Характеристика найбільш поширених шляхів струму в тілі людини

Шлях струму	Частота виникнення даного шляху струму, %	Частка потерпілих, котрі втрачали свідомість протягом дії струму, %	Значення струму, що проходить через серце, % від загального струму, що проходить через тіло
Рука — рука	40	83	3,3
Права рука — ноги	20	87	6,7
Ліва рука — ноги	17	80	3,7
Нога — нога	6	15	0,4
Голова — ноги	5	88	6,8
Голова — руки	4	92	7,0
Інші	8	65

Небезпеку різних петель струму можна оцінити за відносною кількістю випадків втрати свідомості протягом дії струму (третя графа табл. 3.4). Небезпеку петлі можна оцінити також за значенням струму, що проходить через серце: чим більший цей струм, тим небезпечніша петля. При найбільш поширених петлях в тілі людини через серце протікає 0,4—7% загального струму (четверта графа табл. 3.4).

Індивідуальні властивості людини. Відомо, що здорові та фізично міцні люди легше переносять електричні удари, ніж хворі та слабкі. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові хвороби.

Важливе значення має психічна підготовленість до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків

несподіваний електричний удар навіть за низької напруги призводить до важких наслідків. Проте за умови, коли людина очікує удару, то ступінь ураження значно знижується. В цьому контексті великого значення набувають ступінь уваги, зосередженість людини на виконуваній роботі, втома. Кваліфікація людини також суттєво відбивається на наслідках впливу електричного струму. Досвід, вміння адекватно оцінити ситуацію щодо небезпеки, що виникла, а також застосувати раціональні способи звільнення від струму дозволяють уникнути важкого ураження. В зв'язку з цим правила техніки безпеки передбачають обов'язкову медичну перевірку персоналу, котрий обслуговує електроустановки при початку роботи та періодичні перевірки.

