- •1)Поняття літературної мови.Найголовніши ознаки та форми літературної мови.Поняття мовної норми.Типи мовних норм.
- •2)Словотвірні норми та кулітура професійного мовлення.Комунікативіни ознаки культури мовлення.
- •3)Словники у професійному мовленні.Типи словників.
- •4)Класифікація сталів сучасної української літературної мови.Основні ознака функціональних стилів укр мови.
- •5)Розмовний- функціональний різновид україньської мови що використовується в усновному повседневному спілкуванні
- •6)Книжні і іншомовні слова в документах
- •5)Лексічні норми ділової мови.Синоніми,антоніми,омоніми,пароніми в діловому мовленні.
- •6)Книжні й іншомовні слова в документах.
- •7)Терміни і професіаналізми в ділових паперах.
- •8)Кліше в діловодцтві.
- •9)Графічні скорочення в діловодстві
- •10)Абревіатури в діловому мовленні
- •11) Документ як основний носій офіційно-ділового стилю.Види документів.
- •12)Вимоги до тексту документа,Оформлювання сторінки
- •13)Спілкування і комунікація
- •14)Функції спілкування
- •15)Види і форми професійного спілкування
- •16)Етапи спілкування
- •17) Поняття ділового спілкування
- •18)Особливості усного спілкування
- •19)Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування (бесіда)
- •20)Публичний виступ як важливий засіб комунікації
3)Словники у професійному мовленні.Типи словників.
Словник-книга в якій в алфавитному чи тематичному порядку подано слова якоюсь мовою з тлумаченням та перекладом на інші мови.
Бувають:
1)Енциклапедичні(містять відимості про наукові поняття,терміни,історічні події):
-літературна
-дитяча
-філосовскій словник
-політична енциклопедія
2)Лінгвистичні(філологичні):
-тлумачні
-перекладні(Двомовні,багатомовні)
- етимологічні(походження,розвиток,первинне значення)
-орфографичні(наголос,вимова)
-фразеологічні
-сіноніми,антоніми,пароніми
Створенням словників займається наука-лексикографія.
4)Класифікація сталів сучасної української літературної мови.Основні ознака функціональних стилів укр мови.
Стиль-система мовних елементів,способів їх відбору й уживання,об.єдненних за певним функціональним призначенням.
Стилі мови:
1)науковий-функціональний різновид україньської мови що використовується с пізновально-інформативною метою в галузі науки та освіти.
Характерні ознаки:
-Вживання слів у прямому значенні
-стрункість викладу думки
-логічна побудованість
-Наявність специфічних термінів
-широке використання складних речень,зокрема складнопідрядних з читким,логічним зв.язком між компонентами
2)публіцистичний- функціональний різновид україньської мови щозастовується у різних сферах суспільного життя(у журналах,газетах,телебаченні,радіо)
Характерні ознаки:
-Доступність мови й формулювань
-поєднення логічності доводів й полимічності викладу
- поєднення точних факторів з емоційно експресивною образністю
-наявність засобів позитивного чи негативного тлумачення,тенденційність
- наявність художніх засобів.
3)Художній- функціональний різновид україньської мови що використовується в поетично художньої творчості
.Характерні ознаки:
-образність
-естетика мовлення
-експресія
-зображувальність
-поетичний опис
-відсутність реглантамування
-суб.єктивізм,розвміння й відображення
4)офіційно-діловий- функціональний різновид україньської мови що використовується для спілкування в державно-політичному громадьському житті,законодавстві.
Ознаки
-послідовність і точність викладу фактів
-обьєктивність оцінок
-емоційно-експресивна нейтральність
-відсутність діалектів жаргонів простіх виразів
5)Розмовний- функціональний різновид україньської мови що використовується в усновному повседневному спілкуванні
Ознаки:
-беспосередня участь у спілкуванні
-усна форма спілкування
-неформальність
-невумушиність спілкування
-уживання несловесних засобів
-уживання позамовних чинників
-емоційні реакції,інтонації,модуляції
-можливість одразу уточнити нерозуміння,виділити головне
епістолярний стиль- функціональний різновид україньської мови що використовується в приватному листуванні
-наявність повної композиції
6)Книжні і іншомовні слова в документах
Книжні й урочисті слова у документах
Усі слова української мови можуть бути поділені на дві великі групи: ті, що вживаються переважно в писемному мовленні (їх ще звуть книжними), й ті, що вживаються в усному мовленні (вони називаються розмовними). "Книжні", "нейтральні", "писемні" – це умовні назви, вони закріплені за певною вузькою сферою – наукові праці, публіцистичні та ділові папери.
"Книжні" слова, як правило, виражають загальнонаукові поняття: прогрес, компонент, демократизм, асигнація, експеримент, абітурієнт.
Значне місце займають слова із абстрактним значенням із суфіксами –анн /я/, -енн /я/, -інн /я/, -ість, -ств /о/, -цтв /о/: змагання, засвоєння, посвідчення, спостереження, цілісність, сумісництво, товариство, здобуття, доручення, одержання.
Відтінок книжності може виявлятися також у дієсловах на –ува /ти/, -юва /ти/, (виконувати, заповнювати), у дієприкметниках: виконуючий, ознайомлений, виданий, присутні, віддієслівних іменниках на -ння, -ття (посвідчення, здобуття).
Для укладання ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова. Так слово дбати вживається у висловах "Як дбаєш, так і маєш", "У недбалого руки не болять". Для тексту документа слід вжити вислів типу: виявити піклування, проявити турботу, багато зробити для чогось.
У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: "високе" слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться про справи буденні, дрібні. У високому, урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: праця, працювати, працівник; робота, робітник. На місці трудитися – працювати, виконувати, здійснювати, робити.
Можна споруджувати палаци, зводити мости, але типові корівники слід будувати. Замість проживати слід використовувати мешкати, жити, бути прописаним, займати житлоплощу.
Іншомовна лексика у професійному мовленні
Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень.
Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).
Щоб правильно застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких правил:
– не вживати у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській мові /апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати – переважати, екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати, лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати, симптом – ознака, шеф – керівник/;
– запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів запозичені, а слово лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;
– не вживати в одному тексті власне українське слово та його іншомовний відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий, фіксувати – записувати, лімітувати – обмежувати, прерогатива – перевага, симптом – ознака).
При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке обслуговування, аобслуговування – тільки побутових потреб населення).
Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.
7)конфисійний- функціональний різновид україньської мови що використовується у церкві та релігійній сфері.
Ознаки:
-урочистість,піднесенність
-Повернення до загально-людських і давньонаціональних цінностей
-конфесійна лексіка
