Доповідь про результати спостереження.

Виявивши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості і відстань до неї, заносить на схему і в журнал спостереження, а потім доповідає старшому. Наприклад: «ор.2, ліворуч 50 ближче 100, біля куща СП противника».

43. Сутність управління і вимоги до нього.

Висока рухомість підрозділів, маневрений характер бойових дій, різкі зміни обстановки вимагають від командирів усіх ступенів організації підготовки бою в короткі терміни, стійкого і безперервного управління.

Управління в бою поділяється на управління підрозділами і управління вогнем.

Управління підрозділами – це процес, що являє собою стійке, безперервне, оперативне і приховане керівництво підрозділами з використанням для цього необхідних сил, засобів і способів, всебічне забезпечення їх цілеспрямованих дій.

Основою управління є рішення командира.

Сутність управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира щодо підтримання бойової готовності підрозділу, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання поставлених завдань.

Невід'ємною умовою успішного управління підрозділами є отримання постійної інформації щодо ходу виконання поставлених завдань.

Управління вогнем – це сукупність заходів, що здійснюються командиром підрозділу при підготовці і в ході бою з метою набільш повного використання вогневих можливостей підрозділу і засобів посилення для ураження вогневих засобів і живої сили противника.

Сутність управління вогнем полягає в конкретно узгоджених і організованих діях усіх вогневих засобів підрозділу щодо знищення противника.

Вимоги до управління підрозділами

Управління повинно бути стійким, безперервним, оперативним і прихованим.

Стійкість управління означає, що воно повинно здійснюватися у будь-яких умовах впливу противника. При порушенні управління воно повинно бути негайно відновлене.

Оперативність управління полягає у своєчасному прийнятті і реалізації рішень щодо обстановки, яка складається у ході виконання бойових завдань.

Безперервність управління полягає у здатності командира постійно впливати на хід бою: вчасно ставити завдання підлеглим, отримувати від них інформацію про обстановку, яка складається. Вона досягається підтриманням роботоздатності засобів зв'язку, чіткою організацією чергування на засобах зв'язку, передачею команд сигнальними засобами зв'язку.

Прихованість управління полягає у збереженні в таємниці від противника відомостей щодо порядку управління підрозділами і місця командира в бойовому порядку. Вона досягається ретельним маскуванням пунктів управління, комплексним застосуванням радіо-, проводових, сигнальних та інших засобів зв'язку, дотриманням режиму обміну інформацією.

Управління підрозділами будується на централізації керівництва підрозділами з боку командира і широкому прояві ініціативи підлеглими при виконанні бойових завдань

44. Орієнтири, їх призначення і нумерація. Організація спостереження.

Для управління підрозділами і вогнем у всіх видах бою старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали та кодуються місцеві предмети. Замінювати їх забороняється. У якості орієнтирів командир вибирає у смузі (районі) бойових дій добре видимі вдень та вночі і найбільш стійкі до зруйнування місцеві предмети, відносно яких легко передавати цілевказання. При використанні нічних прицілів як орієнтири вибираються місцеві предмети, по можливості з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів.

Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них призначається основним, звичайно на дальності 2,5-3 км (на основному напрямку або в середині смуги спостереження). По глибині орієнтири слід вибирати на рубежах, що відповідають дальностям прямого пострілу і максимальним дальностям дійсного вогню танків, БМП, стрілецької зброї. Для механізованих підрозділів орієнтири звичайно вибирають на рубежах 500-600 м і 800-1000 м, для танків – 2-2,5 км, для ПТКР -3-4 км.

Крім орієнтирів для управління вогнем можуть використовуватися добре видимі місцеві предмети. З цією метою окремим ділянкам місцевості (формам рельєфу) і місцевим предметам для швидкого орієнтування і прихованості управління можуть присвоюватися умовні (кодовані) найменування, наприклад ліс Темний, висота Плоска тощо.

Спостереження за противником ведеться у всіх видах бою для виявлення наземного і повітряного противника, його вогневих засобів, інженерних загороджень, пунктів управління тощо; крім цього, для опізнавання своїх військ. Спостереження ведеться безперервно особисто командирами підрозділів, спостережними постами і спостерігачами. В механізованому батальйоні призначаються 2-3 спостережних пости, в роті – 1-2 спостерігачі, у взводі, відділенні – по одному спостерігачу.

45. Способи цілевказання. Управління підрозділами та вогнем в бою.

Управління діями і вогнем взводу, відділення в бою полягає в спостереженні за результатами дій і вогню, прийнятті рішень за обстановкою, яка складається, постановці (уточненні) завдань підлеглим і вогневим засобам.

Командир взводу, відділення управляє взводом, відділенням голосом, по радіо, сигнальними засобами та особистим прикладом. Усередині бойової машини піхоти командир відділення управляє діями підлеглих командами, які подає по переговорному пристрою голосом, і встановленими сигналами.

Під час дій механізованого взводу в пішому порядку командир взводу, відділення розташовується в місці, яке забезпечує ефективне управління підлеглими і вогнем, а також ускладнює противнику його впізнання як командира.

Для управління вогнем і підрозділами старшим командиром встановлюються сигнали управління по радіо і сигнальними засобами зв'язку.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), по азимутальному покажчику, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

При цілевказанні вказується:

- орієнтир (місцевий предмет);

- місце розташування цілі відносно орієнтира;

- назва і характер дій цілі.

Наприклад: орієнтир 2 праворуч 20 ближче 50 – танк в окопі.

46. Порядок знищення розвідки та малих груп противника.

До переходу противника в атаку розвідка та малі групи противника знищуються за командою командира вогнем чергових вогневих засобів із тимчасових вогневих позицій.

47. Дії солдата під час вогневої підготовки атаки противника.

