
- •Дерева. Означення та основні властивості.
- •Кореневе дерево. Упорядковане кореневе дерево, m-арне дерево, повне m-арне дерево.
- •Властивості повного m-арного дерева. Рівень вершини і висота кореневого дерева. Збалансоване дерево.
- •Обхід бінарних дерев (три способи).
- •6.Інфіксна форма запису.
- •7. Префіксна форма запису виразів (прямий польський запис).
- •8. Постфіксна форма запису виразів. (обернений польський запис).
- •9. Бінарне дерево пошуку.
- •10. Дерево прийняття рішень.
- •11. Алгоритм бектрекінг. Приклади: пошук гамільтонових циклів у графі, задача про n ферзів та інші задачі.
- •12. Каркаси графів. Способи їх побудови.
- •13. Задача про мінімальний каркас. Алгоритм Краскала.
- •14. Відношення. Означення відношення із однієї множини в іншу, n-арні відношення. Означення відношення на множині. Бінарні відношення. Властивості відношень. Способи задання бінарних відношень.
- •15. Відношення еквівалентності.
- •16. Відношення часткового порядку.
- •17. Рефлексивне замикання відношення. Симетричне замикання відношення.
- •18. Транзитивне замикання відношення. З’єднувальне відношення.
- •19. Алгоритм Уоршала.
- •20. Постановка проблеми кодування, її значення в інформатиці. Алфавітне і рівномірне кодування. Достатні умови однозначності алфавітного кодування.
- •21. Властивості однозначного алфавітного кодування. Нерівність Крафта-Макміллана.
- •22. Задача оптимального кодування. Метод Фано побудови «економних» кодів.
- •23. Метод Хаффмана побудови оптимального коду.
- •24. Коди, стійкі до перешкод. Загальна теорія.
- •25. Коди, стійкі до перешкод: коди Хемінга.
- •26. Булеві функції. Означення, задання таблицями і формулами, істотні і неістотні змінні.
- •27. Диз’юктивні нормальні форми.
- •28. Кон'юктивні нормальні форми.
- •29. Поліном Жегалкіна
- •30. Алгебри булевих функцій
- •31. Алгебра Жегалкіна
- •35. Клас l. Лема про нелінійну функцію.
- •36. Теорема Поста.
- •37. Постановка задачі мінімізації булевих функцій.
- •38. Методи Квайна та Мак-Класкі.
- •39. Імплікантна таблиці Квайна. Метод Петрика відбору тупікових днф.
- •40. Граматики з фразовою структурою.
- •42. Скінченні автомати з виходом. Способи задання, приклади.
- •43. Скінченні автомати без виходу. Способі задання приклади.
- •44. Машина Тьюрінга.
42. Скінченні автомати з виходом. Способи задання, приклади.
Розглядатимемо скінченні автомати як абстрактні моделі найпростіших пристроїв опрацювання даних. Спосіб викладення орієнтований на теорію формальних мов.
Скінченним автоматом називають систему M=(S, I, O, f, g, s0), у якій S, I, O – скінченні множини, а f: SxI S, та g: SxI O – функції, визначені на декартовому добутку SxI. Множину S називають множиною станів, f – функцією переходів, g – функцією виходів, виділений елемент s0єS – початковим станом.
Елементи вхідного алфавіту називають вхідними символами (входами), а вихідного – вихідними символами (виходами).
Рівність f(si, x)= sj, означає, що у разі входу х автомат, який перебуває у стані si, а рівність g(si, x)=y, - що в цьому разі на виході з’являється у; тут si, sj є f, xєI, yєO.
Оскільки функції f, g визначені на скінченних множинах, то їх можна задавати таблицями. Звичайно дві таблиці зводять в одну і називають таблицею станів, або автоматною таблицею. Ця таблиця містить значення функції переходів f та функції виходів g для всіх пар (s, x), де sєS, xєI.
Ще один поширений і наочний спосіб задання автомата – орієнтований мультиграф, який називають діаграмою станів. Вершини графа відповідають станам; якщо f(si, xi) = sk та g(si, xi)= yr, то із вершини si у вершину sk веде дуга, на які записано через кому sk, yr. Тут xjєI, yrєO. Кратні дуги не обов’язкові; якщо є 2 кратні дуги, то їх можна замінити однією, на якій написати обидві пари вхідний символ – вихідний символ.
43. Скінченні автомати без виходу. Способі задання приклади.
Одне з найважливіших застосувань скінченних автоматів є подання мов. Скінченним автоматом без виходу називають систему станів M=(S,I,f, s0,F), у якій S – скінченна множина станів, I – скінченний вхідний алфавіт, f: SxI S – функція переходів, визначена на декартовому добутку SxI, s0єS – початковий стан, F підмножина S – множина заключних (або сприймальних) станів.
Елементи вхідного алфавіту, як і раніше, називають вхідними символами або входами.
Скінченні автомати можна задавати таблицями станів або діаграмами станів. Заклучні стани на діаграмі зобрачають подвійними кружечками. Зазначимо, що в автоматах без виходу є тільки входи ( символи вхідного алфавіту І), тому на дугах діаграми записують тільки їх.
Кажуть, що ланцюжок α= x1 х2… xn допускається (сприймається, розпізнається) скінченним автоматом M=(S,I,O,f, s0,F), якщо він переводить початковий стан s0 у заключний стан – це означає, що стан f(s0,α) є елементом множини F. Мова, що допускається (сприймається, розпізнається) автоматом М, позначається L(M), - це множина всіх ланцюжків, які допускаються автоматом М. Два автомати називають еквівалентними, якщо вони допускають одну й ту саму мову.
Недетермінованим скінченним автоматом без виходу називають систему M=(S,I,f, s0,F), у якій S – скінченна множина станів, І – скінченний вхідний алфавіт, f – функція переходів, яка кожній парі стан-вхід ставить у відповідність множину станів, s0єS – початковий стан, F підмножина S – множина заключних станів.