21. Солоність – мінералізація морської води, що показує скільки солей міститься у океанічній воді. За вагою океанська вода складається на 96,5% з чистої води та на 3,5% з різних солей.

У океанській воді містяться всі хімічні елементи таблиці Менделєєва і їх ізотопи. Однак, домінують лише кілька видів солей:

• хлориди (88,7%);

• сульфати (10,8%);

• карбонати (0,3%);

• інші (0,2%) – органічні сполуки, біогенні речовини.

Середня солоність океанської води – 35,16% проміле. Одиниця вимірювання солоності вод Світового океану – проміле – число, яке показує вміст всіх солей в 1 л води (г/л – 1‰ – 1 г солей в 1 літрі води).

Чинники зменшення солоності:

• випадіння атмосферних опадів;

• поверхневий стік із суходолу (розсолення вод у берегів);

• танення льодовиків.

• підземний стік (певною мірою – слабко вивчене).

Чинники підвищення солоності:

• утворення льоду – зменшення води рідини;

• випарування води із океанічної маси:

• вплив течій (певною мірою через переніс солей).

РОЗПОДІЛ СОЛОНОСТІ в Світовому океані має дві головні закономірності – зональність і азональність. Причому обидві закономірності простежуються як по горизонталі (за широтою по поверхні Океану), так і по вертикалі (за глибиною). При описі солоності слід розрізняти:

• солоність нормальну (середня всього Світового океану);

• знижену солоність (нижча за середню);

• підвищену (вища за середню).

Закономірності розподілу солоності по поверхні Світового океану.

• Екваторіальні широти – солоність знижена – 32-34‰ і менше (до 30‰ біля західних берегів Колумбії). Причини – велика кількість атмосферних опадів, впадають великі річки з прісною водою – Амазонка, Конго, Нігер.

• Тропічні і субтропічні широти – солоність підвищена – 37-42‰. Причини – значне випарування, невелика кількість річок – поверхневого прісного стоку, мала кількість опадів. 13

• Помірні та полярні широти – солоність знижена – 31-35‰. Причини – більша кількість опадів, менш інтенсивне випарування, значний поверхневий стік (особливо в акваторію Північного Льодовитого океану), танення льоду (в тому числі й айсбергів) – у полярних широтах.

Закономірності розподілу солоності по вертикалі – у товщі вод океану з глибиною солоність також змінюється в цілому зонально – пошарово.

На глибину солі потрапляють внаслідок перемішування океанічних вод внаслідок турбулентності води та її конвективних рухів. На поверхні океанських вод баланс солі у воді визначається загальним водним балансом океану. Однак всі зміни солоності води під дією цього чинника відбувається лише у приповерхневому шарі – перші десятки-сотні метрів (максимум до 1 км). Глибше цієї величини солоність океанічних вод стабілізується – в цілому вона зменшується до меж порядку 34,7-34,9‰, і до океанічного дна залишається майже незмінною.

Доходна частина сольового балансу:

• поверхневий стік (дає до 3,2 млрд. т щороку);

• виверження вулканів (до 50 млн. т);

• випадіння з атмосферними опадами і пилом (до 1-1,3 млрд. т);

• розчинення гірських порід дна і берегів (до 200 млн. т);

• підземний стік (не оцінений).

Витратна частина сольового балансу:

• випадіння солей в осадок (до 2,6 млрд. т щороку);

• вилітання в атмосферу з водою під час штормів (300-400 млн. т);

• адсорбція солей завислими речовинами (1,2 млрд. т);

• шляхом випарування води і кристалізації солей у відділених частинах океанічних басейнів (лагунах) (до 600 млн. т).