Характерні риси зустрічного бою

Зустрічний бій характеризується:

• різкою зміною обстановки та швидкоплинністю бойових дій;

• швидким зближенням сторін та вступом їх в бій з ходу;

• обмеженим часом на його організацію;

• напруженою боротьбою за виграш часу, захоплення та утримання ініціативи та створення вогневої переваги над противником;

• розгортанням дій на широкому фронті і на велику глибину;

• наявністю в бойових порядках сторін значних проміжків та відкритих флангів, що допускають свободу маневру.

Випередження противника в розгортанні в бойовий порядок, відкритті вогню та переході в атаку має вирішальне значення.

Великий вплив на зміст та характер зустрічного бою має поява високоточної зброї, особливо розвідувально-ударних (розвідувально-вогневих) комплексів, тому що збільшується глибина, потужність та ефективність вогневої дії по військах, які висуваються, особливо бронетанкових.

33. Чим досягається успіх у зустрічному бою.

Успіх у зустрічному бою досягається:

• постійним веденням активної розвідки;

• створенням завчасного необхідного угрупування сил та засобів;

• своєчасним прийняттям рішення та доведенням бойових завдань до підлеглих;

• швидким здійсненням маневру для захоплення вигідного рубежу;

• випередженням противника у вогневому ураженні, розгортанні і переході в атаку;

• нанесенням йому раптового та сильного удару, як правило, у фланг і тил;

• захопленням ініціативи та утримання її в бою;

• здійсненням заходів по всебічному забезпеченню бою;

• твердим і безперервним управлінням;

• підтримкою постійної взаємодії між підрозділами;

• високим моральним духом особового складу.

34. Переслідування, умови виникнення, способи переслідування і їх характеристика.

Переслідування є невід’ємною частиною наступу

Як вказує бойовий досвід, переслідування є складна та динамічна форма ведення наступального бою, які характеризуються високою рішучістю дій, швидкими та різкими змінами обстановки, напруженою боротьбою за виграш часу, складністю управління військами.

способи переслідування. Поряд з фронтальним переслідуванням застосовується переслідування по шляхах, паралельних напрямку відходу противника, а також комбіноване переслідування. Застосування різноманітних способів переслідування підвищувало його результативність, давало можливість перехоплювати шляхи відходу противника, стрімко виходити в тилу на фланги його угрупувань, розчленовувати, оточувати і знищувати їх по частинах.

Можливість для переходу в переслідування виникає за умови, коли противник розпочинає відхід. Умови переходу до переслідування, його організація, темп та способи ведення переслідування змінювалися в залежності від стану засобів ураження, пересування, забезпечення та управління. Темп переслідування визначається швидкістю пересування підрозділів (частин). По мірі підвищення рівня технічного оснащення військ, особливо в результаті їх механізації та моторизації, зросла і рішучість дій військ під час переслідування противника.

Головну роль в переслідуванні грають механізовані і танкові частини та підрозділи. Володіючи високою рухомістю та ударною силою, вони можуть здійснювати глибокі рейди по тилах противника, випереджати його відступаючі частини в захопленні важливих об’єктів (вузлів доріг, переправ, перевалів, населених пунктів) і тим самим сіяти замішання і паніку в військах противника.

35. Обов"язки командира відділення в бою.

Командир відділення (танка) зобов'язаний:

- підтримувати бойову готовність та високу злагодженість відділення (екіпажу танка) для ведення бою, знати моральні, ділові якості своїх підлеглих;

- уміло командувати відділенням (танком) в бою і наполегливо добиватися виконання поставленого завдання;

- бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості та розпорядливості, особливо у важкі хвилини бою; постійно виявляти турботу про своїх підлеглих, про забезпечення їх усім необхідним для успішного ведення бою;

- уміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів; при наявності дублюючого пульта управління в необхідних випадках вести вогонь по цілях із озброєння бойової машини піхоти (танка);

- уміло підготовляти до роботи засоби зв'язку та працювати на них; постійно підтримувати зв'язок з командиром взводу;

- уміти проводити вивірку та приводити зброю до нормального бою, водити бойову машину піхоти (бронетранспортер.), танк, вести влучний вогонь із зброї відділення, озброєння бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, орієнтуватися на будь-якій місцевості, користуватися навігаційною апаратурою та топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему), передавати одержані дані командиру взводу;

- знати і утримувати справними бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк та озброєння, своєчасно організовувати їх технічне обслуговування, а у випадку їх пошкодження доповісти командиру взводу і організувати ремонт;

- слідкувати за витрачанням боєприпасів і пального, доповідати командиру взводу про витрачання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправлення пальним, вживати заходів щодо їх поповнення; недоторканний запас матеріальних засобів витрачати тільки за дозволом командира взводу.

