Страхування

1Економічна сутність страхування Страхування - це сукупність замкнутих перерозподільчих відносин між суб'єктами з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливої шкоди, завданої юридичним і фізичним суб'єктам господарювання у зв'язку з наслідками страхових випадків.

Сутність страхування проявляється у його функціях: ризикова (перерозподіл вартості у зв'язку з настанням страхових подій); попереджувальна (використання частини страхового фонду на зменшення, страхового ризику); контрольна (строго цільове формування і використання коштів).

2Організація страхування та характеристика страхових коштів Життєдіяльність людини, як і підприємницька діяльність в умовах ринку пов'язана з наявністю постійних ризиків-природних, підприємницьких, фінансових. В результаті стихійних лих, падіння ринкової кон'юнктури чи будь-яких інших непередбачуваних обставин фізичними та юридичними особам може бути завдано шкоди чи збитку.

Можливі два варіанти джерел відшкодування збитків:

а) фінансові ресурси, що знаходяться в обігу підприємства чи фізичної особи (цей шлях занадто ризиковий і пов'язаний із скороченням обсягів виробництва або повним припиненням його);

б) спеціальні цільові ресурси - резервні страхові фонди (більш прогресивний).

Другий варіант - створення резервних страхових фондів може існувати у трьох формах: фонди самострахування; централізоване страхове забезпечення; колективні страхові фонди.

Характерні риси страхової справи: надійність (високі гарантії відшкодування збитків); раціональність (ефективне використання тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку).

Організація страхової справи засновується на виділенні: суб'єктів страхування; об'єктів страхування (форм страхових відносин).

Основними суб'єктами страхування виступають: страховик; страхувальник; застрахований; отримувач страхового відшкодування.

3Класифікація галузей, видів і форм страхування Галузева класифікація здійснюється за об'єктами страхування.

Види страхування:	Галузь:
1Страхування життя 2Страхування від нещасних випадків 3Медичне страхування.	Особове страхування
1Страхування засобів наземного транспорту 2Страхування повітряного транспорту 3Страхування засобів водного транспорту 4Страхування вантажів 5Страхування іншого майна	Майнове страхування
1Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів 2Страхування відповідальності виробників за брак та якість продукції 3Страхування відповідальності перевізника 4Страхування професійної відповідальності 5Страхування відповідальності за забруднення довкілля	Страхування відповідальності
1Страхування підприємницьких ризиків 2Страхування фінансових ризиків	Страхування ризиків

Фінансовий ринок

Сутність фінансового ринку полягає у встановленні рівноважної ціни та обсягу купівлі-продажу фінансових ресурсів, інструментів, технологій, а також ціни та обсягу надання фінансових послуг для покупців і продавців на цьому ринку.

Функції фінансового ринку наступні:

1) об'єднання дрібних, розрізнених коштів суб'єктів фінансового ринку для формування позичкового, інвестиційного капіталу для інших суб'єктів ринку, які відчувають дефіцит коштів;

2) формування ринкових цін на фінансові ресурси, послуги, інструменти, технології з врахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів впливу;

3) надання ринкової інформації-сигналів виробникам фінансових послуг, інструментів, технологій про необхідність вдосконалення останніх та створення нових (наприклад, платіжних систем);

4) фінансове інформування суб'єктів економіки для можливості прийняття оптимальних рішень;

5) забезпечення ліквідності ("перетікання" з однієї форми в іншу) фінансових активів;

6) страхування та мінімізація фінансових ризиків;

7) формування умов для здійснення заощаджень та накопичення багатства.

Щодо часової ознаки фінансовий ринок поділяють на дві складові:

1) грошовий ринок — ринок, де здійснюється короткострокове інвестування надлишкових фінансових активів, переважно терміном не більше одного року.

2) ринок капіталів — ринок призначений для середньо- та довгострокового інвестування фінансових активів на термін більше одного року. Класичними операціями ринку капіталів с операції з акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями; довгостроковими депозитами та позиками комерційних банків, операції з фінансовими активами спеціалізованих інвестиційних компаній.

Грошовий ринок, в свою чергу, мас підструктуру:

1) обліковий ринок - це ринок, на якому відбуваються трансакції з високоліквідними активами (векселі, чеки) за альтернативною вартістю, що вимірюється в одиницях номінальної норми процента;

2) міжбанківський ринок - це ринок, на якому залучаються та розмішуються міжбанківські короткострокові кредити, у тому числі кредити НБУ та комерційних банків;

3) валютні ринки - ринки, що забезпечують обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу для обслуговування експортно-імпортних операцій, а також платіжного обороту.