З початком вогневої підготовки противника спостерігач веде спостереження, а решта особового складу укривається в щілині, в бліндажі або в БМП (БТР) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З початком вогневої підготовки солдат, якщо він не спостерігач, за командою (сигналом) ко­мандира ховається у щілині або в бліндажі, перебуваючи у стані готовності негайно зайняти вогневу позицію. При­значений спостерігачем солдат перебуває на своєму посту, спостерігає за діями противника і доповідає командирові про результати спостереження

48. Дії солдата під час атаки противника, зміна вогневої позиції.

При виявленні переходу противника в атаку за командою командира «Відділення - до бою» солдат швидко займає своє місце на позиції відділення.

Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню. По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги.

Танки та інші броньовані машини противника знищуються вогнем БМП, гранатометів та ПТКР, а піхота противника вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків та знищується. З підходом піхоти противника на 30-40 м солдати самостійно або за командою командира відділення закидають противника ручними гранатами та знищують вогнем впритул. Якщо танк противника не вдалося знищити з гранатомета (ПТУР), необхідно почекати, поки він підійде до позиції відділення на 25-30 м; на такій відстані танк своїм вогнем не небезпечний. З відстані 15-20 м солдат повинен кинути в танк протитанкову гранату і на час вибуху укритися в траншеї, після цього він повинен відкрити вогонь по піхоті, що прямує за танками, з тим, щоб відсікти їх від танків та знищити.

Якщо танк підбити не вдалося, солдат укривається в траншеї, як тільки він пройде над ним, кидає гранату у кормову частину танка, після чого продовжує вести вогонь по атакуючій піхоті.

Якщо окремі групи противника увірвуться на передній край оборони і спустяться в траншею, то солдат, щоб не допустити розповсюдження противника по траншеї, встановлює загородження (перепони, рогатки) і знищує противника вогнем впритул, а також діє ножем, багнетом, прикладом, магазином автомата, піхотною лопаткою, сталевим шоломом та іншими підручними засобами, кулаком, застосовує прийоми рукопашного бою, наносячи удари в пах, обличчя, шию, коліна, гомілки та інші незахищені ділянки тіла противника.

Противник, який проник на позицію сусіда, знищується вогнем у фланг і в тил з основних окопів або запасних вогневих позицій (ходів сполучення).

Після відбиття атаки противника солдати поповнюють боєприпаси, дозаряджають зброю, відновлюють зруйновані оборонні спорудження та загородження і знаходяться в готовності до відбиття повторних атак

49. Зайняття вихідного положення для наступу. Підготовка солдата до наступу.

50. Перехід в атаку, способи пересування на полі бою.

Перед атакою механізованих та танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки. Вогнева підготовка атаки починається у призначений час та може складатися з одного або декількох (як правило, непарних) вогневих нальотів артилерії і з одного-двох авіаційних вогневих нальотів. В установлений час за командою (сигналом) старшого командира танковий взвод, який знаходиться на вогневих позиціях танків або займає вихідну (вичікувальну) позицію, починає висування до рубежу переходу в атаку. За танками починають рух, розташовані з ними бойові машини піхоти (бронетранспортери) механізованих взводів.

З підходом до рубежу переходу в атаку танковий взвод розгортається в бойову лінію і з максимально допустимою швидкістю продовжує рух, знищуючи противника з ходу. БМП виходять до своїх відділень.

З підходом танків до вихідного положення для наступу командир механізованого взводу під час атаки в пішому порядку командує: «Приготуватися до атаки», - і потім: «Позначити проходи для танків».

Після проходження танками вихідного положення командир механізованого взводу подає команду: «Взвод, в атаку – ВПЕРЕД», за якою особовий склад вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танками атакує противника, рухаючись в напрямку проходів в загородженнях. БМП, рухаючись за своїми відділеннями (БМП із стабілізованим озброєнням – безпосередньо в цепу взводу), вогнем підтримують атаку танків і особового складу.

Під час атаки на БМП посадка в них особового складу механізованого взводу здійснюється під час вогневої підготовки атаки у вихідному положенні для наступу. БМП за командою (сигналом) командира взводу потай підходять до своїх відділень, використовуючи складки місцевості і роблять зупинку. Особовий склад за командами командира: «Взвод-до машини», «На місця» швидко робить посадку в машини і приготовляється до ведення бою з ходу, а з переходом в атаку відкриває вогонь.

З переходом підрозділів в атаку командири взводів уточнюють положення противника, а при необхідності – бойові завдання відділенням і порядок подолання загороджень.

51. Порядок знищення противника в ході наступу.

52. Пересування підрозділів. Способи пересування.

53. Визначення маршу. Маршеві можливості підрозділів. Маршеві нормативи.

Марш - це організоване пересування військ у колонах по дорогах і колонних шляхах з метою виходу в призначений район чи на зазначений рубіж. Марш може відбуватися в різноманітних умовах обстановки, що безпосередньо впливає на його організацію і здійснення. Найважливішими факторами, що визначають умови здійснення маршу, є загроза застосування противником зброї масової ураження, впливу його авіації, повітряних десантів і диверсійно-розвідувальних груп, радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (біологічного) зараження, руйнування доріг і переправ.

Марш може відбуватися в передбаченні вступу в бій чи поза погрозою зіткнення із противником. З метою скритності пересування марші, як правило, відбуваються вночі чи в інших умовах обмеженої видимості, однак у ході бою й у глибокому тилу своїх військ марші можуть відбуватися і вдень.

Механізований взвод здійснює марш у колоні роти (батальйону) або самостійно - у похідній охороні.

Взвод, що здійснює марш в колоні роти, має завдання прибути в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і в готовності до виконання бойового завдання.