Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія України.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
59.38 Кб
Скачать

Версії щодо походження назви Русь та Україна. Історія становлення української національної символіки

Про походження назви «Русь» серед науковців досі точаться нескінченні суперечки. Ряд фахівців у галузі мови вважає, о вона виникла від слово «роотсі», що було в мові естів, інші прослідковують утворення цієї назви від сарматського слова «zhos», що означає світло. Дехто вбачає її витоки в назвах річок Рось, Роставиця і Росава та в назвах племен роксоланів і росоманів. За лінгвістичним аналізом термін «Русь» походить від скандинавського дієслова, яке означає «гребти». Важливим аргументом на користь скандинавської версії залишається «Повість временних літ», на користь південної - існування традицій, згідно з якими Руссю називалися не тільки землі, населені східними слов'янами , але й території Середнього Подніпров'я.

Слово «Україна», як назва території, вживалося ще з давнини. Вперше воно з'явилося в Київському літописі за 1187 рік. Оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича підчас походу на половців, літописець зазначав, що «плакашеся по немь вси переяславци», «о нем же Украйна много постона». Ще декілька літописів, зокрема Голицько- Волинський, у XII - XIII століттях засвідчували швидке і повсюдне поширення цієї назви в землях Київської Русі. З XIV століття термін «Україна» вживався в значенні «країна, заселена українцями». Дещо пізніше він співіснував з назвою Малоросія, яка утвердилась після входження українських земель до складу Московської держави.

Що ж до походження самої назви «Україна», то тут існує безліч версій. Суперечки навколо цього тривають упродовж кількох століть. Не вщюхають вони і досі. Частина істориків виводила його від слова край, кінець, окраїна, погранична земля. Ця версія одна з найдавніших. її перетримували багато російських істориків, які виходили з факту, що в складі Росії українські землі дійсно були окраїнними. Але, як ми знаємо, це слово з'явилося задовго до приєднання українських земель до Россії. Менше прихильників у версії, згідно якої «Україна» походить з назви слов'янського племені «укрів», що існувало в II столітті. Переважна частина істориків дотримується думки, що поняття «Україна» походить із праслав'янської мові від сполучення слова

«країна» з прийменником «у» або «в», саме в значенні «рідний край». Ця назва вживалася не тільки в історичних документах, але й у народних думах і піснях, у творчості українських поетів і письменників.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила малий Державний Герб України - зображення золотого тризуба на синьому полі. Про походження і значення тризуба, як символу державної влади, церковної чи військової емблеми українців існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Найстаріші археологічні знахідки тризубів на українській території сягають І століття. Правдоподібно він був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою частиною українського народу. З княжої доби збереглися тризуби на золотих і срібних монетах князя Володимира І Великого, який, мабуть, успадкував цей родинно-державний знак від своїх предків. Далі тризуб став спадковим геральдичним знаменом для нащадків Володимира Великого —

Святополка І (1015 — 1019), Ярослава І Мудрого (1019 — 1054) й інших князів. Двозуб бив знаменом Із'яслава Ярославича (1054-1078), Святополка II Із'яславича (1093 — 1113), галицького князя Льва І Даниловича (1264 — 1301). Крім монет, знак тризуба знайдено на цеглі Десятинної церкви в Києві (986 — 996), на плитках Успенської церкви у Володимирі Волинському (1160), на цеглі і каменях інших церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах. Поширений по всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть, тризуб зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Серед інших змін класичного Володимирового тризуба можна назвати додавання хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас тощо. Досі віднайдено близько 200 відмін тризуба. Його використовували також як символічний і релігійний знак в українському фольклорі і церковній геральдиці. Хоч тризуб окремі панівні роди вживали як своє родинно-династичне знамено аж до 15 століття, але вже з 12 століття, його почав заміняти герб з святим архангелом Михаїлом.

У індійському пантеоні богів тризуб зброя бога Шиви з допомогою якого він відправляє світ у хаос, а потім із хаосу створює новий світ.(і так повторюється десятки тисяч років). По відродженні української держави в

1917 році Мала Рада (12 лютого 1918 року у Коростені), а згодом і Центральна Рада (22 березня 1918 року), на пропозицію Михайла Грушевського, прийняли Володимирів тризуб за державне знамено УНР як великий і малий герб у відповідному орнаментальному обрамуванні. Автором проектів був Василь Кричевський. Тоді ж (22 березня) схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком тризуба. Він фігурував на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Української Держави (автори проектів Георгій Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський й ін.). Як герб Української Держави тризуб залишився за гетьманату (1918), а далі й за Директорії. Емблемою Українського чорноморського флоту (закон від 18 липня 1918) був тризуб з хрестом угорі. 15 березня 1939 року Сейм Карпатської України теж визнав тризуб з хрестом за державний герб Націоналістичні середовища вживають тризуб, в якому середній зуб замінений мечем, деякі українські католики і гетьманці тризуб з хрестом. Після відновлення української національної державності, Верховна Рада України, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави. Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) — малий Державний Герб України.

