70. Поняття, принципи та джерела міжнародного повітряного права

Міжнародне повітряне право - це галузь міжнародного публічного права, в рамках якої об'єднані спеціальні юридичні принципи і норми, що визначають правове положення повітряного простору різних категорій та перебувають у ньому невійськових літальних апаратів.

У міжнародно-правовій доктрині переважаючим є підхід до оцінки юридичного статусу повітряного простору, згідно з яким цей статус базується на основних загальновизнаних принципах міжнародного права - нормах jus cogens, включаючи принципи суверенної рівності держав, їх територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного вирішення міжнародних суперечок та ін . Поряд з цим до числа імперативних норм відносяться принципи повного і виняткового суверенітету держави над його національним повітряним простором, свободи польотів у міжнародному повітряному просторі і забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації .

Міжнародне повітряне право є досить молодою галуззю сучасного міжнародного права і ще не встигло обрости солідним складом джерел (документів). Разом із тим, серед його джерел, як основні, відзначаються:

- Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 p.);

- Конвенція з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшава, 1929 р.) і Гаазький протокол (1955 р.) як додаток до неї;

- Монреальська угода 1966 р. як доповнення до Варшавської конвенції 1929 p.;

- Римська конвенція про відшкодування збитків, заподіяних іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні землі 1952 p.;

- Токійська конвенція про правопорушення і деякі інші акти на борту повітряного судна 1963 p.;

- Монреальські протоколи 1975 р. як удосконалення і деякі зміни Варшавської конвенції 1929 p.;

- Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 p.;

- Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, та ін.