Ці сталі відносяться до аустенітного, мартенситного, феритного, аустенітно-мартенситного і аустенітно-феритного класів.
Маркування конструкційних легованих сталей здійснюється так, що умовне позначення, виражене буквами і цифрами, показує дійсний хімічний склад сталі. Легуючі елементи позначаються буквами українського алфавіту (табл.5.1)
Перші цифри маркування сталі вказують середній вміст вуглецю в сотих долях. Легуючі елементи, що входять в сталь, позначають відповідною буквою, а їх середній вміст — цифрою, що стоїть після букви. При вмісті легуючого елементу до 1% цифру не ставлять, при більшому вмісті ставлять цифри 1, 2, 3 і т. д., відповідно кількісному вмісту легуючого елементу у відсотках 1,5; 2; 3%.
Наприклад, 30Х — хромова сталь, що містить приблизно 0,30% С і 1% Сг; 20ХГ — хромомарганцева сталь, що містить приблизно 0,20% С, 1% Сг і 1% Мп. Якщо в сталі міститься азот, спеціально введений в сталь, то буква А — умовне маркувальне позначення азоту — ставиться в середині марки сталі. Наприклад, сталь марки Х21Г7АН5 є неіржавіючою аустенітною сталлю, в якій міститься в середньому 21% Сг, 7% Мп, 0,2% N і 5% N1.
За вмістом домішок леговані сталі поділяються на якісні, високоякісні і особливо високоякісні. Для позначення високоякісних сталей в кінці їх марок ставиться буква А. Наприклад, сталь марки ЗОХГСНА є високоякісною, сре-дньолегованою (вміст легуючих елементів більше 4%), конструкційною сталлю, в якій хрому X, марганцю Г, кремнію С, нікелю Н міститься в середньому по 1%, а вуглецю в середньому 0,30%.
Всі леговані інструментальні сталі та з особливими властивостями завжди високоякісні і тому в позначеннях марки цих сталей буква А не ставиться.
У особливо високоякісній сталі фосфору міститься не більше 0,025%, а сірки не більш 0,015%. Особливо високоякісну сталь отримують шляхом електрошлакової переплавки. В кінці марки цієї сталі через дефіс ставиться буква Ш, наприклад, сталь ЗОХГСА-Ш.
У маркуванні сталей зустрічаються і інші умовні позначення, які вказують на їх застосування:
А — автоматні сталі, наприклад А20 (0,15-0,25% С). Ці сталі добре обробляються на металоріжучих верстатах-автоматах внаслідок підвищеного вмісту сірки (0,08-0,15%) і фосфору (<0,06%);
Р — швидкоріжучі сталі, наприклад Р18. Цифра вказує на вміст основного легуючого елементу (17,5-19% XV);
Ш — шарикопідшипникові сталі, наприклад ШХ15, ШХ9 (15 і 9 — вміст хрому в десятих долях відсотка: 1,5% і 0,9% Сг);
ЕХ
— магнітні сталі, наприклад ЕХЗ
(2,8-3,6%); Е — електротехнічні сталі,
наприклад Е11 (0,8-1,8% 8і).