Трактування

Нині існує понад сорок версій, які пояснюють походження та тлумачать суть тризуба. Залежно від того, що саме автори цих версій кладуть в основу свого обґрунтування, їх умовно можна поділити на три групи — предметну, графічну та філософську. Бачення в зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Дехто вбачає в тризубі відтворення форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші дослідники вважають, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, норманського сокола або голуба Святого Духа. Значна

частина фахівців припускає/ що цей символ — емблема, пов'язана з конкретним предметом людської життєдіяльності — якорем, норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо. Логічним продовженням предметних гіпотез, що пояснюють походження тризуба, є графічні. Проте, якщо фахівці, що належать до першої групи, вбачають у цьому знакові майже тотожне відтворення конкретних рис того чи іншого предмета, то дослідники другої групи — лише спрощене, умовне, стилізоване зображення. Графічні гіпотези пропонують широкий спектр варіантів пояснення походження тризуба. Одні науковці вбачають у цьому символі монограму, тобто сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або ж виразу. Авторство цієї монограми приписують не тільки власне українцям, а й візантійцям, скіфам, грекам та ін. Інші дослідники пов'язують зображення тризуба з орнаментом, тобто візерунком, побудованим на ритмічному чергуванні та поєднанні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов'янське або ж варязьке походження. Існує ще одна думка: тризуб — це літера «Ш», яка раніше означала цифру 3. Цікаві варіанти розв'язання проблеми походження і суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізоване позначення предмета, а як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира — це символ ідеї державної влади. За іншими версіями — символ влади над трьома світами — небесним, земним і підземним, або ж символ-ключ до розуміння алфавітів земної писемності. Дехто припускає, що тризуб це знак «Шу» («Шукання»), тобто нагадування про закони природи з метою підвищення людської активності та відповідальності за свій розвиток. Найґрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори — жовтий, червоний, синій — взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру — ширина, довжина, висота — характеризують об'єм і простір світобудови.

Абстрактна ідея Трійці, одним із графічних зображень якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої християнської доктрини про єдність Бога- Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з перших місць серед символів світобудови. Деякі дослідники вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Води і Життя, інші — єдність Мудрості, Знання і Любові або ж Мудрості, Краси і Розуму. Згідно з однією з версій тризуб є символом Життя. Тризуб має спільну основу (символ Вакууму-Абсолюту), ліву фігуру (символ позитивного батьківського полюсу), симетричну (дзеркальну) праву фігуру (символ негативного, материнського полюсу) і центральну фігуру (символ дитяти). Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала давність тризуба як символу. Задовго до появи християнської церкви він зустрічався в трипільців та інших народів, 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо). Предметні, графічні та філософські гіпотези утворюють своєрідний трикутник, чи замкнуте коло, що відображає рух людської думки. Досі немає однозначної відповіді на питання: що зумовило появу та розвиток тризуба як символу — конкретний предмет, спрощене символічне зображення чи філософське узагальнення? Існують думки, що тризуб був релігійним виявом вірування Яв-Прав-Нав. Дійсно така версія має підтвердження у Ведах . Найчастіше носієм тризуба (трішула на санскриті) є Рудра- Шива - Хара і шанувався цей символ на Русі завдяки характерникам (санскрит. - шайва, послідовник культу Шиви - Хари). Характерників з Харою повязує не лише назва, а часто і зображення де наявні атрибути останнього - кобза, люлька, зброя, крім того зачіска як у брахманів.

Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Жовто-сині кольори використовувалися на гербі Руського королівства 14 століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У 18 столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. 1848 року українці Галичини використовували

синьо-жовтий стяг в якості національного прапору. В 1917—1921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. Впродовж 20 столітті жовто- блакитний прапор слугував символом українського національного опору проти комуністично-радянської та нацистської окупацій. 1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався в якості державного стягу незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни. 23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.