36. Обов"язки навідника-оператора БМП, кулеметника БТР.

Навідник-оператор бойової машини піхоти (БМП) зобов'язаний:

- знати озброєння бойової машини піхоти (БМП) та прилади прицілювання та спостереження, постійно утримувати їх у бойовій готовності;

- знати правила пуску протитанкових керованих ракет, стрільби із гармати і спареного з нею кулемета (користування комплексом керованого озброєння) та вміти вести влучний вогонь;

- знищувати виявлені цілі за командою командира відділення або самостійно;

- під час дій відділення в пішому порядку безперервно підтримувати його вогнем зброї бойової машини піхоти (БМП);

- систематично перевіряти стан озброєння, прицільних приладів, механізмів заряджання та наведення, проводити їх технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності та доповідати про це командиру відділення;

- уміти оглядати, підготовляти та укладати боєприпаси;

- уміти працювати на радіостанції та переговорному пристрої;

- уміти вивести бойову машину піхоти (БМП) з-під вогню противника в найближче укриття, допомагати механіку-водію в проведенні технічного обслуговування та ремонту;

- знати обов'язки командира відділення і при необхідності замінювати його.

37. Обов"язки механіка-водія БМП, водія БТР.

Механік-водій бойової машини піхоти, водій бронетранспортера зобов’заний:

- знати пристрій, технічні можливості, правила експлуатації і обслуговування бойової машини піхоти (танка, бронетранспортера, автомобіля), утримувати машину у постійній готовності до дії; вміло водити їх у будь-яких умов обстановки, у час року й суток;

- витримувати встановлену дистанцію і швидкість руху, місце у похідному і бойовому порядках взводу; вміти готувати машини до подолання водних перепон, переправ, інших ділянок місцевості і соціалістів впевнено їх преодолевать;

- знати місце перебування чи напрямок дій свого підрозділи і шлях руху щодо нього; безвідлучно перебувати при машині у зазначеному місці чи пункте;

- знати і виконувати команди, сигнали регулювання і управления;

- вміти користуватися схемою маршруту і поступово переорієнтовуватися під місцевості, вибирати приховане місце, проводити устаткування окопу, маскувати його й машину;

- виявивши несправність (ушкодження) машини, негайно доповідати командиру і вчасно приймати заходи до її устранению;

- знати й виконувати норми завантаження бойової машини піхоти (танка, бронетранспортера, автомобіля), правила посадки й перевезення людей; вміти готувати до буксируванню і буксирувати озброєння і технику;

- знати сорти, добові норми витрат пального й мастильних матеріалів, не допускати їх перевитрати; своєчасно доповідати командиру про израсходовании 0, 5 і 0, 75 заправки;

- володіти особистим зброєю, застосовувати її самозахисту, при необхідності - за захистом боєздатної машини та ані за яких умовах не допускати її захоплення противником.

Механік-водій бойової машини піхоти, водій бронетранспортера також повинен::

- знати й уміти застосовувати навісне і вбудоване оборудование;

- під час руху на місцевості вміло використовувати її захисні властивості, забезпечувати найкращі умови для ведення вогню; вести спостереження, доповідати про виявлених мету і результатах їх поражения;

- знати озброєння бойової машини, вміти заряджати і вестиме вогонь з гармати й пулемета;

- уміти працювати на радіостанції і переговорному устройстве.

38. Обов"язки гранатометника.

Гранатометник, кулеметник (навідник кулемета), старший стрілок (стрілок, стрілок-помічник гранатометника) зобов’зані:

- знати зброю, утримувати її в справному безпечному стані й вміти вести потім із нього влучний вогонь, стежити результатами вогню й вміло коригувати його;

- безупинно стежити полем бою та сидіти доповідати командиру відділення про виявлених цілях, за командою командира чи самостійно знищувати їх вогнем; стежити сусідами і та підтримувати їх огнем;

- вміти користуватися приладами й механізмами, розташованими в десантному відділенні бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- допомагати наводчику-оператору підготовкою і укладанні боєприпасів і технічне обслуговування озброєння, а механіку-водію (водієві) - в проведенні технічного обслуговування і ремонту бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- при вимушеному відриві від своєї відділення негайно приєднатися до найближчого відділенню і продовжувати бій у його складі.

39. Обов"язки кулеметника.

