85. В чому полягає сутність підходів до формулювання стратегій за с.Сінком, г.Мінцбергом, а.Томпсоном? Здійсніть їх критичний аналіз.

Передплановими елементами процесу стратегічного управління є аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації, формулювання та вибір цілей і стратегій, побудова стратегічного набору. Для розроб­ки й формулювання стратегій можна скористатися різними підходами. За С. Сінком методи встановлення стратегій залежать від знання логіки підприємництва в галузі, структури виробництва, логіко-причинних зв’яз­ків та цілей, завдань, бажаних результатів розвитку підприємства. Це стратегії: а) що сформульовані «за натхненням»; б) базуються на здоровому глузді; в) ство­рені на основі компромісу; г) розраховані та сплановані на моделі розробки стратегій. Г. Мінцберг розрізняє три моделі: «планову», «підприємницьку», «навчання на досвіді». Підходи до розробки стратегій А. Томпсона залежать від участі керівника та виконавців. Він виокремлює «одноосібний», «побудований на делегуванні», «побудований на співробітництві», «побудований на конкуренції») підходи. Вибір планового підходу до розробки стратегії базується на його перевагах порівняно з іншими методами, а також на необхідності реакції на ті умови, які вимагали застосування саме стра-тегічного планування.

86. Чи має переваги плановий підхід до визначення стратегій? Як це впливає на систему управління підприємством?

Передплановими елементами процесу стратегічного управління є аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації, формулювання та вибір цілей і стратегій, побудова стратегічного набору. Вибір планового підходу до розробки стратегії базується на його перевагах порівняно з іншими методами, а також на необхідності реакції на ті умови, які вимагали застосування саме стра-тегічного планування.

87. В чому полягають переваги системи стратегічного планування? Чи можна “обійти пастки” стратегічного планування та що треба для цього зробити? Обґрунтуйте свою позицію.

Головні переваги стратегічного планування:зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень (усупереч спонтанному прийняттю) з прогнозуванням їхніх наслідків;орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін діяльності підприємства, врахування їх при встановленні цілей

і формулюванні стратегій для забезпечення впливу на ці аспекти вже сьогодні;свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

«Пастки» стратегічного планування:підміна змісту стратегічної діяльності формою, забюрократизованість процедур розробки стратегій і планів;надвитрати часу для розробки стратегічних планів, що проявляється в запізненні реакцій на зміни в середовищі;розрив між стратегічною та поточною діяльністю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її здійснення;завищення очікувань, розробка нереалістичних планів, які не враховують специфіки об’єкта планування та можливостей (зокрема — швидкості) здійснення змін;сподівання на відшукання «панацеї» від негараздів і спрямування на неї всіх сил і ресурсів, а не застосування системного підходу для реалізації стратегічної діяльності.