2. Схеми живлення люмінесцентних ламп Люмінесцентні лампи включаються в мережу послідовно з індуктивним опором (дроселем), що забезпечує стабілізацію змінного струму в лампі. Справа в тому, що електричний розряд в газі має нестійкий характер, коли незначні коливання напруги викликають різку зміну струму в лампі. Розрізняють такі схеми живлення ламп: імпульсного запалювання, швидкого запалювання, миттєвого запалювання. У схемі імпульсного запалювання (рис. 1) процес запалювання забезпечується пускачем (стартером). Тут спочатку підігріваються електроди, потім виникає миттєвий імпульс напруги. Стартер представляє собою мініатюрну газорозрядну лампочку з двома електродами. Колба лампочки заповнена інертним газом неоном. Один з електродів пускача жорсткий і нерухомий, а інший біметалічний, що згинається при нагріванні. У нормальному стані електроди пускача розімкнуті. У момент включення схеми в мережу до електродів лампи і пускача прикладається повна напруга мережі, тому що струм в ланцюзі лампи відсутній і, отже, втрата напруги в дроселі дорівнює нулю. Докладене до електродів стартера напруга викликає в ньому газовий розряд, який у свою чергу забезпечує проходження струму невеликої сили (соті частки ампера) через обидва електроди лампи і дросель. Під дією теплоти, що виділяється проходять струмом, біметалева пластина, згинаючись, замикає пускач накоротко, в результаті чого сила струму в ланцюзі зростає до 0,5 - 0,6 А та електроди лампи швидко нагріваються. Після замикання електродів пускача газовий розряд в ньому припиняється, електроди остигають і потім розмикаються. Миттєвий розрив струму в ланцюзі викликає появу електрорушійної сили самоіндукції в дроселі у вигляді піку напруги, що і призводить до запалювання лампи, електроди якої до того моменту виявляються розпеченими. Після запалювання лампи напруга на її затискачах становить близько половини мережевого. Інша частина напруги гаситься на дроселі. Напруга, що прикладається до пускачі (половина мережевого), виявляється недостатнім для його повторного спрацьовування. Рис. 1. Імпульсна схема включення люмінесцентної лампи в мережу: 1 - пускач (стартер); 2 - лампа, 3 - дросель. У схемі швидкого запалювання (рис. 2) електроди ламп включені на окремі обмотки спеціального накального трансформатора. При подачі напруги на негорящіе лампу втрата напруги в дроселі буде невелика, підвищення напруги обмоток напруження повністю докладено до електродів, які швидко і сильно розжарюються, і лампа може запалитися при нормальному мережевій напрузі. У момент виникнення розряду в лампі сила струму розжарення пускорегулювального апарата автоматично зменшується. Рис. 2. Схема швидкого запалювання люмінесцентної лампи: 1 - дросель; 2 - лампа, 3 - накальной трансформатор. У схемі миттєвого запалювання (рис. 3) використовується дросель-трансформатор і окремий резонансний контур, що створює підвищений (у 6-7 разів більше робочого) напруга на лампі у момент включення. Схеми миттєвого запалювання застосовуються тільки в окремих випадках, наприклад у вибухонебезпечних приміщеннях з лампами, що містять спеціальні посилені електроди. Електроди ламп нормального типу в схемі, показаної на рис. 3, швидко зношуються. Висока напруга, що подається на лампу в початковий момент, становить небезпеку для обслуговуючого персоналу. Рис. 3. Схема миттєвого запалювання люмінесцентної лампи 1 - лампа; 2 - конденсатор; 3 - дросель-транформатор. При роботі дроселів виникає шум. Для забезпечення необхідних сили струму та напруги на затискачах лампи в пусковому і робочих режимах, підвищення коефіцієнта потужності, зменшення стробоскопічного ефекту і зниження рівня радіоперешкод до люмінесцентних ламп надаються спеціальні пускорегулюючі апарати. До складу пускорегулювальних апаратів входять дроселі, конденсатори (для підвищення коефіцієнта потужності і придушення радіоперешкод) і опору, що поміщаються в загальний металевий кожух і заливаються бітумної масою. За способом запалювання пускорегулюючі апарати діляться на три групи: стартерного (умовне позначення УБ), швидкого і миттєвого запалювання (умовне позначення АБ). Основні типи пускорегулювальних апаратів для люмінесцентних ламп: 1УБІ-40/220-ВП-600У4 або 2УБІ-20/220-ВПП-110ХЛ4, що означає наступне: перша цифра вказує, яка кількість ламп включається з апаратом; УБ-стартерний пускорегулювальний апарат; І - індуктивний зрушення фаз споживаного апаратом струму (може бути Е - ємнісний або К - компенсований, тобто компенсуючий стробоскопічний ефект); 40 і 20 - потужність лампи, Вт; 220 - напруга живильної мережі, В; В - вбудований апарат (може бути Н - незалежний); П - з пониженим рівнем шуму; ПП - з особливо низьким рівнем шуму; 600 і ПО - номер серії або модифікація пускорегулювального апарату; У і ХЛ - пускорегулювальний апарат призначений для експлуатації в районах з помірним або холодним кліматом відповідно ( може також бути ТБ - тропічний вологий клімат; ТЗ - тропічний сухий клімат; Т - тропічний вологий і сухий; 0 - будь-клімат на суші); 4 - розміщення в приміщеннях з штучно регульованим кліматом (може бути 1 - на відкритому повітрі; 2 - приміщення, погано ізольовані від навколишнього повітря, і навіси; 3 - звичайні природно вентильовані приміщення; 5 - приміщення з підвищеною вологістю і невентильовані підземні приміщення). Пускорегулюючі апарати для дугових ртутних люмінесцентних ламп (ДРЛ), дугових ртутних йодідного (ДРІ), натрієвих ламп високого тиску (НЛВД) позначаються так: 1ДБІ-400ДРЛ/220-Н або 1ДБІ-400ДНаТ/220-В. Тут ДБ - дросель баластний; ДРЛ і ДНаТ - тип лампи (ДНаТ означає те ж, що і НЛВД); Н - незалежний пускорегулювальний апарат. Електрична схема стартерних дволамповий пускорегулювальних апаратів дана на рис. 4. Рис. 4. Електрична схема стартерного пускорегулювального апарата 2 уби для двох ламп 1 - дросель; 2 - лампи; 3 - стартери. Пускорегулюючі апарати для дугових ртутних люмінесцентних ламп типу ДРЛ виконуються з дроселем (рис. 5). Рис.5. Схема включення ламп типу ДРЛ через дросель. 1 - дросель; 2 - лампа; С - конденсатор. Для включення ламп ДРІ та ДНаТ застосовуються пускорегулюючі апарати з уніфікованими пристроями імпульсного запалювання, основними елементами яких служать діодні тиристори (рис. 6). Тут, однак, повторне включення згаслої не обладнаній спеціальним блоком миттєвого перезажіганія лампи можливо тільки після її охолодження, тобто через 10-15 хв. Рис.6 Схема включення ламп типу ДРІ або ДНаТ. 1 - імпульсне запалюючий пристрій; 2 - баластний дроссель

