35. Захист цивільного населення під час збройних конфліктів.

Четверта Женевська Конвенція 1949 року - Про захист цивільного населення під час збройних конфліктів - наголошує на певних елементарних нормах захисту, які стосуються кожної особи, яку зачепить збройний конфлікт, незалежно від її національності чи території, на якій вона проживає. Особливу увагу Четверта Конвенція приділяє цивільним особам (що знаходяться під владою ворога), які поділяють на дві категорії:

- цивільні особи, які знаходяться у країні ворога;

- населення на окупованій території.

Обидві ці категорії за будь-яких обставин мають право на повагу до їхньої особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичок та звичаїв. Із ними завжди повинні поводитись гуманно, до них не повинні застосовуватися заходи примусу. Забороняється депортація чи вигнання населення. Усіляке залучення до праці у примусовому порядку обмежується суворими правилами. Так, ні за будь-яких обставин не можна залучати до праці осіб, яким не виповнилося 18р., а працюючих забороняється примушувати виконувати будь-яку роботу, яка б змушувала їх брати участь у воєнних операціях.

Сторона, яка окупувала, зобов’язана піклуватися про долю дітей, підтримувати санітарні служби гігієни, а також слідкувати за постачанням населення. Щодо цивільних осіб, які знаходяться у країні ворога, то вони можуть покинути її, якщо цьому не перешкоджають міркування безпеки. Якщо їхній виїзд не відбувся з певних об’єктивних обставин або ж їх просто затримали – ставлення до цих осіб повинно бути таким же як і до іноземних загалом.

36. Правовий режим поранених та хворих

Норми про захист поранених і хворих у війні на суші утримуються в I Женевської конвенції про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях 1949 році і в першому Додатковій протоколі 1977 Згідно з Конвенцією встановлений нею режим поширюється:

1) на особовий склад збройних сил;

2) особовий складу ополчення і добровільних загонів

Додатковий протокол розповсюдив цей режим на всіх поранених та хворих, військових або цивільних, які потребують негайної медичної допомоги. Такі особи повинні бути шановані і підзахисні.

Воюючі зобов'язані вживати негайних заходів для пошуку і збору поранених і хворих. У разі необхідності для цього встановлюється перемир'я. До пораненим воїнам противника слід ставитися з повагою, надавати їм необхідну медичну допомогу. Заборонені медичні експерименти над ними. Мертвих підбирають і гідно ховають. Поховання повинні підтримуватися в порядку, до них забезпечується доступ рідних.

Медичний персонал знаходиться під захистом гуманітарного права, що воюють повинні ставитися до нього з повагою і забезпечувати захист. Медперсонал може бути затриманий супротивником. У такому випадку він повинен продовжувати виконання своїх функцій, особливо щодо власних громадян.

Захисту підлягають постійні медичні установи і рухомі медичні формування. Вони повинні мати відмітні знаки. Захист припиняється лише у разі їх використання з метою заподіяння шкоди супротивнику. Медперсонал вправі мати особисту зброю для самооборони і захисту пацієнтів. При захопленні противником поранених і хворих вони користуються правами військовополонених, приймається до уваги стан їхнього здоров'я.