Державним гімном України є пісня «Ще не вмерла України ні Слава, ні Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно «Музична редакція» державного гімну була прийнята Верховною радою України 15 січня 1992 року; слова гімну були затверджені «законом про Гімн України» б березня 2003 року . Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року: український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умьі простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. На текст вірша значно вплинув «Марш Домбровського» — польський гімн «Jeszcze Polska nie zgin^ta». На той час він був дуже популярним серед народів що боролися за незалежність. На мотив «Марша Домбровського» словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слов'яни». Інша відома версія цієї пісні — болгарська «Шуми Марица», яка стала гімном Болгарії у 1886—1944 роках. Перша публікація вірша П. Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4 Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у

1863, а з нотами — 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У 1917—1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни. 1939-го року саме «Ще не вмерла Україна» був затверджений гімном Карпатської України. Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни вв його складі, «Ще не вмерла Україна» була відкинута як варіант, щоб не викликати занадто сепаратиські настрої серед українців. Потрібен був текст, у якому б стверджувалося, що Україна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна» та обов'язково повинна була висвітлена комуністична партія, яка веде Україну до комунізму. Це завдання виконав Павло Тичина. Саме його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна» і став державним гімном Української РСР у період з 1949 до 1991. Композитор Антон Лебединець створив музику для нього. Але цей гімн так ніколи й не знайшов популярності. Майже на всіх офіційних зборах лунав гімн СРСР, а не Української РСР. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

5.Дайте аналіз змін у господарстві та суспільних відносинах в енеоліті та бронзовому віці.

В період енеоліту відбулося багато змін в господарстві і суспільних відносинах порівняно з неолітом Період енеоліту - це перехідний етап від кам’яного віку до доби обробки металів. Він тривав з IV по III тис. до н. е.

Зміни в господарстві: поруч із кам’яними знаряддями праці починають виготовляти і використовувати мідні. Скотарство відокремлюється від хліборобства та стає кочовим. Перехід від мотичного до рільного землеробства. Винайшли вози, що сприяло розширенню контактів і розселенню людей.

Зміни в суспільних відносинах: формування сусідської общини - об’єднання людей за принципом спільного проживання, а не спорідненості. В період енеоліту існували трипільська і середньостогівська культури.

Бронзовий вік - поширення бронзових знарядь поруч із кам’яними. Період бронзового віку - II тис. до н. е - VIII ст. до н е

Зміни в господарстві: виробництво першого штучного матеріалу - бронзи (сплаву міді і олова). Посилення поділу праці: у Лісостепу розвивається землеробство, у Степу - скотарство.

Зміни в суспільних відносинах: поява майнової нерівності. Заміна родової общини на сусідську, утвердження патріархату, виділення з роду парної сім’ї. Виникнення великих етнокультурних спільнот. Скотарів бронзового віку пов’язують з індоєвропейською спільнотою, із якої згодом вийшло чимало народів, у тому числі і українці.

6.Охарактеризуйте перші державні утворення на українських землях. Яким чином вони вплинули на подальші процеси українського державотворення?

Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорномор’ї в середині VIIct. до н. є., коли почалося активне розселення греків на узбережжях Середземного моря.

Найбільші міста: Ольвія (поблизу Миколаєва), Тіра (Білгород-Дістровський), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч)

Господарство: Землеробство (пшениця, городина, виноград), виноробство, рибальство. Ремесла (металообробка, гончарство, ткацтво, вироблення виробів зі скла, дерева, кістки, ювелірна справа). Торгівля: зі скіфами (продавали рабів, предмети розкошу, прикраси, посуд, прянощі, вина, купували пшеницю, шкури, хутро); із Грецією (продавали пшеницю, шкури, хутро, рабів, купували тканини, зброю, прикраси, маслинову олію, прянощі, вина).

Політичний устрій: Більшість міст-держав - рабовласницькі республіки. Боспорське царство(утворене близько 480 р. до н. е. на Керченському півострові) - монархія.

Релігія та культура: поширені культи давньогрецьких богів: Артеміди, Аполлона, Афродіти, Діоніса. Культи міфологічних героїв Ахілла та Геракла. У ІІІ ст. з’являються перші християни. Традиції батьківщини в освіті, організації вільного часу, надання медичних послуг тощо. Існували театри, гімназії, організовувалися спортивні змагання тощо.

Занепад міст-держав: у І ст.. до н. е. грецькі держави Північного Причорномор’я потрапили в залежність до Римської імперії, у IV - V ст.. були захоплені племенами готів і гунів. Херсонес і Пантікапей потрапили під владу Візантії.

Античні міста-держави позитивно вплинули на подальші процеси українського державотворення. їхнє значення для українських земеоь:

Залучення до досягнень античної цивілізації - технології обробітку землі, ремесла, товарно-грошових відносин Знайомство з демократичним устроєм.

Античні колонії сприяли поширенню християнства