3. Електричні машини класифікують за різними ознаками, серед яких найбільш поширені такі:

За видом енергії поля

Енергія перетворюється в полі між нерухомою (статор) і рухомою (ротор) частинами електричної машини. Розрізняють індуктивні, ємнісні та індуктивно-ємнісні машини. У перших використовують магнітне поле, у других - електричне, у третіх- обидва види.

За родом струму

Електричні машини поділяють на машини постійного та змінного струму. Останні , як правило, мають кращі масогабаритні показники, вищу надійність, більш технологічні та дашевші, але їх регулювання складніше.

Електричні машини змінного струму поділяють на синхронні, асинхронні і колекторні. Ротор синхронних електричних машин обертається з тією самою швидкістю, що й магнітне поле машини. Частота обертання ротора асинхронних машин відрізняється від частоти поля. У колекторних машинах поле пульсує і зазвичай непорушне, тому їх іноді відносять до асинхронних.

За перетворенням енергії (призначенням)

Електрична машина, що перетворює механічну енергію на електричну, називають генератором, електричну на механічну - двигуном, а електричну енергію одних параметрів на електричну інших параметрів — трансформатором.

Крім того, є безліч електричних спеціального призначення: компенсатори — синхронні електричні машини для генерування реактивної потужності, фазо- та індукційні регулятори — асинхронні машини для регулювання фази й амплітуди змінної напруги, перетворювачі частоти тощо.

За потужністю

За потужністю машини умовно поділяються на:

• дуже малої потужності (мікромашини) — до 0,5 кВт;

• малої потужності — 0,5-10 кВт;

• середньої потужності — 10-200 кВт;

• великої потужності — понад 200 кВт;

• машини граничних потужностей — сотні тисяч кіловат і більше.

За значенням напруги

Низьковольтні електричні машини — значення робочої напруги не перевищує 1 кВ. Випробувана напруга, наприклад, ізоляції на пробій може перевищувати 1 кВ. Високовольтні машини мають робочу напругу, принаймні однієї обмотки, понад 1000 В.

За видом руху та кількістю координат

Більшість електричних машин (крім трансформаторів) виконують один вид руху — обертальний, за однією координатою, тобто є одновимірними. Машини, призначені для поступального переміщення ротора називаються лінійними. Як обертові так і лінійні електричні машини можуть мати число координат більше за одиницю — теоретично до шести при сполученні обертального та поступального рухів. З багатовимірних електричних машин знаходить застосування двовимірні, що, зокрема, поєднують обертальний рух з поступальним.

За числом фаз

Розрізняють одно-, дво-, три-, і багатофазні електричні машини. Практично число фаз не перевищує шести і лише в деяких випадках сягає дванадцяти. Машини постійного струму зазвичай належать до однофазних машин.

Крім зазначених класифікацій розрізняють й інші — за ступенем захисту від навколишнього середовища, за способом монтажу тощо.