Відповідно до інституціонального складу учасників фінансового ринку, його поділяють на:

1) ринок банківських кредитно-фінансових установ (ощадні, універсальні, спеціалізовані банки тощо);

2) ринок парабанківської системи (кредитні спілки, каси взаємної допомоги тощо);

3) ринок контрактних фінансових інститутів (страхові компанії, пенсійні фонди, благодійні фонди тощо);

4) ринок інститутів спільного інвестування (пайові інвестиційні фонди, венчурні фонди тощо).

Залежно від того, пропонуються на продаж нові фінансові активи чи раніше випущені, фінансовий ринок поділяється на:

1) первинний - ринок, на якому пропонуються для продажу фінансові активи пової емісії;

2) вторинний - ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають фінансові активи, які перебували в обігу.

Залежно від місця, де відбувається торгівля фінансовими активами, фінансовий ринок прийнято поділяти на:

1) біржовий - ринок, на якому відбуваються купівля-продаж фінансових активів, попередньо випущених (раніше емітованих) в обіг;

2) позабіржовий - ринок, де відбувається купівля-продаж фінансових активів нової емісії (на позабіржовому ринку відбувається розповсюдження акцій закритих акціонерних товариств) через так звані торгово-інформаційні системи. Учасники таких систем - фінансові посередники - мають змогу ознайомитись із попитом/пропозицією на окремі фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками, пропозиції яких їх зацікавили.

За тривалістю реалізації укладених фінансових угод фінансовий ринок поділяється на:

1) ринок з терміновою (негайною) реалізацією угод - ринок "спот" або ринок "кеш";

2) ринок з реалізацією угод у майбутньому періоді - ф'ючерсний або опціонний ринок.

За ознакою глобальності, поділ фінансового ринку можна здійснити на:

1) міжнародний; 2) національний.

У свою чергу національний фінансовий ринок поділяють на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній ринок - ринок фінансових активів, які перебувають в обігу в межах конкретної країни і емітовані її резидентами (юридичні і фізичні (громадяни) особи цієї країни).

Зовнішній ринок — це ринок, на якому нерезиденти (юридичні і фізичні особи інших країн) пропонують резидентам певної країни свої фінансові активи на продаж. В цьому випадку активи, наприклад, цінні папери, повинні відповідати законодавству країни, де вони будуть продаватись.

На міжнародному фінансовому ринку активи, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, пропонуються інвесторам багатьох країн. Основними фінансовими інструментами, що мають суттєвий обіг на міжнародному ринку, є єврокредити, єврооблігації, євроакції, а також похідні фінансові інструменти - ф'ючерси, форварди, опціони, свопи.

Все ж найбільш поширеною структуризацію фінансового ринку вважається структуризація за типом фінансових активів:

1) грошовий ринок; 2) валютний ринок; 3) ринок дорогоцінних металів; 4) ринок цінних паперів; 5) ринок капіталів; 6) страховий ринок; 7) ринок нерухомості.

Основними суб'єктами фінансового ринку виступають інститути позафінансової сфери, держава, домогосподарства (населення), професійні учасники ринку (фінансові інститути, інститути інфраструктури фінансового ринку), іноземні учасники ринку.

Об'єктами фінансового ринку є фінансові активи, інструменти фінансового ринку (спеціальні позичкові угоди), фінансові технології (платіжні системи, програмне забезпечення банків, технології пластикових карток тощо), в які можуть вкладатись тимчасово вільні грошові кошти.

Інструменти фінансового ринку

За окремими видами фінансових ринків розрізняють певні інструменти, що обслуговують їх. Інструменти ринку позикових капіталів: гроші й розрахункові документи, які обертаються грошовому ринку. Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку. Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів. Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на продаж, а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

За терміном обігу розрізняють такі фінансові інструменти: короткострокові і довгострокові.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на такі: без подальших фінансових зобов'язань; боргові.

За гарантованістю рівня доходності фінансові інструменти поділяться на такі: з фінансовим доходом; з невизначеним доходом;

За рівнем ризику розрізняють такі фінансові інструменти: безризикові; з низьким рівнем ризику; помірним рівнем ризику; дуже високим рівним ризиком.