Гранатометник, кулеметник (навідник кулемета), старший стрілок (стрілок, стрілок-помічник гранатометника) зобов’зані:

- знати зброю, утримувати її в справному безпечному стані й вміти вести потім із нього влучний вогонь, стежити результатами вогню й вміло коригувати його;

- безупинно стежити полем бою та сидіти доповідати командиру відділення про виявлених цілях, за командою командира чи самостійно знищувати їх вогнем; стежити сусідами і та підтримувати їх огнем;

- вміти користуватися приладами й механізмами, розташованими в десантному відділенні бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- допомагати наводчику-оператору підготовкою і укладанні боєприпасів і технічне обслуговування озброєння, а механіку-водію (водієві) - в проведенні технічного обслуговування і ремонту бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- при вимушеному відриві від своєї відділення негайно приєднатися до найближчого відділенню і продовжувати бій у його складі.

40. Обов"язки снайпера.

Снайпер зобов’заний:

- знати зброю, утримувати її в справному безпечному стані й вміти вести потім із нього улучний огонь;

- уважно стежити за полем бою, виявляти й оцінювати мети, по команді командира чи самостійно знищувати найважливіші їх (офіцерів, спостерігачів, розрахунки вогневих коштів, снайперов);

- при діях у парі вести розвідку, цілевказівка і коригування огня;

- вміти поступово переорієнтовуватися під місцевості, вміло використовувати захисні і маскирующие властивості її й місцевих предметів до швидшого і таємного пересування з метою заняття вигідною вогневої позиции.

41. Вибір місця для одиночного окопу та його обладнання.

Важливе значення для здобуття перемоги має і те, наскільки правильно солдат вибере місце для ведення вогню і спостереження за противником.

На місцевості солдат відшукує природне укриття (канава, вирва, колода тощо), потім оглядає все довкола і непомітно переміщується до нього. Перш ніж розпочати обладнання позиції, необхідно швидко вивчити місцевість, звернувши особливу увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, що їх противник може використати для непомітного наближення.

Вивчивши місцевість і переконавшись у правильності вибору місця, солдат починає рити окоп для стрільби лежачи. Зброю кладе справа від себе на відстані простягненої руки стволом у напрямі противника. Повернувшись на лівий бік, виймає піхотну лопатку і, тримаючи її за держак обома руками, ударами до себе підрізає дерен. Знявши дерен, складає його збоку, щоб після риття окопу його можна було використати для маскування бруствера; землю викидає спочатку вперед, потім убік, щоб захистити себе від куль, осколків снарядів, мін.

Під час роботи голову треба тримати якомога ближче до землі, але так, щоб можна було вести постійне спостереження за противником.

Викопавши передню частину окопу на глибину 20 см, солдат пересувається трохи назад і продовжує рити його далі. Ширина готового окопу - 60 см, довжина - 170 см.

Надалі окоп удосконалюється: його поглиблюють і роблять придатним для стрільби з коліна і стоячи.

Глибина готового окопу: для стрільби лежачи - до 30 см, для стрільби стоячи - до 110 см. Висота бруствера - 30-60 см.

Якщо перед окопом є чагарник або висока трава, то з метою поліпшення огляду й обстрілу потрібно розчистити їх непомітно для противника. Крім того, слід підготувати автомати і кулемети для ведення вогню вночі. Для автомата робиться в бруствері жолобок з таким розрахунком, щоб покладений в нього автомат був наведений точно у вказаному командиром напрямі. Краї жолобка утрамбовують і обкладають дерном. Кілочки-обмежувачі забивають по два біля цівки і приклада автомата. По можливості кілочки замінюють рогатками.

42. Порядок спостереження за противником і доповідь про результати спостереження.

Спостереження є одним із найбільш розповсюджених способів ведення розвідки противника і місцевості. Розвідка спостереженням ведеться у всіх видах бою для виявлення наземного і повітряного противника, його вогневих засобів, інженерних загороджень, пунктів управління тощо; крім цього, для опізнавання своїх військ.

Для ведення розвідки спостереженням солдат може бути призначеним спостерігачем (хімічним спостерігачем). Солдат, призначений спостерігачем, повинен сам все бачити і прослуховувати, при цьому залишаючись непоміченим для противника. Він повинен добре орієнтуватися на місцевості вдень і вночі, володіти зоровою пам'яттю, великою витримкою і терпінням, бути кмітливим, витривалим та холоднокровним.

Місце для спостереження вибирається так, щоб окрас одягу і зброї зливався з місцевістю. При розташуванні коло місцевих предметів потрібно вести спостереження лежачи, знаходячись з тіньової сторони. В населеному пункті розташовуватися в зруйнованих будинках, на горищах, завалах. В лісі дерево вибирати в глибині лісу, гіллясте і сучкувате, але яке не вирізняється на фоні інших дерев. В горах – на схилах в бік противника.

Для спостереження місцевість ділять на три зони: ближню - до 400 м; середню – 400-800 м; дальню – в межах бачення оптичними приладами.

Спостереження починається з ближньої зони і ведеться справа наліво спочатку неозброєним оком, далі повторно оптичними приладами.